Справа № 2-  121 /2010

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07 вересня 2010 року                    Ленінський   районний суд міста Луганська в складі:  

   головуючого: судді – Кравченко  Н.О.

   при секретарі –  Апанасовій Н.М.,, Лошадкіній В.О., Гусевій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  суду в м. Луганську  цивільну справу за позовом ОСОБА_3  до Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Луганський міський центр зайнятості, про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

встановив:

1 квітня 2009 року позивач, звернувся до суду з позовною заявою про поновлення на роботі,  оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

В подальшому, 25 червня 2010 року позивачем були уточнені позивні вимоги, в яких позивачка  ОСОБА_3  просила  суд визнати незаконним і скасувати наказ №3 від 02.03.2009 року Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт», про звільнення ОСОБА_3  з посади бухгалтера, поновити  ОСОБА_3 на посаді бухгалтера в  Дочірнє підприємство «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт»,  стягнути з  Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» на користь ОСОБА_3  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу, виходячи із середнього заробітку за один робочий у розмірі 61,38 грн. за період з 02.03.2009 року по 24.06.2010 року на загальну суму 20071,26 грн., стягнути з Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт»,  стягнути з  Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

В обґрунтування  позивних вимог, позивачка зазначила, що з 22.08.2008 року по 02.03.2009 року працювала у Дочірньому підприємстві «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» на посаді бухгалтера На зазначене підприємство вона була працевлаштована від Луганського міського центру зайнятості. Наказом від 02.03.2010 року її було звільнено із займаної посади бухгалтера за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивачка зазначила, що 18-19 лютого 2009 року вона перебувала у відпустці без збереження заробітної платина вимогу адміністрації, аналогічна відпустка у позивачки була у період з 20-27 лютого 2009 року, з наказом про яку (відпустку) позивачку не ознайомила адміністрація. Зазначена вимога була обґрунтована директором підприємства - ОСОБА_5 відсутністю обсягів роботи. Для надання такої відпустки, вона 18 лютого 2009 року написала відповідну заяву, яку в неї після написання забрала головний бухгалтер ОСОБА_7, відповідальна за ведення кадрової документації підприємства, для передачі директору. Наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати позивачці для ознайомлення у цей день не надали, оскільки на підприємстві у цей день, тобто, 18 лютого 2009 року, не було електрики і головний бухгалтер ОСОБА_6 не надрукувала наказ його на комп'ютері, та ОСОБА_7 пояснила, що із наказом її ознайомлять по виходу із відпустки. 25 лютого 2009 року, їй додому на автовідповідач зателефонувала головний бухгалтер і повідомила про необхідність явки на роботу для вирішення питання про звільнення. 26 лютого 2009 року, після відвідання Центру зайнятості, вона пішла на роботу для з'ясування причин дзвінку. Директор підприємства був відсутній на робочому місці, головний бухгалтер ОСОБА_6 пояснила, що вона директора може не чекати, оскільки його не буде на роботі. ОСОБА_6 підтвердила, що вона телефонувала та що директор прийняв рішення про її звільнення із займаної посади за власним бажанням і запропонувала написати відповідну заяву, на що позивачка відмовилась. Першим робочим днем, після закінчення відпустки, був понеділок, 02.03.2009 року,коли позивачці було запропоновано звільнитися за власним бажанням. Писати таку заяву вона не мала бажання, оскільки не мала наміру звільнятися з роботи. До того ж, відповідач отримував дотацію за її працевлаштування від центру зайнятості і не ніс витрат з оплати її праці. На це, головний бухгалтер ОСОБА_7 стала їй  погрожувати, сказала, що у такому випадку, її буде звільнено за прогули, та повідомила, що ніякої відпустки їй не оформили. Отримавши відмову головний бухгалтер склала акти про прогул, та оформила звільнення, про що зробила запис у трудовій книжці, власноруч в ній розписавшись.    

В судовому засіданні представник  позивача та позивач наполягали на задоволенні  позовних вимог та надали пояснення відповідні  позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, у ході судового розгляду справи надав суду письмові заперечення проти позивних вимог, в яких зазначив, що доводи позивачки про тиск на підлеглих, підробку актів, зникнення документів, відсутність власноруч складеного підпису у трудовій книжці є  домислом її самої,  відповідачем зазначено щодо за час роботи позивачка вирізнялася низьким рівнем професійних якостей, та непоодиноким випадками порушення трудової дисципліни. Також в запереченнях від 28.07.2009 року представник відповідача зазначив звільнення відбулося із дотримання чинних норм КЗпП України, що підтверджено матеріалами перевірок контролюючих органів, та просив відмовити у задоволенні позивних вимог за необґрунтованістю /а.с.69-70,153-154/.  

Представники третьої особи  Луганського міського центру зайнятості ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні надали пояснення стосовно того, що за заявою ОСОБА_3 було здійснено вихід на підприємство та зроблено перевірку щодо звільнення ОСОБА_3 і порушень процедури звільнення не встановлено, зроблено припис щодо ведення документації відділом кадрів та недоплаченої суми при звільненні ОСОБА_3.

Третя особа ОСОБА_5 надав суду заяву, якою просив здійснити розгляд справи без його особистої участі, та участі його представника /а.с.99/.  

 Третя особа , ОСОБА_6 надала суду заяву, якою просила здійснити розгляд справи без її особистої участі, та участі її представника /а.с.113/.  

Суд у відповідності до вимог ст.ст. 5, 6, 8, 10, 11 ЦПК України, створивши сторонам умови для всебічного та повного розгляду справи, запропонувавши надати всі наявні у них докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дістає висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до запису у трудовій книжці на ім’я   ОСОБА_3, вона перебувала у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» у період з  26.08.2008 року по 02.03.2009 року, що підтверджено   фотокопією   трудової книжки /а.с.16-18/.

Судом досліджено Наказ № 3 від 02.03.2009 року Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» про звільнення з займаної посади бухгалтера за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_3 /а.с.51/, в якому є власноручний підпис позивачки про  отримання трудової книжки.

Суд вважає, що назване звільнення відбулось законно з наступних підстав.

18 та 19 лютого 2009 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, за погодженням з директором підприємства ОСОБА_5 Для надання такої відпустки, ОСОБА_3 18 лютого 2009 року написала відповідну заяву /а.с.55/, яку надала головному бухгалтеру ОСОБА_7, яка відповідальна за ведення кадрової документації підприємства, для передачі її директору. Наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати їй для ознайомлення у цей день не надали, посилаючись на відсутність на підприємстві у цей день, тобто, 18 лютого 2009 року, енергопостачання та неможливість головним бухгалтером ОСОБА_6 надрукувати наказ на комп'ютері.

В матеріалах справи  міститься відповідь ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання»  на запит суду щодо підтвердження чи спростування факт відключення від систем електропостачання будинку 1 по вулиці Фабричній у місті Луганську у період з 20.02.2009 року по 27.02.2009 року, з якого вбачається,  що   відключень не відбувалося.  

Судом досліджено Наказ № 1/ок від 18.02.2009 року Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18.02.209 року по 19.02.2009 року ОСОБА_3.

Судом встановлено, що підпис позивачки ОСОБА_3 про ознайомлення з наказом  про надання відпустки без збереження заробітної плати  відсутній./а.с.54/.

В матеріалах справи міститься фотокопія власноруч написаної заяви ОСОБА_3 про надання відпустки без збереження заробітної плати у період з  18-19 лютого 2009 року./а.с.55/.

20 лютого 2009 року, після закінчення відпустки, ОСОБА_3 вийшла на роботу. Відповідач в особі адміністрацією підприємства їй знов було запропоновано написати аналогічну заяву, для надання відпустки без збереження заробітної плати на період з 20 по 27 лютого 2009 року. Наказ щодо цього ОСОБА_3 наданий ОСОБА_6 не був, посилаючись на відсутність на підприємстві у цей день енергопостачання та неможливість головним бухгалтером ОСОБА_6 надрукувати наказ на комп'ютері.

Як вбачається з пояснень позивачки, 25 лютого 2009 року, їй, ОСОБА_3, додому на автовідповідач зателефонувала головний бухгалтер ОСОБА_6 і повідомила про необхідність явки на роботу для вирішення питання про звільнення. Також з пояснень, з’ясовано, що 26 лютого 2009 року, ОСОБА_3 поїхала до Луганського міського центру зайнятості де секретар центру була направлена на консультацію до спеціаліста ОСОБА_10 На прийомі ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_10 про дзвінок, та остання рекомендувала їй з'ясувати ситуацію, але ніяких документів не підписувати. Після відвідання Центру зайнятості, 26 лютого 2009 року, ОСОБА_3 пішла на роботу для з'ясування причин дзвінку. Директор підприємства був відсутній на робочому місці, та ОСОБА_6 повідомила що директора на робочому місці вже не буде. ОСОБА_6 підтвердила, що телефонувала позивачці та що директор прийняв рішення про її звільнення із займаної посади за власним бажанням і запропонувала написати відповідну заяву. Позивачка відмовилась, через не бажання звільнятись та через те, що вирішення подібних питань належало до компетенції директора. Після цього позивачка пішла.

Першим робочим днем ОСОБА_3, після 20-27 лютого 2009 року, був понеділок, 02 березня 2009 року.

 Цього дня, на роботі ОСОБА_3, головним бухгалтером їй до відома було доведено рішення директора про те, щоб позивачка написала заяву про звільнення за власним бажанням. Писати таку заяву ОСОБА_3 відмовилась, через не бажання звільнятися з роботи, аргументуючи свої дії відповідач отримував дотацію за її працевлаштування від центру зайнятості і не ніс витрат з оплати її праці. Головний бухгалтер ОСОБА_7 повідомила, що ніякої відпустки їй не оформили, та що її звільняють за прогули та у присутності позивачки зробила у трудовій книжці ОСОБА_3 запис про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, та видала трудову книжку останній.

13.03.2009 року позивачка звернулася до Прокуратури Ленінського району із заявою про проведення перевірки дотримання адміністрацією Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» трудового законодавства, в частині незаконності її звільнення /а.с. 19-20/.

Також, в матеріалах  справи міститься відповідь від 03.04.2009 року №1047/2 на звернення  позивачки до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, в якій зазначено, що перевіркою встановлено відсутність порушень порядку звільнення за прогул  ОСОБА_3, з урахуванням актів про її відсутність на робочому місті 20.02.2009 року, 23.02.2009 року, 24.02.2009 року, 25.02.2009 року, 27.09.2009 року. Відповідно, перевіркою встановлено, що позивачка відмовилася від надання пояснень своєї відсутності у перший день повний робочий день 02.03.2009 року.

За результатами перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області, проведеної за зверненням ОСОБА_3, було встановлено, що наказ про надання ОСОБА_3 відпустки без збереження заробітної плати на 18 та 19 лютого 2009 року на підприємстві наявний, хоча ОСОБА_3 з ним ознайомлена не була /а.с.54/.

Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 20.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_11, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_12 склали акт про відсутність 20.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.50./

Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 23.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7 ,ОСОБА_11, склали акт про відсутність 23.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.45./

 Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 24.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, склали акт про відсутність 24.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.46./

  Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 25.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_13 склали акт про відсутність 25.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.47./

  Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 26.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 склали акт про відсутність 26.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.48./

Відповідно до Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 27.02.2009 року комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 склали акт про відсутність 27.02.2009 року бухгалтера ОСОБА_3 на робочому місті  без поважної причини у  період з 8 до 17 години./а.с.49./

В матеріалах справи міститься Акт Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 02.03.2009 року, у якому  комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 склали акт про відмову у ознайомленні із наказом про звільнення ОСОБА_3 /а.с.42./

Згідно, до  Акту Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт» від 02.03.2009 року, у якому  комісія у складі Голови ОСОБА_5, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_14 склали акт про відмову надати пояснення  ОСОБА_3 щодо причин своєї відсутності у період з 20-27 лютого 2009 року /а.с.53./

Судом було витребувано від  Територіальної державної інспекції праці у Луганській області фотокопії матеріалів перевірки дотримання законодавства про працю  Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт».

Зокрема, судом було  досліджено Акт перевірки №12-01-136/0016 від 31.03.2009 року, складений головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства  ОСОБА_15./а.с.62-66/.

Судом було досліджено: особову карту працівника на ім’я   ОСОБА_3, за формою П-2 /а.с. 71/, з якої вбачається що з 24.11.2008 року по 26.11.2008 року та з 18.02.2009 року по 19.02.2009 року позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Серед інших матеріалів справи, судом  досліджено Припис №12-01-136/0016-0011 від 31.03.2009 року складений на наслідками перевірки  головним державним інспектором праці відділу контролю за додержанням законодавства Територіальної державної інспекції праці у Луганській області  ОСОБА_15/а.с.77/.

Також, досліджено Акт від 04.03.2009 року, складений заступником начальника відділу взаємодії  з роботодавцями Луганського міського центру зайнятості ОСОБА_10 та головним спеціалістом відділу  бухгалтерського обліку  ОСОБА_16./а.с.78/, з метою з’ясування обставин звільнення позивачки ОСОБА_3.

В матеріалах справи міститься лист від 03.04.2009 року на ім’я заступника директора Луганського міського центру зайнятості ОСОБА_17, від Територіальної державної інспекції праці у Луганській області щодо  перевірки дотримання законодавства про працю  Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт», зокрема встановлення факту нарахування, але не виплати компенсації за невикористану відпустку   позивачці  ОСОБА_3 в сумі 105 гривень 29 копійок./а.с.100/.

 Відповідно до листа від 10.03.2009 року №1/07-1017 Луганський міський центр зайнятості, надав  Територіальній державній інспекції праці у Луганській області відповідь щодо  перевірки дотримання законодавства про працю  Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт»,  а саме,що  розгляд питань щодо порушень роботодавцями трудового законодавства не належить до компетенції державної служби /а.с.101/.

Лист від 10.03.2009 року аналогічного змісту щодо відсутності компетенції з притягнення до відповідальності роботодавців Луганським міським центром зайнятості буд адресований позивачці ОСОБА_3, фотокопія якого міститься в матеріалах справи/ а.с.119/.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Судом досліджено пояснювальні записки позивачки ОСОБА_3 скеровані на адресу Луганського міського центру зайнятості та Територіальній державній інспекції праці у Луганській області /а.с.102-103,114-118,120,156-158/. Проте вони містять протиріччя з фактичними поясненнями наданими у суді, що  факту написання заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати.    

Пунктом 4 ст. 40 КЗПП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника в разі прогулу  без поважних причин.

 Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів ”, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового  договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3  не виходила на роботу у період з 20.02.2009 року по 27.02.2009 року  оскільки перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Проте ця вважається судом  прогулом без поважних причин з боку ОСОБА_3, яка  не  вийшла на своє робоче місце.

  Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд доходить висновку вважати звільнення ОСОБА_3 законним.

 Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно,своєчасно виконувати розпорядження власника або уповноваженого  ним органу ,додержуватися трудової і технологічної дисципліни ,вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника ,з ким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗПП України,  за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші  дисциплінарні стягнення.

  Відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП України  строковий договір може бути розірвано до закінчення строку його чинності власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків ,покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ,якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України  строковий договір до закінчення строку його чинності   власником або уповноваженим ним органом у випадку  прогулу(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин.

  Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

   У разі звільнення  працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

  Відповідно до ст..232 КЗпП України безпосередньо в районних)міських судах) розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору.

  Відповідно до ст..233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського ) суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

 Таким чином судом  встановлено, що позивач свідомо  відмовився від надання пояснень причин своєї відсутності, а трудова книжка була нею отримана, про що вона власноруч написала на наказі про звільнення.

 Також  не надано доказів того, що  відповідач, а особі адміністрації (керівництва) перешкоджав йому виконувати свої трудові обов’язки.

 Таким чином суд вважає, що звільнення позивача було законним, підстав для поновлення його на роботі немає, а відповідно до цього немає підстав для стягнення середнього заробітку за часу вимушеного прогулу та моральної шкоди.

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

  На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88,  160,   169, 209, 212-215, 224-228      ЦПК України,  ст..ст. 21, 47, 75, 83, 115 116, 117,  233,234,237    КЗпП України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів ”, суд, -  

ВИРІШИВ  :

 У задоволенні позивних вимог  ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Донбаснафтапродукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтапродукт», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Луганський міський центр зайнятості, про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги у встановлений строк.

  Суддя                                                                                      Кравченко Н.О.