Справа № 2-375/2010

                                                          З А О Ч Н Е

                Р І Ш Е Н Н Я

                                Іменем України

25 серпня 2010 року                 Шаргородський районний суд Вінницької області

                         В складі :

                         головуючого судді                                Дубчака А.Г.

                         при секретарі                                         Рошак К.В.

                         за участю позивача                               ОСОБА_1

                         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області та Державного казначейства України на неправомірну відмову у перерахунку пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

                                 09.96.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із данним позовом, вказуючи, що він являється ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід 3-ої групи, захворювання якого пов’язано з роботами по ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, звернувся в Шаргородське управління пенсійного фонду м. Шаргорода з проханням провести йому перерахунок його пенсії згідно законодавства України та рішення Конституційного Суду № 10 – рп від 22.05.2008 року по ст.. 67 п. 1 (підвищення прожиткового мінімуму згідно Держбюджету на 2008 рік), на що отримав письмову відмову, а тому змушений звернутися до суду. Так, як вважає те, що згідно ст.. 54 ч. 4 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 – ХІІ від 28.02.91 року, «в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ – групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком». Згідно ст.. 67 Закону 231 – V від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 54 Закону, також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму». Згідно ст.. 71 Закону № 796 – ХІІ від 28.02.1991 року (Чорнобильського), - «дія положень цього закону не може призупинитися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону» (Закон доповнено ст.. 71 згідно Закону № 231 V від 05.10.2006 року». Відповідно з рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 12.05.2008 року по справі № 1-28/2008, - «Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина». Однак відповідач в грубо порушив його права визначені нормами ст.ст. 3, 6, 8, 16,19, 22, 24, 50, 64 Конституції України і не правомірно послався на постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року і 13.07.2004 року № 894, просить суд позов задоволити.

                                Представники відповідачів управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Роздоба Т.Б. та Державного казначейства України Проніна Є.С. в судове засідання не з’явилися, однак подали суду письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнали, оскільки вважають, що вони суперечать чинному законодавству, зокрема законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про Державні бюджети України…», ст. 21, 22 БК України, Положенню про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року за № 1543, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 та іншим законодавчим та нормативним актам.

                    Заслухав позивача, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки: відповідно ст.. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

                       Відповідно до ст.. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в тому числі в старості та в інших випадках, передбачених законом.

                       Ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадови і службових осіб. Відповідно до ч. 3 цієї статті захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами.

                       Згідно ч. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.  

                            Дані правовідносини регулюються пенсійним законодавством та законодавством статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи .

             Як, слідує із зібраних по справі доказів позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, вкладкою НОМЕР_2 до посвідчення серії НОМЕР_1 та довідкою серії АВ № 002794 (а.с. 6, 7).

             16.12.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Шаргородському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії згідно ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідно до  листа начальника управління № Г-68 від 19.12.2008 року позивачу в перерахунку пенсії фактично було відмовлено. Розпорядженнями начальника Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області було перераховано раніше призначену пенсію та додаткову пенсію інваліду ІІІ-ої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.. 49), яка послідуючими розпорядженнями начальника фонду в районі з 01.01.2009 року по даний час неодноразово перераховувалася, без врахування його заяви про перерахунок пенсії відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, згідно розпорядження начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі від 26.08.2008 року позивачу з 01.01.2009 року нараховувалась загальна пенсія за віком в розмірі 1 020,73 грн., з яких розмір пенсії за віком складав 876,43 грн., доплата за понаднормативний стаж 144,30 грн., а також додаткова пенсія інваліду ІІІ-ої групи внаслідок ЧК (ст.. 49) в розмірі 72,15 грн. та підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІІ групи (2 кат.) в розмірі 144,30 грн. Послідуючим розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі без номера та дати, позивачу було перераховано пенсію з 01.11.2009 року і нараховувалась загальна пенсія за віком в розмірі 1 157,89 грн., з яких розмір пенсії за віком складав 985,99 грн., доплата за понаднормативний стаж 171,90 грн., а також додаткова пенсія інваліду ІІІ-ої групи внаслідок ЧК (ст.. 49) в розмірі 85,95 грн. та підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІІ групи (2 кат.) в розмірі 171,90 грн. Розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі від 12.05.2010 року, позивачу знову було перераховано пенсію за новою формулою на 01.01.2010 року і нараховувалась загальна пенсія за віком в розмірі 1 194,49 грн., з яких розмір пенсії за віком складав 985,99 грн., доплата за понаднормативний стаж 208,50 грн., а також додаткова пенсія інваліду ІІІ-ої групи внаслідок ЧК (ст.. 49) в розмірі 104,25 грн. та підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІІ групи (2 кат.) в розмірі 208,50 грн. Проте йому пенсія відповідно до ст.ст. 50, 54, 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2009-2010 років не нараховувалася.

                       Суд вважає, що дана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбаченого, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. Право громадян України на утримання пенсійних витрат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розділ 8 вище вказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 роках відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

                       П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачене ст.. 10 наведеного Закону, і означає що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсій за її вибором. Особі яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

                       Абз. 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії, із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту  потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

              Ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

              Нормами ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та в зв’язку з втратою годувальника зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

              Ч. 1 та ч. 2 даної статті передбачає призначеня пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчудження в 1986 –1990 роках, в розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно законодавством, але в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для очислення пенсії за роботу в зоні відчудження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис.грн.

             Ч. 3 ст. 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3208-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії до інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчудження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому призначення пенсію по інвалідності визначено розділом 4 (ст. 30-35 Закону).

              Ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, що до яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності, або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.10.1997 року № 5?2- змінами та доповненнями. Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір то ч. 4 ст. 154 данного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів віднесених виключно до першої категорії, так у зв’язку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційною гарантією громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якщо прожитковий мінімум використовується для визначення,у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України  «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

            Ч. 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 і діє з 31.03.2005 року) передбаченого, що прожитковий мінімім на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнх загальнодержавної сфери розповсюдження.

              Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

              Відповідно до чч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на спеціальні цілі та утримування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, між бюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного та соціального прибутку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектуванні державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів здійснюється на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. А отже при перерахунку пенсії позивача, відповідач мав керуватися Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та розраховувати її розмір на основі державної соціальної гарантії – мінімального розміру пенсії за віком.

              Також п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, утому числі до статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 65 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України.

                        Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України затверджений на 2009 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня складає 498 гривень, з 1 листопада - 573 гривні. Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» затверджений на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня складає 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, а з 01 липня – 709 гривень. В зв’язку з чим не доплати відповідачем вказаним сум складає значний розмір і суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання УПФ Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2009 року по даний час відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Ч. 5 ст. 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подану ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подану ним після 15 числа, а в частині позовних вимог про проведення перерахунку з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно – відмовити, оскільки дані вимоги суперечать вищенаведеному чинному законодавству та зібраним по справі доказам.

                        Крім того, враховуючи те, що відповідно до п. 7 ст. 2 БК України, повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до призначення.

                        Відповідно до чч. 1, 2 ст. 21 БК України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом розпорядники бюджетних коштів розподіляються на головних розпорядників бюджетних коштів та на розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року за № 1543, Міністерство праці України є головним (провідним) у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту життя населення, соціального обслуговування населення, та згідно ст.. 22 БК України – головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до пп. 6 п. 8 Положення, Міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником, яких є Міністерство праці та соціальної політики України. Згідно із  Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно до покладених завдань, здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, в тому числі учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги (абз. 6 п. 3).

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду щодо правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

                          Згідно Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Державне казначейство України, не є головним розпорядником бюджетних коштів; не здійснює заходів, спрямованих на погашення заборгованості органів державної влади; обчисленням і перерахунком пенсії не займається; не може надавати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору і рахунки управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі безпосередньо не обслуговує і будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, а тому в цій частині позову до Державного казначейства України на думку суд слід відмовити.

                          Суд оцінює критично і до уваги не приймає заперечення начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про те, дані позовні вимоги не підлягають до задоволення із підстав вказаних  в його письмових запереченнях від 18.06.2010 року № 698/06-41/09 (а.с. 17, 18), оскільки вони суперечать чинному законодавству та зібраним по справі доказам, а тому, -

                          Керуючись ст.ст. 5 - 10, 13 - 15, 60, 79, 88, 213 - 215, 218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 152 Конституції України, ст.ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 17, 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», суд, -

В И Р І Ш И В :

                         Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі на неправомірну відмову у перерахунку пенсії та виплаті недорахованої пенсії – задоволити частково.

                         Визнати неправомірною відмову до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області від 16 грудня 2008 року в перерахунку ОСОБА_1 його пенсії по ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року).

                         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та її виплати відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2009 року по даний час.

                         Стягнути із управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.  

                        В задоволенні позову в остальній частині відмовити.  

                        Заяву про перегляд заочного рішення суду можна подати протягом десяти днів після отримання його копії.  

                          На рішення суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

                              Головуючий:                                               підпис

З оригіналом вірно,

Рішення не набрало чинності.

Суддя Шаргородського районного суду

Вінницької області:                                                            А.Г. Дубчак