КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-360

2010 року

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

16 серпня 2010 року                                                  смт Куйбишеве

    Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

    головуючого судді             Скляра С.Ю.,

    при секретарі судового засідання     Грицан А.В.,

    за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області (далі – Управління ПФУ) про визнання неправомірною бездіяльність Управління ПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

    05 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі – Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі. Позивач зазначив, що бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач прохав визнати бездіяльність відповідача протягом 2006-2009 років неправомірною та зобов’язати Управління ПФУ здійснити йому перерахунок та виплату надбавки за вказаний період, забезпечивши її виплату у 2010 році.

Позивач ОСОБА_1 письмово повідомила судові про підтримання пред'явленого позову (а.с.17).

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення та виплата позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, здійснюється в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.12). 

Особи, які повинні брати участь у справі, в судове засідання не з’явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином (а.с.16,18), до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі (а.с.12,17). 

Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.  

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV (а.с.5,6,13).

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону №2195-IV, повинні були запроваджуватись у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Дію ст.6 Закону №2195-IV було зупинено ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону №2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли дію ст.6 Закону №2195-IV.

Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст ст.6 Закону №2195-IV було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що призупиняли дію ст.6 Закону №2195-IV.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачу ОСОБА_1, яка є інвалідом ІІ групи, як дитині війни, підвищення до пенсії з 01 січня 2007 року – 19 грн., з 01 квітня 2007 року – 20 грн. 30 коп., з 01 жовтня 2007 року – 20 грн. 55 коп., з 01 січня 2008 року – 47 грн., з 01 квітня 2008 року по 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., а починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 в розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року по теперішній час – 49 грн. 80 коп. (а.с.13).

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 січня 2007 року – 380 грн., з 01 квітня 2007 року – 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн., з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2008 року – 481 грн., з 01 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн., з 01 листопада 2009 року – 573 грн., з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 705 грн..

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону №2195-IV , то вони є безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Що стосується забезпечення відповідачем виплати підвищення пенсії ОСОБА_1 у 2010 році, то слід зазначити, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 не вказує на порушення відповідачем її права на отримання підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV, починаючи з 01 січня 2010 року.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки йому, як дитині війни, відповідачем за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року не у повному обсязі нараховане та виплачене підвищення до пенсії.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 по суті задоволені, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат в сумі 45 грн. 50 коп., де 8 грн. 50 коп. – сума сплаченого судового збору, 37 грн. – оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1,2).    

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 рік – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично сплачених сум у ці періоди.

Стягнути  з Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 45 (сорок п’ять) гривень 50 (п’ятдесят) копійок судових витрат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині, - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:                 С.Ю.Скляр