Спр. № 2-313/2010 р

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        іменем України

   12 серпня 2010 року.              Шаргородський районний суд  Вінницької області

                  в складі:

                         головуючого судді                            Дубчака А.Г.

                         при секретарі                                     Рошак К.В.

                         за участю позивача                           ОСОБА_1

                         розглянувши у відкритому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області та Державного казначейства України про стягнення недоплаченої 30 % надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року та зобов’язання виплачувати її в подальшому,-

                                                       В С ТА Н О В И В:

                         12.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом, вказуючи, що він 1944 року народження, згідно положень ст.. 1 Закону України № 2195-І v від 18.11.04 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни, в зв’язку з чим на підставі ст.. 6 Закону, починаючи з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Про те, що йому протиправно не виплачувалася надбавка  він дізнався з публікації в газеті «33 канал» за № 8 (956) від 17 лютого 2010 року, в зв’язку із чим 05.10.2010 року в порядку досудового врегулювання спору звернувся до управління ПФУ у Шаргородському районі з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти, починаючи з 01.01.2007 року, на що отримав лист із відмовою у нарахуванні та виплаті недоплаченої соціальної допомоги. Відповідно до пп.. 4 п. 2.1 розділу ІІ Положення про управління ПФУ, що затверджене постановою ПФУ від 30.04.02 року за № 8-2, нарахування і виплата 30 % до пенсії відноситься до компетенції відповідача, який відповідно до п. 1.2 розділу І Положення, у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією і Законом та згідно п. 2.4 розділу ІІ Положення зобов’язаний суворо дотримуватися законних інтересів громадян. Відповідно до ст..ст. 15, 16, 22 ЦК України, він має право на судовий захист та на відшкодування йому збитків, що були завданням порушенням його права на отримання пенсії з урахуванням 30 % надбавки у повному розмірі, що визначена Законом та гарантована Конституцією. Вважає дану відмову не законною та такою, що порушує його право, визначене ст.. 6 Закону та гарантоване ч. 2 ст. 3, 8, 22, 46, 92 Конституції України та іншими. З публікації в газеті йому стало відомо  і зрозуміло, що йому щомісяця недоплачувалась 30 % надбавка до пенсії. Відповідно до ст.. 257 ЦК України, вважає те, що він не пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення свого права дізнався із публікації в газеті та листа відповідача про відмову. Незаконність відмови відповідача у виплаті мені 30 % надбавки, починаючи з 01.01.2007 року, з посиланням на відсутність для цього підстав є порушенням його права й положень Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини та основ свобод», що підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Качко проти України», а реалізація його права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, передбачених Законом, не повинно залежати від бюджетних асигнувань та не може бути причиною не виконання органами влади зобов’язань, що визначенні Законом та гарантовані Конституцією України. Згідно розрахунку загальний розмір невиплаченої йому надбавки з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року складає 4 317,60 грн., а тому просить суд позов задоволити.

                     Представники відповідачів - управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Горобець Ю.С. та Державного казначейства України Петровець О.Ф. в судове засідання не зявилися, однак подали письмові заперечення, в тому числі підписанні начальником УПФ у Шаргородському районі О.Г. Мельником, в яких позовні вимоги не визнали, оскільки вони,  на їхню думку, не відповідають чинному законодавству та обставинам справи, зокрема: із письмових заперечень начальника УПФ України у Шаргородському районі О.Г. Мельника, слідує те, що позивач пропустив строк звернення до суду передбачений ст.ст. 257, 267 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову і його твердження, що про факт порушення права на державну соціальну допомогу, позивачу стало відомо в силу правової необізнаності та звернення до суду лише після висвітлення зазначених подій в пресі, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 01.01.2006 року та був опублікований у Відомостях Верховної Ради за 2005 рік № 4, чим доведений до відома населення. Крім того, позивач щомісячно отримував пенсію і не міг не знати про розмір пенсії, що виплачувалася. В даному випадку позивач звернувся до суду тільки в травні 2010  року. Крім того, відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV призначаються пенсійні виплати у вигляді пенсій за віком; пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (в т.ч. каліцтва не пов’язаного з роботою, інвалідності дитинства); пенсії в зв’язку із втратою годувальника.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст.. 22, 23 БК України, передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет, однак законами про Державний бюджет на 2006-2007 роки підвищення до пенсії у 2006-2007 роках дітям війни не були передбачені. Після винесення Конституційним Судом України 09.07.2007 року № 6-рп/2007, урядом не прийнято жодного нормативно-правового акту, отже УПФ України у Шаргородському районі не мало законних підстав та фінансування виплати вищезгаданої надбавки. Після винесення рішення Конституційним Судом України, Кабінет Міністрів України 28.05.2008 року виніс Постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є єдиним нормативним актом, що регулює дане питання. Також просять звернути увагу на те, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з управління недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії в сумі 4 317,60 грн. з огляду на те, що при розрахунку невиплаченої, на думку позивача, щомісячної державної соціальної допомоги, позивач не правильно застосовує чинне законодавство, керуючись ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначаючи, що мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, при цьому розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, та не може застосовуватися для розрахунку підвищень для пенсії. Крім того, Конституційний Суд також підтверджує таке твердження у своїй ухвалі № 27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі № 2-25/2009, де зазначає, що у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком – виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки, фінансування ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, тому підстав для зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі до вчинення дій по перерахунку та виплаті  щомісячної суми підвищення як дитині війни не має. На сьогоднішній день, позивачу виплачується соціальна допомога в розмірі 49,80 грн., виходячи з розмірів зазначених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. До того ж позовна заява, яка містить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути задоволена судом, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття з приводу майбутніх правовідносин і тому позовні вимоги не можуть бути задоволенні.

                        Із заперечень представника співвідповідача Державного казначейства України Петровця О.Ф. слідує те, що на його думку єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших, є закон про державний бюджет України і суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно Конституції України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії і конституційною нормою окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. Так, ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  відповідно до п. 7 ст. 2, ч.ч.1, 2 ст. 21, 22 БК України, Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року за № 1543, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці України, а не Державне казначейство України, яке здійснює в межах повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, в тому числі учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги (абз. 6 п. 3). А Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду щодо правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

                     Заслухав позивача, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки, як слідує із ст.. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                     Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

                     Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначенні та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року № 2195-ІV, відновленої Законом України № 3367- ІV від 19.01.2006 року так, як зміну статті визнано не конституційною згідно Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                     Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється
у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,   визначеного законом.

                    Ст.. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність і до яких прирівнюється мінімальна пенсія по віку, за якою позивачу слід здійснювати нарахування соціальної допомоги, як дитині війни з 1 листопада 2009 року було збільшено до 573 гривень.

                      Із зібраних по справі доказів встановлено те, що позивач ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і за станом на 2 вересня 1945 року не досяг 18-ти років та відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і має право на соціальний захист дітей війни визначений цим Законом, в тому числі на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 %.

                     Що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого на ім’я позивача Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області від 27.09.1999 року, довідкою заступника начальника управління з пенсійного забезпечення, матеріалами пенсійної справи № 132130 та іншими (а.с. 4-13).

                      Таким чином, виходячи із положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року № 835-VІ, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2009 року складав 498 гривень, а відповідно до Закону України № 1715-VІ (1715-17) від 06.11.2009 року) з 01.11.2009 року – 573 гривні, в зв’язку з чим недоплати за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року складають 1 240,20 гривень (498 грн. х 30% - 49,80 грн. х 10 міс.) + (573 грн. х 30% - 49,80 грн. х 2 міс.).

                      Стосовно вимог про перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної суми підвищення до пенсії як дитини війни за період з 2006 року по 2008 роки включно, суд враховує те, що позивач пропустив строк для звернення до суду про порушення свого права в цій частині і в зв’язку з тим, що доводів про поважність причин пропуску даного строку суду не навів ухвалами Шаргородського районного суду від 20 січня 2010 року та 08 лютого 2010 року в поновленні пропущених позивачем строків для звернення до суду за захистом своїх порушених прав відмовлено.

                        Згідно ст.. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності визначено в три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 3 ст.. 267 ЦК України, якщо суд вважає поважними причини пропущення строку позовної давності порушене право підлягає захисту.

                        Як, слідує із матеріалів пенсійної справи позивача ОСОБА_1 № 132130, а саме розпорядження начальника управління Пенсійного фонду в Шаргородському районі (без дати та номера), позивачу надбавку до пенсії в розмірі 47.00 грн., як дитині війни, почали виплачувати з 01.01.2008 року. Однак з його доводів. Слідує те, що він дізнався про порушення свого права із публікацій в газеті, зокрема «33 канал»  № 8 від 17.02. 2010 року і на думку суду пропустив строк для звернення до суду за період з 01.01.2007 року по 12.05.2007 року з поважних причин.

              Разом з тим, суд враховує те, що відповідно до п. 1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), цей Закон набрав чинності з 01.01.2006 року. Пунктом 17 ст. 17 Закону України «Про  Державний бюджет України на 2006 рік», з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України № 3367-IV від 19.01.2006 року (3367-15) до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) внесені зміни, відповідно до яких п. 17 ст. 77 виключено, а ст.. 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим ст.. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (3235-15) та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) від 19.01.2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Оскільки до 19.01.2006 року дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не  визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни  й ці пільги фактично запровадженні не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Про те, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/20-007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст.. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), але через те, що механізм даних доплат також не був впроваджений то, право на отримання таких виплат у позивача виникло лише з 09.07.2007 року.

                      Таким чином, розмір недоплаченого  підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 703,89 грн. і розраховується наступним чином: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у липні 2007 року становив 406 грн.; з врахуванням, що липень 2007 року мав 31 день, то прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день липня 2007 року становив – 406:31=13,10 грн., а за 23 дні липня 2007 року (31 день – 8 днів = 23 дні) становив – 301,30 грн. (23х13,10=301,30 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 90,39 грн.; 2) у 8-9 місяцях 2007 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 406 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 121,80 грн.; 3) у 10-12 місяцях 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 411 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 123,30 грн.; 4) всього у 2007 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 90,39 + 121,80 + 121,80 + 123,30 + 123,30 + 123,30 = 703,89 грн.

           Розмір недоплаченого підвищення до пенсії  ОСОБА_1 як дитині війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року становить 731,04 грн. і розраховується наступним чином: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 року становив 481 грн.; травень 2008 року мав 31 день, звідси прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день травня 2008 року становить – 481:31=15,516 грн., а за 10 днів травня 2008 року (31 день – 21 дні = 10 днів) становить 155,16 грн. (10 х 15,516 = 155,16 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 46,50 грн.; в травні 2008 року позивачеві виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни в сумі 47,00 грн., тобто по 1,55 грн. в день (47,00 грн.: 31день=1,516 грн. допомоги в день виплачено), що за 10 днів травня 2008 року становить 15,16 грн. (1,516 грн. х 10 днів =15,16 грн.), а тому недоплата становить у травні 2008 року: 46,50 – 15,16 = 31,34 грн.; 2) у 6-му місяці 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 481 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – 144,30 грн.; з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 6-му місяці 2008 року в сумі 47,00 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у червні 2008 року йому становить 97,30 грн. (144,30 – 47,00 = 97,30 грн.); 3) у 7-9 місяцях 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 482 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 144,60 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 7-9 місяцях 2008 року в сумі по 48,20 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 7-9 місяцях 2008 року йому становить по 96,40 грн. (144,60 – 48,20 =96,40 грн.); 4) у 10-12 місяцях 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 10-12 місяцях 2008 року в сумі по 48,20 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 10-12 місяцях 2008 року йому становить по 104,40 грн. (149,40 – 48,20 = 104,40 грн.); 5) всього у 2008 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 29,03 + 97,30 + (96,40 Х 3) + (104,40 Х 3) = 731,04 грн.

                      В 2009 році розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, становить 1245,00 грн. і розраховується наступним чином: 1) у 1-10 місяцях 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни в 1-3-х місяцях 2009 року в сумі по 48.20 грн., сума заборгованості складає за один місяць (149,40 – 48,20 = 101,20 грн.), а за три місяці 303,6 грн.; в 4-10-х місяцях  із розрахунку виплачених сум в 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 4-10 місяцях 2009 року йому становить по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 = 99,60 грн.) або 697,2 грн. за сім місяців; 2) у 11-12 місяцях 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 573 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 171,90 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 11-12 місяцях 2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 11-12 місяцях 2009 року йому становить по 122,10 грн. (171,90 – 49,80 = 122,10 грн.); 3) всього у 2009 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 303,60 + 697,20 + 244,20 = 1245,00 грн.

             З 1.01.2010 року по 31.03.2010 року розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, становить 476,10 грн. і розраховується наступним чином: 1) у 1-3 місяцях 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 695 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 208,50 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 1-3 місяцях 2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 1-3 місяцях 2010 року йому становить по 158,70 грн. (208,50 – 49,80 = 158,70 грн.). Всього недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, становить 3 156 грн. 03 коп., а саме: 703,89 + 731,04 + 1 245,00 + 476,10 грн.

Суд критично оцінює заперечення начальника УПФ України у Шаргородському районі О.Г. Мельника  в частині пропуску строку позовної давності, відсутності коштів в бюджеті України на 2007 рік та повноважень Пенсійного фонду здійснювати будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, нормативно-правової бази, яка регулює дане питання, невірного застосування позивачем чинного законодавства при визначенні розміру даних соціальних доплат та повноважень суду щодо прийняття з приводу майбутніх правовідносин, які не настали, а також посилання на про повне погашення даної соціальної допомоги згідно розпоряджень начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області без номера та дати про перерахунки пенсій у зв’язку з уточненням розрахункових показників за вересень 2008 року з 01.01.2009 року; з 01.04.2009 року та 01.11.2009 року, позивачу було встановлено надбавку в твердій грошовій сумі в розмірі 49,80 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ 3 355 від 14.04.2009 року, оскільки вони суперечать вище зазначеним чинному законодавству та зібраним по справі доказам.  Є непереконливими так, як Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 р. (121/2001) і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів і обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України, за його місцем проживанням, яким в даному випадку є відповідач. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 355 від 14.04.2009 року, де в п. 8 установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні, оскільки розмір соціальної допомоги суперечить чинному законодавству, зокрема: ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, яка дає позивачу право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється
у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,   визначеного законом, які являються постійними законами і мають перевагу над тимчасовими законами такими, як закони про Державні бюджети, в тому числі ст.. 71 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

                      Відповідно до ч. 1 ст.. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

             Як, слідує із п. 2 ст. 4 БК України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цьому кодексу та закону про Державний бюджет України. П. 7 ст. 2 БК України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.

              Згідно з п. 1 ст. 21 БК України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. П. 4 ст. 51 БК України, визначено, що розпорядники бюджетних коштів в свою чергу несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

                        Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Згідно пп. 6 п. 4 цього Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах в містах щодо проведення перевірки правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій та коштів. Кошти Пенсійного фонду України зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Верховною Радою України не було внесено змін до Законів України про Державні бюджети України на 2007 та 2008 роки стосовно збільшення розміру видатків для виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відсутні законі підстави для здійснення зазначених виплат. Крім того, відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці України, а не Державне казначейство України, яке здійснює в межах повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, в тому числі учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги (абз. 6 п. 3). А Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду щодо правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

                      Таким чином, суд вважає, що бездіяльність  відповідача управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі у нарахуванні і виплаті  недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з: 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року –  є незаконною, а тому позовні вимоги до співвідповідача Державного казначейства України не підлягають до задоволення. Одночасно, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання УПФ в Шаргородському районі в подальшому нарахувати та виплачувати на його користь щомісячну державну соціальну допомогу, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки позивачем не представлено суду доказів порушення відповідачем свого права, як дитини війни, в майбутньому. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, тобто до компетенції  суду належить захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав фізичних осіб, які вже сталися, а не які, на думку позивача, можуть бути в майбутньому.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав з 1.01.2007 року по 22.06.2007 року, в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача у виплаті недоплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни та в частині стягнення з  Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на його користь недоплаченої йому державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 699,96 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 712,13 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., за період з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року – в сумі 962,10 грн.,  а всього 3614,39 грн., в решті позову – слід відмовити. Встановленому судом факту відповідають цивільно-правові відносини, що виникають при захисті прав фізичної особи у спорах щодо призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, які регулюються  Конституцією України,  ЦПК України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій  чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст.15, 72, 73, 209, 212-215, 218 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, а тому, -

                      Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст. ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст.15, 72, 73, 209, 212-215, 218, 88 ЦПК України і на підставі ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України,  ст. ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 22, 23 БК України,    суд, -  

                                                         В И Р І Ш И В:

                          Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити частково.

                      Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її до 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, як дитині війни, та провести відповідні перерахунки та виплати за період з 01 січня 2007 року по 12 серпня 2010 року.

                      Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

                      В задоволені позову в іншій частині - відмовити.

                      На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення чи після отримання копії рішення..

                      Головуючий: