Справа  22-а-2358/2010р.                                                    Головуючий у І інстанції: Цвіркун О.С.                                                                                        

Категорія №57                                                                       Доповідач :  Оніпко О.В.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            06 вересня 2010 року                                                                                        м. Рівне                                                                            

    Колегія суддів   судової палати з цивільних справ апеляційного   суду Рівненської області в складі:  

                               головуючого судді – Оніпко О.В.

                               суддів: Григоренка М.П., Ковалевича С.П.,  

                               при секретарі – Міщук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського міського   суду від 28 квітня     2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, зобов’язання вчинити певні дії,

                      в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :        

    Постановою Рівненського міського  суду від 28 квітня 2009 року поновлено пропущений ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов’язано відповідача нарахувати виплатити позивачу надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року в розмірі 1515 грн. 70 коп.

             В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржувану постанову вважає незаконною, так як вона винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права, просить її  скасувати та ухвалити нове рішенням, яким в задоволенні заявленого позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії дітей війни і знаходиться на обліку у відповідача.                            

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії  підвищуються на 17 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до п. 12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік.           Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".                                         Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 вищезазначеного Закону, що внесені п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008.     Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати  надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".     Окрім того, виходячи із змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  Положення ч.3 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.             Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).         У зв’язку із викладеним, оскаржувана постанова, в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача по нездійсненню підвищення розміру пенсії  позивачу, відповідно до статті 6  Закону України „Про соціальний  захист дітей війни” , за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язання здійснити відповідний перерахунок, підлягає залишенню без змін.                                 Разом з тим, оскаржувана постанова в частині зобов’язання відповідача здійснити виплату позивачу недорахованої надбавки до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції, згідно із положеннями ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов міг містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та  відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.         Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.                     У зв’язку із викладеним,  позов в частині стягнення з відповідача надбавки до пенсії у конкретно визначеному розмірі  до задоволення не підлягає.                     Таким чином, постанова місцевого суду в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу конкретну суму надбавки до пенсії підлягає зміні шляхом виключення із резолютивної частини постанови вказівки про стягнення з відповідача конкретної суми грошових коштів.     Керуючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 15 , п.3 ч.1 ст. 307 ,  п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

                                                                 в  и  р  і  ш  и  л  а  :

  Апеляційну  скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне Рівненської області  задовольнити частково.

  Постанову Рівненського міського  суду від 28 квітня   2009 року  змінити, виключивши з резолютивної частини оскаржуваної постанови слова "в розмірі 1515 грн. 70 коп. ".

 В решті постанову залишити без змін.

 Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

    Головуючий :

           Судді: