Справа № 22- 947 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Кучина Н.Г.
Категорія № 5 Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Собіни І.М.
При секретарі - Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 лютого 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину будинку та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло .
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 16 лютого 2010 р. ОСОБА_1 у позові відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд невірно застосував норми КПШС України , оскільки правовідносини виникли між сторонами у 1998 р. та тривали по 2006 р., а тому підлягав до застосування СК України 2004 р. Висновок суду про те, що він з 31.05.1998 р. по 7.06.2000 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , а тому не проживав однією сім»єю з ОСОБА_3 та не приймав участі в період з 1998 р. по 2006 р. у реконструкції і капітальному ремонті спірної квартири та будівництві гаража, суперечить іншим обставинам справи. Зокрема, вказаний шлюб мав фіктивний характер та потрібен був ОСОБА_4 для відкриття візи для виїзду за кордон, що було відомо ОСОБА_3 Його клопотання про виклик ОСОБА_4 в судове засідання в якості свідка суд відхилив. Він постійно з 1998 р. проживав однією сім»єю з відповідачкою та займався будівництвом. З 29.12.2000 р. він був прописаний у спірному будинку, а з 2006 р. працював слюсарем у КП « Комуненергія», про що свідчать записи у його паспорті, трудовій книжці та пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Показання свідка ОСОБА_9, який ствердив про продаж йому особисто 10000 шт. цегли для проведення будівництва суд взагалі не взяв до уваги та не дав їм оцінки у рішенні.
Не з»ясовано судом, з яких підстав він був зареєстрований у спірному будинку протягом восьми років. Посилання суду на розписку про отримання ним 6 000 доларів США будь - яким чином не стосується продажу належної йому та ОСОБА_3 квартири у м. Чернівці , оскільки розписка датована 21.08.1998 р., а продаж квартири відбувся значно пізніше. Саме за кошти від її продажу вони з ОСОБА_3 придбали квартиру для її матері ОСОБА_2 по вул. Дозорцевої у м. Рівне та розпочали ремонт спірного будинку.
ОСОБА_2 , як власник квартири, обіцяла належним чином узаконити проведене самочинне будівництво та оформити будинок на нього та дочку, однак цього не зробила. Окрім того, ОСОБА_3 ніде не працювала жодного дня, а ОСОБА_2 є пенсіонеркою, отже, вони не мали коштів для добудови спірного будинку, всі роботи здійснювалися лише за його кошти, які він отримав на заробітках за кордоном ( США, Італія).
Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким визнати за ним право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати свідоцтво на ім»я ОСОБА_2 на право власності на вказану квартиру недійсним.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до визнання за ним права власності на частину будинку в спільній власності з відповідачкою ОСОБА_3 за час проживання з нею однією сім»єю в період з 1998 р. по 2006 р. з підстав, передбачених ст. 74 СК України.
У відповідності до вимог п. 1 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України , тобто, з 1.01.2004 р.
До сімейних відносин , які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов»язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов»язки визначаються на підставах, передбачених СК України .
Правила ст.ст. 22, 28, 29 КпШС України, не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім»єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори повинні вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України « Про власність», відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз»яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
У разі спору частка в майні сторін повинна визначатись залежно від участі кожного з них у його набутті. Відповідно до ст. 17 Закону України « Про власність», який був чинний на момент придбання спірного майна, майно, придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними ; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, є їхньою частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Окрім того, згідно зі ст.ст. 16, 17 вказаного Закону , право власності виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу .
У зв»язку з наведеним, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого в період проживання з нею однією сім»єю , пред»явлені на підставі норм СК України 2004 р., та зокрема, ст. 74 СК України – є безпідставними.
Також, згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обгрунтування позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_1 взагалі не посилається на норми закону.
Позивачем не доведено, що мала місце домовленість між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про створення ними спільної сумісної власності на час дії Закону України «Про власність», навпаки, виходячи з його пояснень ОСОБА_2 взагалі будь-якого відношення до реконструкції та добудови спірного житла не має.
Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1994 р. , власником спірної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 41, 5 кв.м , житловою – 27, 8 кв.м, є відповідачка ОСОБА_2, мати відповідачки ОСОБА_3, бувшої дружини позивача. (а.с. 52 -54 ).
Приписом від 17.05.1999 р. за № 01-ін/22 міської інспекції ДАБК було заборонено ОСОБА_2 виконання будівельних робіт по добудові приміщень до сараю, веранди до будинку без затвердження управлінням містобудування та архітектури документації та дозволу на будівництво ( а.с. 67).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 26.07.1999 р. на ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 170 грн. у зв»язку із самовільно зведеними гаражем та добудовою приміщення до квартири ( а.с. 56).
З наведеного вбачається, що реконструкція спірної квартири, добудови до неї та господарських приміщень, будівництво гаража проводилися до 2004 р., що позивачем не спростовано.
Окрім того, згідно з листом начальника Рівненського МБТІ від 20.12.2006 р. за № 882 на адресу виконкому Рівненської міської ради у зв»язку із проведеною ОСОБА_2 самовільною реконструкцією та добудовами , самовільно зайнята прибудинкова територія, яка є власністю міської ради (а.с. 40).
Отже, як встановлено судом і це стверджено матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні, реконструкція квартири, належної ОСОБА_2, проведено самочинно, без відповідного дозволу, затвердженого проекту, з порушенням будівельних норм і правил та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
ОСОБА_2 , як власник квартири , у відповідні органи за дозволом та для належного оформлення проведеної реконструкції житла та добудов та для надання земельної ділянки взагалі не зверталась, спірне майно у передбаченому законом порядку не зареєстровано за ОСОБА_2 та не перебуває у власності останньої.
Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦК України ( 1963 р. ) громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним відхиленням від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його .
Доводи ОСОБА_1 про те, що з 29.12.2000 р. він був зареєстрований у спірному будинку, а з 2006 р. працював слюсарем у КП « Комуненергія», про що свідчать записи у його паспорті та трудовій книжці, не є підставою для задоволення його позовних вимог.
Оскільки рішення судом 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків , наведених у ньому , не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 лютого 2010 р. – відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді