Лугинський районний суд  Житомирської області   

                                                                                                                     Справа № 2-277/10  

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   

   07 вересня  2010 року                                                               смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Бичківської К.Г. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Лугини  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення

Лугинської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :  

    ОСОБА_1 звернувся  до суду із зазначеним позовом, в якому просив   стягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації  на його користь 19653.12  грн. недоплаченої доплати  до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.03.2005 року.  

       Зазначені вимоги позивача обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати йому виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивач в судове  засідання не з'явився. Надіслав заяву  про розгляд справи без його участі; позовні вимоги підтримує.  

Представник   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Надіслав заперечення    у яких  просить справу розглянути  в попередньому судовому засіданні  без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.  

      Судом встановлено, що позивач  являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б №553106, виданого 22.01.2003 року Житомирською облдержадміністрацією, працював  з  01.09.1996 року по 31.03.2005 року в ВАТ “Лугинський хлібозавод”, який знаходиться в смт. Лугини, Житомирської області, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення .      

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні  гарантованого добровільного відселення   –  дві мінімальні заробітні плати .    

         Так як  позивач  працював в смт. Лугини, Житомирської області, територія якого віднесена до зони  гарантованого добровільного відселення , то він повинен отримувати вказану доплату в зазначеному розмірі щомісяця, однак вона виплачувались йому частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.  

          Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.  

  При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли в Україні у вказаних періодах, а саме :

  з 01.01.1996 р. – 15 грн., з 01.01.1998 р. – 45 грн., з 01.07.1998 р. – 55 грн., 01.01.1999 р. – 74 грн.,з 01.04.2000 р. – 90 грн., з 01.07.2000 р. – 118 грн., з 01.01.2002 р. – 140 грн.,з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн., з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.09.2004 р. – 237 грн., 01.01.2005 р. – 262 грн., з 01.04.2005 р. – 290 грн.

   Таким чином сума невиплачених позивачу коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.09.1996 року по 31.03.2005 року за мінусом отриманих коштів становить   19576.21  грн.

 Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці”  встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.  

Згідно ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.  

 До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні  гарантованого добровільного відселення  .  

  Тому у відповідності до ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення   провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних  плат.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

           Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.                    

  Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

         Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.  

         Тому виплатою зазначеної  доплати  в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.  

          Так як,  розпорядником коштів в спірний період часу і тепер є відповідач, тому  суд стягує  заборгованість з розпорядника коштів -   управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.      

            Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст.3,4,10,11,15,60,82,88,209,212 - 215,294 ЦПК України, ст.ст. 39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст.100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.       

Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації  на користь   ОСОБА_1 19576.21   грн.  ( сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів) доплати   до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.03.2005   року.  

Судовий збір по справі компенсуються за рахунок держави, так як сторони звільнені від їх сплати згідно ст. 4 п. 18, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області на рішення суду подається через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: