КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-394

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

17 серпня 2010 року                                                смт Куйбишеве

    Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

    головуючого судді                 Скляра С.Ю.,

    при секретарі судового засідання         Грицан А.В.,

    з участю прокурора                 Табахова А.О.,

позивача                     ОСОБА_1,

третьої особи                     ОСОБА_2,

    відповідача                     ОСОБА_3,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою прокурора Куйбишевської міжрайонної прокуратури Запорізької області (далі – прокурор) в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в судовому засіданні 17 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

22 липня 2010 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому вказав, що позивач є власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_1. Разом з тим, позивач, маючи на утриманні малолітню дитину, не в змозі проживати в житловому будинку, оскільки він зайнятий відповідачем ОСОБА_3 без відповідної правової підстави. Останній в добровільному порядку відмовився залишити будинок. Посилаючись на статтю 391 ЦК України, прокурор в інтересах ОСОБА_1 прохає усунути з боку відповідача перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження житловим будинком шляхом його виселення без надання іншого житла. Позивач у відповідній письмовій заяві (а.с.18), поданій до суду, вказав про те, що він від позову не відмовляється та підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які ним були викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні як прокурор, так й позивач ОСОБА_1 підтримали пред’явлені вимоги, прохали їх задовольнити по тих підставах, які були викладені у позовній заяві, надавши судові відповідні пояснення.

    ОСОБА_2, як третя особа на боці позивача, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору, в судовому засіданні погодилася із доводами прокурора та позивача ОСОБА_1, підтримала заявлені цими особами вимоги. ОСОБА_2 вказала, що не укладала із відповідачем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який би був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію, або договору найму цього житла.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що він 03 листопада 2008 року придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1, підтвердженням чого є відповідний письмовий договір, підписаний сторонами. Крім того, ОСОБА_1 є власником лише ? частини спірного житлового будинку, а тому не вправі вимагати усунення перешкоду у здійсненні нею права користування та розпорядження всім житловим будинком. Виходячи з наведеного, прохав в задоволенні позову прокурора в інтересах ОСОБА_1 відмовити.

    Суд, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази, вважає, що позов прокурора в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.  

    Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

    На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори Запорізької області від 19 липня 2010 року, ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 успадкувала ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.4).

    Право власності на ? частину житлового будинку ОСОБА_1 набула 19 липня 2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зробленим комунальним підприємством «Куйбишевське бюро технічної інвентаризації» (а.с.4,5).

    Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

    Положеннями статті 1299 ЦК України визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

    Спадкоємцем іншої ? частини житлового будинку є ОСОБА_2, як дружина спадкодавця. Свідоцтво про право на зазначену частину спадщини на даний час не видано (а.с.4).

    Сторони визнали той факт, що ОСОБА_3 проживає у житловому будинку АДРЕСА_1, без реєстрації місця проживання та укладання договору найму житла у письмовій формі.

    На весні 2010 року ОСОБА_1 народила доньку та вирішила проживати у вищевказаному житловому будинку, у якому зареєстрована з 2001 року (а.с.6,7). У зв’язку з цим запропонувала ОСОБА_3 вирішити питання про його виселення із житлового будинку, на що останній відповів відмовою.

    Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, а згідно ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

    Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

    За матеріалами справи вбачається, що будь-яких договірних правовідносин між сторонами, в тому числі попереднім власником жилого будинку, які давали б підстави для обмеження прав ОСОБА_1, як нового власника частини житлового будинку, не існує, як і не існує і передбачених законом підстав для цього.

    Таким чином, з матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що незгода відповідача ОСОБА_3 звільнити житловий будинок, належний в ? частині позивачу ОСОБА_1,  порушує права останньої щодо користування та розпорядження житловим будинком, тому такі права підлягають захисту в судовому порядку.  

Що стосується посилань відповідача ОСОБА_3 на те, що він 03 листопада 2008 року придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу вищевказаний житловий будинок, підтвердженням чого є відповідний письмовий договір, підписаний сторонами, то такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

    Станом на дату складання договору-купівлі продажу, на який посилається відповідач, ОСОБА_2 не набула права власності на даний житловий будинок, тобто не мала повноважень на розпорядження ним.

    Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 8 Постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не можу бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

    Таким чином, договір купівлі-продажу житлового будинку, на який посилається відповідач ОСОБА_3 є не вчиненим.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, а в її інтересах його пред’явлено прокурором, який звільнений від сплати судових витрат, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідач ОСОБА_3 в дохід держави в розмірі 45 грн. 50 коп., де 8 грн. 50 коп. – сума судового збору, 37 грн. – сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, керуючись ст.391 ЦК України, стст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

    Позов  прокурора Куйбишевської міжрайонної прокуратури Запорізької області в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

    Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди  у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належною їй частиною житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом його виселення з житлового будинку без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 8 (восьми) гривень 50 (п’ятдесяти) копійок (розрахунковий рахунок №31413537700153, отримувач місцевий бюджет Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області, код платежу 22090100, банк одержувача ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ОКПО 34676927) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцяти семи) гривень (розрахунковий рахунок №31219259700152, отримувач Державний бюджет Куйбишевського району Запорізької області, код платежу 22050001, банк одержувача ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ОКПО 34676927).

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:             С.Ю.Скляр