ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2008                                                                                   Справа № 2-297/08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороз В.Ф.  (доповідач),    

суддів: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з’явився

від позивача-2: ОСОБА_7., дов. від 19.02.08 р.

від відповідача: не з’явився

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

від третьої особи-3: не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська  від 13.03.08 р. у справі №2-297/08

за позовом ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ, ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг”, м. Дніпропетровськ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

2: ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

3: ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ  

про стягнення грошової компенсації часток у майні товариства

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись з позовом, згідно якого просили: визнати ціну однієї акції акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг” станом на 31.12.2005 р. рівною 40 933,00 грн.; визнати вихід з акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг” засновників ОСОБА_2 та ОСОБА_1; застосувати аналогію закону та у зв”язку з виходом  зазначених засновників стягнути з відповідача  на користь кожного з них грошову компенсацію у розмірі 163 732,00 грн., що відповідає їхній долі  в майні товариства, рівної 4% від залишкової вартості  основних засобів станом на 31.12.2005 р.; визнати право власності  на 4 акції акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг”, що належать ОСОБА_2 та на 4 акції акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг”, що належать ОСОБА_6 номінальною вартістю  7, 5 грн. за акціонерним товариством  закритого типу “Укпрметалоторг”; стягнути з акціонерного товариства  закритого типу “Укпрметалоторг” на користь ОСОБА_1 за додатково викуплені  ним 1 817 акцій, номінальною вартістю  7,50 грн., грошову компенсацію у розмірі 13 627, 50 грн., визнавши право власності  на дані акції за акціонерним  товариством  закритого типу “Укпрметалоторг”.

Рішенням Бабушкінського районного суду  м. Дніпропетровська від 13.03.08 р. (суддя Єлісєєва Т.Ю.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що кожному з засновників  акціонерного товариства  належить не право на частку у власності  товариства, а право власності  на відповідне число  акцій.  А відтак вихід  засновника або учасника  акціонерного товариства  з цього товариства  здійснюється шляхом відчуження  (викупу) акцій.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем-2 подано апеляційну скаргу про скасування зазначеного рішення суду та задоволення позову. Скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю  висновків обставинам справи. Позивач посилається на те, що  суд повинен був застосувати аналогію закону, оскільки  дані відносини не врегульовані  цивільним законодавством, та застосувати до спірних правовідносин норми, що регулюють порядок виходу учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю щодо компенсації йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі. Також позивач вказує на повторну участь судді у новому розгляді справи та прийняття рішення після скасування Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали про закриття провадження у даній справі в порушення ч. 1 ст. 21 ЦПК України.

Відповідач проти задоволення скарги заперечує, вказуючи на обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення. Щодо порушень норм процесуального права  зазначає, що  такі порушення не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки  не спричинили прийняття неправильного рішення. Просить відмовити  в задоволенні  апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно  матеріалів справи, зокрема, статуту, установчого договору,  відповідач є акціонерним товариством закритого типу, акціонерами якого у тому числі є позивачі.  Згідно виписок з реєстру іменних цінних паперів № 14104 від 10.01.2005 р. та № 14156 від 23.02.2005 р. позивачі володіли 4-ма простими іменними акціями товариства кожний, номінальною вартістю по 7,50 грн., що складало на той час по 4% статутного фонду, загальний розмір якого становив  750,00 грн.  

Згідно виписки з реєстру № 34094 іменних цінних паперів станом на серпень 2006 р. на рахунку позивача-2 обліковується 1821 проста іменна акція товариства, номінальною вартістю 7,50 грн. (загалом 13657,50 грн.), що складає 4,17 % статутного фонду загальним розміром 327 750,00 грн.

В заявах  до відповідача  від 07.02.2005 р. позивачі виявили намір вийти з товариства  з компенсацією часток в майні товариства, пропорційній часткам в статутному фонді. На зазначені заяви відповідач відповів листами №43 та №44  від 16.02.2005 р., згідно яких зазначив, що вихід акціонера зі складу товариства може бути здійснений шляхом відчуження належних йому акцій та запропонував  повідомити умови, на яких вони  бажають продати належні їм акції. Крім того повідомив, що крім випадків ліквідації товариства, діючим законодавством не передбачено компенсація  акціонеру долі в майні акціонерного товариства, пропорційній  частці акціонера в статутному фонді.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України  “Про господарські товариства” акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Згідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” акцєю є іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції, відповідно до ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” купуються учасниками товариства на підставі договору з його засновниками (при створенні товариства), з товариством (при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного (складеного) капіталу), а також можуть бути придбані на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Стаття 32 цього ж Закону надає акціонерному товариству право викупити у акціонера оплачені ними акції за рахунок сум, що перевищують статутний (складений) капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Таким чином статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену кількість  акцій рівної  номінальної  вартості, які є цінними паперами. Кожному з засновників (учасників) належить не право  на частку власності  товариства, а право власності на  відповідне число акцій. А тому  вихід засновника або учасника  акціонерного товариства  з цього товариства здійснюється шляхом  відчуження (викупу) акцій.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом, зокрема ст. 32 Закону України “Про господарські товариства” не покладається на товариство обов’язок щодо викупу у акціонера належних йому акцій, а такий викуп, виходячи зі змісту вказаної норми є його правом. Не передбачено цей обов’язок і статутом товариства.

Крім того, заявлені позивачами як окремі позовні вимоги, а саме: визнання ціни однієї акції відповідача рівною 40 933,00 грн.; визнання виходу позивачів з товариства; стягнення з відповідача грошової компенсації долі  в майні товариства; визнання права власності на акції за відповідачем; не відповідає можливим способам  захисту  порушеного права у спірних правовідносинах, визначених у тому числі ст. 16 ЦК України, оскільки в даному випадку могла йтися мова про спонукання відповідача викупити акції позивачів за певною ціною.

За викладеного судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позову.

Щодо доводів позивачів про необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме норм, що регулюють порядок виходу учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю, то підстави для цього відсутні, оскільки дані відносини врегульовані саме таким чином, зокрема, Законом України “Про господарські товариства”.

Разом з тим, як вбачається  з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції винесене  суддею при новому розгляді справи після скасування Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали про закриття провадження у даній справі від 15.02.2007 р., ним же  прийнятої, що суперечить ч. 1 ст. 21 ЦПК України, згідно якої  суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Клопотання третьої особи-2 про чергове відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, задоволенню не підлягає, оскільки третя особа-2 була завчасно повідомлена про призначення справи до розгляду у перше судове засідання та мала можливість ознайомитись з матеріалами справи та бути присутньою у судових засіданнях.

Враховуючи викладене судова колегії вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно ст. 104 ГПК України через порушення норм процесуального права, які тягнуть обов’язкове скасування  рішення суду першої інстанції,  з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 103- 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська  від 13.03.08 р. у справі №2-297/08 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                        В.Ф.  Мороз

Судді                                                                                   А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець