ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2010 року                                    Справа №  14/104

    Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2010р. у справі

за позовом    фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача товариства автолюбителів  “Дружба”, м.Кіровоград

про стягнення 54990грн.

В С Т А Н О В И В :

   13.07.2010р. до господарського суду Кіровоградської області надійшов позов ОСОБА_1 про стягнення з товариства автолюбителів “Дружба” (далі ТА “Дружба”) 54990грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 15.05.2001р. між ним та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення від 03.01.1998р., згідно якої позивач передав у користування відповідачу грошову суму в розмірі 30000грн. строком до 31.12.2005р.  Крім цього, позивач просив стягнути інфляційні збитки та річні відсотки.

    Рішенням господарського суду Кіровоградської області  від 01.07.2010р. (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт послався на помилковість висновків суду щодо дійсності додаткової угоди та факту отримання відповідачем коштів від позивача.

    У своєму відзиві відповідач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Представник позивача в судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість  розгляду справи у відсутність позивача, якого про час та місце слухання справи сповіщено належним чином.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

     З матеріалів справи вбачається, що 03.01.1998р. між КА “Дружба” та ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 104 кв.м строком на 5 років для організації ремонту автотранспорту.

     З доказів, наданих позивачем, вбачається, що 15.05.2001р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди від 03.01.1998р., згідно з якою ОСОБА_1 зобов”язався передати відповідачу у безвідсоткове користування грошову суму у розмірі 30000грн. на строк до 31.12.2005р, а у разі невиконання КА “Дружба” обов”язку щодо повернення зазначеної суми, зарахувати вказану суму в рахунок сплати при викупі приміщень майстерні.

          На виконання умов додаткової угоди ОСОБА_1 було внесено в касу відповідача 30000грн., що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру № 7 від 15.05.2001р.

          Як стверджував позивач, додаткову угоду та квитанцію до приходного касового ордеру було підписано головою правління КА “Дружба” ОСОБА_2., який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.

      Після смерті ОСОБА_2 було проведено перевірку та  передачу бухгалтерських документів, відповідно до яких було складено акт передачі бухгалтерських документів (т.1 а.с. 31) членам правління КА “Дружба” на перевірку. Згідно вказаного акту, екземпляр додаткової угоди від 15.05.2001р. та документи про надходження в касу 30000грн. на підприємстві були відсутні.

    За заявами відповідача та позивача неодноразово проводились почеркознавчі експертизи, з висновку яких вбачається, що у додатковій угоді від 15.05.2001р. та у квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 15.05.2001р. підписи виконані не головою правління –Лапою Г.В., а іншою особою(-ами).

   Судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо недоведеності вимог позивача про стягнення 54990грн, оскільки всупереч приписам ст..33 ГПК України ним  не надано          жодного належного доказу в обґрунтування заявлених позовних вимог.

     Безпідставними є посилання позивача щодо дійсності додаткової угоди від 15.05.2001р., оскільки, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України право чин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Особа, що підписала додаткову угоду  не мала на це ніяких повноважень, а тому зазначену додаткову угоду слід вважати неукладеною.

    З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених ст..104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. без змін.

   Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                              Т.Г. Стрелець            

    Суддя                                                                                                              О.С. Євстигнеєв