ц.с.№ 2-1558/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

3 вересня 2010 року                                                          Обухівський      районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді: Потабенко Л.В.,

при секретарі: Кубар О.Є.,

за участю представника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

в с т а н о в и в:

    Позивач звернулася до суду із позовом в якому  просить суд, стягнути з відповідача по справі на його користь 15000 грн., не повернутої суми  позики, пеню в розмірі 8070 грн., збитки від інфляції в розмірі 2697 грн., три відсотки річних в розмірі 663 грн., та понесені ним судові витрати в розмірі 386 грн..  Обґрунтовуючи заявлений позов ОСОБА_2 зазначила, що 14.08.2008 року між нею та відповідачкою по справі був укладений договір позики згідно якого вона передала, а відповідачка отримала 15000 грн., та зобов’язувалась повернути указану суму коштів  до 15.10.2008 року, а у випадку прострочення суми заборгованості відповідачка зобов»язувалась повернути позивачу пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу. Однак взяті на себе зобов’язання відповідачка в добровільному порядку не виконує. Тому позивачка просить в судовому порядку стягнути з відповідача не повернуту суму боргу з врахуванням пені, річних, інфляції, та судові витрати.

    В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили стягнути з відповідачки вказану заборгованість, з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також три відсотки річних від простроченої суми боргу,  та понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду, оскільки відповідач в добровільному порядку ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань.

    Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказавши що  вказана сума грошей їй не передавалась, а розписка була нею написана після того як вона розрахувалась з посади продавця у приватного підприємця ОСОБА_2, та не повернула товар позивачці. Згодом вона повернула товар і позивачка повинна була знищити розписку, оскільки ніяких претензій до неї не мала, натомість вона подала до суду позов на підставі написаної нею власноручно розписки, вважає позовні вимоги необґрунтованими, та безпідставними і просить відмовити в їх задоволенні.

    Суд, вислухавши позивача його представника, відповідача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  дослідивши матеріали справи встановив наступне.

           Відповідно до ст. 1046 ЦК України встановлено - «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей».

          14 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі був укладений договір позики, згідно якого позивач зобов’язувався передати відповідачу грошові кошти в сумі 15000 грн., а відповідач отримавши дані кошти взяв на себе зобов’язання повернути дані кошти до 15.10.2008 року, а в разі несвоєчасного повернення коштів, відповідач зобов»язувався сплачувати позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що підтверджується розпискою написаною відповідачем власноручно, та не заперечується ним. Даний договір відповідно до ст. 1047 ЦК України, укладений в письмовій формі - боргової розписки.

    Як вбачається з розписки, відповідач брав на себе зобов»язання повернути вказані кошти до 15 жовтня 2008 року, але він в порушення вимог ст.ст. 526,527 ЦК України зобов»язання не виконав, і тим самим не повернув позивачу вказані кошти. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов»язань не допускається, а згідно до ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а відповідно до ст. 1050 ч. 1 ЦК України, якщо позичальник не повернув позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

              Згідно до ст. 625 ч. 2  ЦК України, боржник, який просрочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за  весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

            Зауваження відповідача, щодо факту неотримання ним грошей, судом не можуть бути прийняті до уваги в зв»язку з тим, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження тих обставин на які посилався, оскільки відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Також суд, критично ставиться до показів свідків ОСОБА_5, та ОСОБА_6, оскільки останні не були присутніми при написанні розписки та передачі грошей, а їх покази ґрунтуються на ймовірності того, що відповідач не міг позичити таку суму грошей, оскільки їм би було про це відомо.

              Крім того відповідач підтвердив факт написання ним розписки 14 серпня 2008 року, та зазначив що вона написана була ним без вчинення насильства, погроз, тяжкої обставини, та обману.

              А тому з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

              Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України встановлено, що позикодавець тобто позивач, має право на одержання від позичальника (відповідача) три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та вимагати сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а оскільки в розписці сторони встановили пеню за порушення взятого відповідачем зобов»язання, то суд вважає що позовна вимога  про стягнення з відповідача три відсотки річних від простроченої суми, задоволенню не підлягає.

 З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 15000 грн. 00 коп., пені в розмірі 8070 грн., збитки від інфляції в розмірі 2697 грн.,

    Правомірними суд визнає і вимоги позивача в частині стягнення із відповідача на його користь суми сплаченого державного мита, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки дані вимоги ґрунтуються на ст.ст. 79, 88 ЦПК України та підтвердженні документальними доказами, а саме квитанціями по судових витратах.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,15, 59, 60, 88, 218, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 509,525,526,527,625,1049,1050 ЦК України, суд,

                      В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 15000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 8070 грн., збитки від інфляції в розмірі 2697 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., та 264 грн. судового збору, а всього стягнути 26151 грн..

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-й строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: