< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.09.10
о 11 год. 21 хв.
каб. № 3 Справа №2а-1684/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.,
за участю представників:
позивача –Кричун Марка Михайловича, довіреність № б/н від 07.04.2010;
Кудінова Віталія Миколайовича, довіреність № 02/14-10 від 16.03.2010;
відповідача –Ксенз Олексія Миколайовича, довіреність № 80/9/10-0 від 19.01.2010;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»(далі –ВАТ «Севастопольський морський завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя (далі –ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя) про визнання протиправним дій відповідача по розподілу 91267,57 грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням № 970 від 30.04.2010 з метою погашення поточного зобов'язання по податку на землю за березень 2010 року на сплату минулих періодів по податку на землю і пені та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення №127030005999775 від 30.04.2010.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2181), оскільки податковому органу не надано права змінювати призначення платежу, визначеному у платіжному дорученні підприємства при сплаті узгоджених податкових зобов’язань.
Позивач наполягає, що перераховані їм суми податку на землю, відповідачем неправомірно розподілені на погашення боргу за минулі періоди, а не за призначенням платежу, вказаним у платіжних дорученнях.
В ході судового розгляду представники позивача на позовних вимогах наполягали.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих.№ 2451/9/10-0 від 07.07.2010, вважає правомірними дії ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя по розподілу перерахованих позивачем грошових коштів на сплату минулих періодів по податку на землю і пені.
Ухвалою від 08.06.2010 відкрито провадження в адміністративній, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 22.06.2010, з’ясував відсутність можливості регулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 08.07.2010 в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням сторін, провадження у адміністративній справі зупинено до 01.09.2010.
В ході судового засідання 01.09.2010, оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 01.09.2010 закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя №127030005999775 від 30.04.2010 відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
ВАТ «Севастопольський морський завод»перебуває на обліку платників податків та зборів у ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03.07.1992, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 5 Закону № 2535 встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Частиною першою статті 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно статті 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
25.01.2010 ВАТ «Севастопольський морський завод»надав до ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого сума орендної плати за 2010 рік складає 1095210,88 грн., де щомісячний платіж складає 91267,57 грн. (а.с.8).
Відповідно до вимог статті 17 Закону №2535 платіжним дорученням № 970 від 30.04.2010 ВАТ «Севастопольський морський завод»перерахував до бюджету суму орендної плати за землю за березень 2010 року у розмірі 91267,57 грн. з граничним строком сплати –30.04.2010 (а.с.9).
ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя направило до ВАТ «Севастопольський морський завод»повідомлення №127030005999775 від 30.04.2010 про перерозподіл грошових коштів на сплату боргу по орендної платі минулих періодів та пені з посиланням на абзац 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 (а.с.7).
Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №290 від 11.06.2003 (надалі –Інструкція № 290).
Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції № 290.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Повідомлення про розподіл сплачених коштів є результатом дій податкового органу, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181.
Наслідком таких дій є зміна суми податкового боргу, погашеного платником податку. Податковий борг, що погашається платником податку, зменшується за рахунок того, що частина сплаченої платником суми замість погашення податкового боргу спрямовується на сплату пені, нарахованої на суму відповідного податкового боргу. Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.
Зменшення ж суми погашеного платником податків податкового боргу призводить до збільшення пені, що нараховується у подальшому на залишок несплаченого податкового боргу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 290 погашення сум нарахованої пені здійснюється за рахунок джерел, визначених статтею 7 Закону № 2181 щодо погашення податкового боргу платників податків.
Таким чином, погашення пені, нарахованої на суму податкового боргу, відбувається у тому самому порядку, що й погашення податкового боргу, в тому числі шляхом примусового стягнення на активи платника податків, як це передбачено підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181.
Виходячи з викладеного дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 та пункту 3.8 Інструкції № 290, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.
Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, зазначені дії є такими, що мають правове значення, а отже, можуть бути предметом компетенції адміністративних судів у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій податкових органів, спрямованих на розподіл сплачених коштів відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 та пункту 3.8 Інструкції № 290, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя по розподілу 91267,57 грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням № 970 від 30.04.2010 з метою погашення поточного зобов'язання по податку на землю за березень 2010 року на сплату минулих періодів з податку на землю такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона признається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачений принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
При цьому, частиною п’ятою статті 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на землю його обов’язок сплати цього податку в цих сумах припинився.
Пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі –Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключено платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, серед таких заходів немає.
Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Як вбачається з платіжного доручення № 970 від 30.04.2010 про сплату податку за землю за березень 2010 року, позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам діючого законодавства. Сплата податку за землю призначалась саме за той період, якій вказаний в платіжному дорученні.
Судом не приймаються посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямовує кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжному дорученні під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов’язань та направляти такі суми при проведенні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для здійснення перерозподілу перерахованих грошових коштів на сплату минулих періодів покладено саме на ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06 вересня 2010 року о 16-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України -
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя по розподілу 91267,57 грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням № 970 від 30.04.2010 з метою погашення поточного зобов'язання по податку на землю за березень 2010 року на сплату минулих періодів з податку на землю.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (99001, м.Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, код ЄДРПОУ 14312370) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко