ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2008 Справа № Б26/15/118/01
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,
за участю:
прокурора –Кріпак Н.В., посвідчення від 19 вересня 2003 року № 148;
представників сторін:
скаржника –Бессараб В.І. –директор; Бессараб Є.А., довіреність від 05 січня 2008 року № 03/07;
боржника –Воронко Ю.С., довіреність від 02 січня 2008 року № 250/5;
арбітражного керуючого –Ляшко О.Б., довіреність від 03 березня 2008 року № 1;
кредиторів:
Фонду Держмайна України –Батюк Д.В., довіреність від 20 лютого 2008 року № 11;
ТОВ “Росич” –Рязанцева Т.В., довіреність від 25 березня 2008 року № 25-03/08;
ТОВ ПКФ “Енергоресурс” –Чернега В.О., довіреність від 03 березня 2008 року № 03/03-1;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Макороремонт”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року у справі № Б26/15/118/01
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінмет”, м.Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського”, м.Дніпропетровськ
про визнання банкрутом,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Макороремонт”
про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року у справі № Б26/15/118/01 (колегія у складі суддів Камша Н.М. (головуючий), Петрова В.І., Садиліна О.Є.) ухвалу господарського суду від 19 грудня 2005 року у справі № Б26/15/118/01 залишено без змін.
При винесенні ухвали господарський суд виходив із того, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими, оскільки ухвала господарського суду від 12 листопада 2007 року про роз’яснення ухвали від 19 грудня 2005 року не містить фактичних даних, що спростовують факти, які було покладено в основу цієї ухвали та не є підставою для її зміни. Також судом зазначено, що розгляд питань щодо скасування ухвали про роз’яснення рішення, затвердження нових умов розрахунків з кредиторами, зобов’язання боржника провести певні дії та направлення ухвали для примусового виконання органам виконавчої служби в порядку ст.ст.112-114 ГПК України за нововиявленими обставинами не передбачений.
Не погодившись з ухвалою суду, кредитор –ТОВ “Макроремонт”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та внести зміни до ухвали від 19 грудня 2005 року у справі № Б26/15/118/01 відповідно до ст.86 ГПК України, а саме затвердити умови здійснення розрахунку з кредиторами впродовж кожного розрахункового року з зазначенням відповідних сум і дати розрахунку по кожному кредитору.
В апеляційній скарзі кредитор зазначає про невідповідність вимогам чинного законодавства ухвали від 12 листопада 2007 року, оскільки викладене в ній роз’яснення спростовує той факт, що у разі невиконання умов мирової угоди у добровільному порядку вимоги кредиторів, які покладені в основу мирової угоди і ухвали від 19 грудня 2005 року будуть задоволені відповідно до вимог чинного законодавства на стадії примусового виконання.
Боржник, арбітражний керуючий, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечують, ухвалу господарського суду вважають законною і обґрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Кредитор –ТОВ ВКФ “Росич” апеляційну скаргу підтримав за викладеними в ній обставинами.
В порядку ст.77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 26 березня 2008 року до 31 березня 2008 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалою господарського суду від 19 грудня 2005 року у справі № Б26/15/118/01 про банкрутство ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського” затверджено мирову угоду від 24 квітня 2005 року, провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2006 року та постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2006 року вказану ухвалу від 19 грудня 2005 року залишено без змін.
В січні 2008 року кредитором ТОВ “Макроремонт” до господарського суду подано заяву про перегляд ухвали від 19 грудня 2005 року у справі № Б26/15/118/01 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви кредитор зазначив, що 12 листопада 2007 року господарським судом за заявою боржника винесено ухвалу про роз’яснення ухвали від 19 грудня 2005 року, якою судом суд роз’яснено, що ухвала про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не є виконавчим документом у розумінні ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” і повинна виконуватись боржником добровільно. Заявник стверджував, що на момент затвердження мирової угоди він вважав її виконавчим документом і у разі невиконання її умов міг звернутись до органів виконавчої служби за примусовим виконанням. Прийняттям судом ухвали від 12 листопада 2007 року вказаний факт спростований, що заявник вважає нововиявленою обставиною і просив переглянути ухвалу від 19 грудня 2005 року, скасувати ухвалу від 12 листопада 2007 року, затвердити умови здійснення розрахунку з кредиторами впродовж кожного розрахункового року із зазначенням відповідних сум і дати розрахунку по кожному кредитору, зобов’язати боржника у разі невиконання вказаних строків розрахунку згідно зі ст.625 ЦК України нараховувати інфляційні збитки та 3 % річних, а також направити до виконавчої служби ухвалу про затвердження мирової угоди з вказаними умовами розрахунку.
Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про відмову в задоволенні заяви кредитора.
Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Таким чином, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику, а також є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов’язків у сторін чи інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
В заяві про перегляд ухвали від 19 грудня 2005 року у справі № Б26/15/118/01 за нововиявленими обставинами кредитор ТОВ “Макроремонт” посилається на прийняття господарським судом ухвали від 12 листопада 2007 року, якою роз’яснено боржнику, що вказана ухвала про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не є виконавчим документом у розумінні ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, а повинна виконуватись боржником добровільно, що на думку заявника спростовує факт того, що кредитори у разі невиконання боржником мирової угоди можуть звернутися до виконавчої служби за примусовим виконанням умов мирової угоди.
При цьому в заяві кредитор, зазначаючи про свою незгоду із ухвалою від 12 листопада 2007 та її незаконність, просить переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу про затвердження мирової угоди від 19 грудня 2005 року, посилаючись як на нововиявлені обставини на прийняття судом ухвали від 12 листопада 2007 року про роз’яснення рішення.
Разом з цим, обставини, на які посилається в своїй заяві кредитор ТОВ “Макроремонт” щодо винесення господарським судом ухвали про роз’яснення від 12 листопада 2007 року, не можна вважати ново виявленими, оскільки вони не спростовують факти, які були покладені в основу ухвали від 19 грудня 2005 року про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство, та не свідчать про незаконність або необґрунтованість прийнятого при затвердженні судом мирової угоди рішення.
Як встановлено ч.2 ст.4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода відноситься до судових процедур, які застосовуються до боржника у справі про банкрутство.
Згідно ст.ст.1, 35 вказаного Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання (прощення, списання кредиторами боргів боржника), яка оформлюється угодою сторін.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.1, 4, 35 Закону про банкрутство, мирова угода у справі про банкрутство є одночасно судовою процедурою та цивільно-правовою угодою (правочином). Мирова угода, укладена і затверджена господарським судом у справі про банкрутство, не є мировою угодою, що укладається сторонами спору в порядку позовного провадження, а тому положення Закону України “Про виконавче провадження” щодо виконання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, застосовуватись не можуть.
Вищезазначене також підтверджується положеннями ст.39 Закону про банкрутство про можливість визнання мирової угоди недійсною або її розірвання у випадку невиконання боржником, що не передбачено до мирових угод, затверджених при вирішення спорів в порядку позовного провадження.
Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про недопустимість надання судом при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами оцінки щодо законності і обґрунтованості ухвали про роз’яснення цього рішення, оскільки вирішення вказаного питання належить до компетенції господарського суду апеляційної чи касаційної інстанції. Що стосується вимог заяви ТОВ “Макроремонт” про затвердження нових умов розрахунків з кредиторами, зобов’язання боржника провести певні дії та направлення ухвали до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, то розгляд вказаних питань в порядку ст.ст.112-114 ГПК України не передбачається.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до правильного висновку, що заява кредитора ТОВ “Макроремонт” про перегляд ухвали від 19 грудня 2005 року за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала господарського суду, як така, що відповідає вимогам законодавства, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2008 року у справі № Б26/15/118/01 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Макроремонт” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко
З оригіналом згідно
Помічник судді В.А. Медяник