Справа № 2-498/10  

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 вересня  2010 року             Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

    головуючого: судді  Кравченко Н.О.

                                                    при секретарі: Попової М.В.,Гусєвій К.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні ? частини квартири,та за зустрічною позовною заявою   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості ремонту квартири -

В С Т А Н О В И В:

            Прокурор Ленінського району м. Луганська звернувся до суду з зазначеними вимогами до відповідачки в інтересах ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи. в обґрунтування яких вказує, що Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08.08.2007 року по справі № 2-59/2007 за позовом ОСОБА_3 в особі його правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі його правонаступника ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування – визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ? частини квартири АДРЕСА_1.

           Ухвалою апеляційного суду від 24.12.2007 року рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08.08.2007 року по справі № 2-59/2007 – залишено без змін.

           Таким чином, ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 та має повне право на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своєю власністю, у тому числі використовувати квартиру по прямому призначенню – мешканню, однак ОСОБА_2 порушує цивільні права ОСОБА_1, не пускаючи її до квартири. Отже, прокурор в інтересах позивачки за первинним позовом  просить суд зобов’язати    ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 ? частинами квартири АДРЕСА_1.  

Прокурор Ленінського району м. Луганська, що діє  в інтересах ОСОБА_1, проти задоволення зустрічного позову заперечував, у ході судового розгляду справи надав суду письмові заперечення проти зустрічних вимог, підтримав позивні вимоги та надав  пояснення аналогічні, викладеним у позові.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в обґрунтування якого зазначила, що вона є власницею ? частиною  квартири АДРЕСА_1 у місті Луганську, на підставі Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08.08.2007 року по справі № 2-59/2007.Протягом 2007-2008 років позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 були здійснені   власним коштом  ремонтні роботи у спірній квартирі, вартість яких вкладає 7055,68 гривень. Враховуючи, що спірне майно знаходить у правовому режимі спільної часткової власності, з якої ОСОБА_2 належить ? частина, позивачка за зустрічним позовом  просить суд стягнути з відповідачки  за зустрічним позовом  ОСОБА_1 5290,66 грн. вартості ремонту квартири, що відповідає ? часткам її долі у спірній квартирі, а також судові витрати у сумі 723 грн.      

  Представник позивача за зустрічним позовом підтримав  позивні вимоги, та  заперечував проти  задоволення позивних вимог за первинною позивною заявою, посилаючись  на той факт, що у позові відсутні факти, які б доводили перешкоджання у користуванні  ОСОБА_1 своєю часткою квартири.

Заслухавши осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд приходить до наступного.

             Конституція України ст. 55 гарантує, що має рацію і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на захист порушених прав в суді.

              Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.    

  Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.

  Згідно    ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08.08.2007 року по справі № 2-59/2007 за позовом ОСОБА_3 в особі його правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі його правонаступника ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування – визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ? частини квартири АДРЕСА_1.Ухвалою апеляційного суду від 24.12.2007 року рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08.08.2007 року по справі № 2-59/2007 – залишено без змін.

Таким чином, відповідно до ст.. 61 ЦПК України,  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,  що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

           Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного, що позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах ОСОБА_1 обгрунтовані  та підлягають  задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено,  що ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 та має повне право на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своєю власністю, у тому числі використовувати квартиру по прямому призначенню – мешканню, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 20001466 від 26.08.2008 року (а. с. 8); заповітом ОСОБА_4  – АЕЕ № 049104 від 01.10.2001 року (а. с. 7); технічним паспортом МКП БТІ на ? частини квартири АДРЕСА_1 від 15.08.2008 року (а. с. 9-11).

           Керуючись ч. 1 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», визначено засади представництва прокуратурою інтересів громадян в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді є неспроможність громадянина через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права, або реалізувати процесуальні повноваження. Однією із форм представництва Однією з форм представництва прокуратурою інтересів громадянина є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним законом.

           Прокурор звернувся до суду в інтересах позивачки з вказаною позовною заявою, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є інвалідом 1-ої групи.

           Відповідно ст. 41 Конституції України, право власності громадян є недоторканим.

           Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

          Однак ОСОБА_2 порушує цивільні права ОСОБА_1, не пускаючи її до квартири, що встановлено матеріалами справи та поясненнями сторін.

           Відповідно ст. 155 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності житловий будинок (квартиру) власники не можуть бути позбавлені права користування житловим будинком (квартирою), окрім випадків, передбачених Законом.

           За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

 Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, в частині стягнення з відповідачки  за зустрічним позовом  ОСОБА_1 5290,66 грн. вартості ремонту квартири, що відповідає ? часткам її долі у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено поясненнями сторін та матеріалами справи фактично ОСОБА_1 з часу визнання за нею права власності на спірне майно не користувалася та мешкала у квартирі АДРЕСА_1 у місті Луганську. Проте, як ОСОБА_2 фактично користувалася майном,що їй не належить.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Всі поліпшення спільного майна повинні здійснюватися за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Враховуючи, що ремонтні роботи, здійснені ОСОБА_2 не погоджувалися  із співвласницею  ОСОБА_1, отже відсутні підстави для стягнення вартості здійсненого ремонту, тому  суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову, а рівно і у стягненні  судових витрат у сумі 723 грн.      

           На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 41, 121 Конституції України, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 150, 155 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про  усунення перешкод у користуванні ? частини квартири – задовольнити.

    Зобов’язати  ОСОБА_2 не перешкоди у користуванні ОСОБА_1   ? частинами квартири АДРЕСА_1.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про  стягнення  вартості ремонту  у сумі 5290,66 грн., та судових витрат у сумі 723 грн.,- відмовити.

      Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

 Суддя                                                                      Н.О. Кравченко