Справа № 22ц -7326/10                                                                                             Головуючий у 1-й інстанції – Чумак Т.А.

                                                                                                                                        Доповідач  -   Варенко  О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Пищиди М.М.,

суддів: Варенко О.П., Петешенкової М.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на постанову Апостолівського   районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2010  року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання виконати певні дії ,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Апостолівського   районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, в якому просить визнати дії відповідача щодо неповної виплати йому щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення непровомірними; стягнути з відповідача на його користь 4410 грн. на оздоровлення за 2008-2009 роки, витрати на одержання правової допомоги.

Постановою Апостолівського   районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2010 року  позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації  по визначенню розміру та виплаті щорічної державної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1; стягнуто з  Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недонараховану щорічну державну допомогу на оздоровлення за період з 2008 по 2009 роки в розмірі 4410 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права і закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач є учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов’язків при ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС.

  Відповідно до ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).  

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік в розмірі – 100 грн., за 2009 рік – 90 грн., встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836).  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Зазначеною постановою № 836 всупереч Закону № 796–ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796–ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу у 2008 році – 515 грн.,  у 2009 році – 605 грн., а не постанова № 836.  

Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.  

Приймаючи до уваги, що позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2008, 2009 роки у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлений ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнув на користь позивача недоотримані суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки у розмірі 4410 грн.  

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.  

Керуючись ст.ст.209, 303, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації відхилити.

Постанову Апостолівського   районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2010   року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді