Ц.с.№2-819/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2010 року                                                                Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання – Денисенко Ю.С.

за участю представників – ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні  Обухівського районного суду Київської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до закритого акціонерного товариства „Страхова компанія «Інгострах» про стягнення страхового відшкодування ,

у с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст. 10,15,59,60,213,215 ЦПК України, ст.ст.16,989,990,991 ЦК України, ст.ст. 16,20,26 Закону України „Про страхування”, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгострах» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 49406, 51 грн. та судові витрати в сумі 252 грн., а всього 49658 грн. 51 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київського області через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

 Суддя:

                            Ц.с.№2-819/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2010 року                                                                Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання – Денисенко Ю.С.

за участю представників – ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні  Обухівського районного суду Київської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до закритого акціонерного товариства „Страхова компанія «Інгострах» про стягнення страхового відшкодування ,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив,  що 30 жовтня 2007 року він придбав транспортний засіб «DAEWOO Lanos» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та застрахував його у відповідача, згідно договору №KIO0U00059218. Право на керування транспортним засобом також мав чоловік позивача – ОСОБА_3. 06 березня 2009 року біля 17 години в м. Києві по Столичному шосе,90 відбулася, по вині чоловіка позивача, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. Діючі на виконання договору страхування, укладеного з відповідачем, позивач звернувся до останнього, якій прийнявши заяву позивача здійснив експертну оцінку для визначення збитків заподіяних позивачу, але при цьому відмовив позивачу в виплаті страхового відшкодування, так як позивач не подав довідки про стан сп’яніння свого чоловіка, що на думку позивача є порушенням його прав, в зв’язку з чим просить в судовому порядку стягнути з відповідача страхове відшкодування та судові витрати. (а.с.4-7)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі, так як відповідач ігноруючи вимоги укладеного між ними договору страхування не бажає їй виплачувати страхове відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно між ним та позивачем був укладений договір страхування наземного транспорту, позивач своєчасно повідомив про настання страхового випадку, але ні час звернення до відповідача, ні на час розгляду справи в суді не пройшов медичного огляду для встановлення факту сп’яніння і не подав відповідної копії протоколу медичного огляду до них, тим самим порушив п.п. 15.1.4 договору укладеного між сторонами, в зв’язку з чим відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.    

Суд заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

30 жовтня 2007 року між сторонами був укладений договір страхування наземного транспорту №KIO0U00059218, що підтверджується копією договору (а.с.8), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні, а тому дані обставини, на думку суду є встановленими та не підлягаючими доказуванню.  

06 березня 2009 року біля 17 години в м. Києві по Столичному шосе,90 відбулася, по вині чоловіка позивача, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, що підтверджується копією постанови Голосіївського районного суду м. Києва, довідкою управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві (а.с.10,11)

06 березня 2009 року позивач повідомив про настання страхового випадку, що підтверджується копією листа. (а.с.16)

23 березня 2009 року відповідач замовив визначення вартості матеріального збитку заподіяного позивачу в ТзОВ «Експерт-центр Тандем», який згідно звіту про оцінку встановив, що вартість майнової шкоди позивачу становить 49406 грн. 51 коп., що підтверджується звітом (а.с.12), визнається та не спростовується представником відповідача в судовому засіданні.

26 травня 2009 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, так  як останній не надав копії медичного протоколу, що підтверджується копією страхового акту та листа (а.с.9,15)

Суд встановивши обставини справи, вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо виконання договору страхування наземного транспортного засобу.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у  інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку від інших осіб, тим самим лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно статті 11 ЦК України встановлено, що «цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, а підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини», правочином, згідно статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, двохстороннім правочином є погоджена дія двох сторін; договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору, таким чином як при правочини, так і при договорі обов’язковими умовами є погоджена дія сторін, тобто повинна існувати домовленість в частині вчинення дій кожною із сторін окремо.

Статтею 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування»  встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується оплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, а згідно ст. 982 ЦК України та даної статті Закону України «Про страхування» встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, що відповідає договору укладеному між сторонами.

Згідно ст. 989 ЦК України встановлено, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, таке повідомлення може бути здійснено факсом, телеграмою або рекомендованим листом, а як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи позивач у визначений договором термін повідомив відповідача про настання страхового випадку, що представником відповідача н спростовується.

Відповідач отримавши заяву позивача про настання страхового випадку звернувся до відповідної експертної установи щодо визначення вартості матеріальних збитків заподіяних позивачу тим самим сторони діяли відповідно до умов укладеного між ними договору страхування.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що «одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом», згідно статті 526 ЦК України встановлено, що «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться», статтею 530 ЦК України передбачено, що «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)», а згідно статті 610 ЦК України встановлено, що «порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

Відповідач отримавши заяву позивача про настання страхового випадку, висновок про вартість збитків заподіяних позивачу страхове відшкодування позивачу не виплатив, тим самим відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов’язань, що на думку суду є неправомірним.  

Згідно ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» встановлені підстави для відмови в виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, але дані обставини не відповідають відмові відповідача позивачу, так як дана відмова суперечить закону.

Згідно статті 58 ЦПК України встановлено, що « належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування », а згідно статті 60 ЦПК України встановлено, що « кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях », але відповідач в порушення даних вимог не повідомив суд та не надав відповідних доказів, які б визначали – коли, протягом якого часу та хто, сам позивач, чи особа, яка керувала транспортним засобом, в якій установі, повинна була пройти медичний огляд на стан сп’яніння.

При цьому відповідачем не були враховані зауваження позивача, що її чоловік внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потрапив в лікувальний заклад, де йому зробили операцію, тим самим стан алкогольного сп’яніння чоловіка позивача був визначений перед проведенням операції, при отриманні відповідних аналізів, що підтверджується довідкою комунального закладу Київської обласної ради «Київської обласної клінічної лікарні», від 28 травня 2010 року, яка надійшла до суду, тим самим суд вважає, що відмова відповідача була однобічна.

Згідно статті 15 ЦК України встановлено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства», а статтею 16 ЦК України встановлено, що «кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

    Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної  Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом», а тому суд захищаючі порушені права позивача вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування визначене за зверненням відповідача в сумі 49406 грн. 51 коп..

Позивач поніс витрати при зверненні до суду, а тому вони повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,15,59,60,213,215 ЦПК України, ст.ст.16,989,990,991 ЦК України, ст.ст. 16,20,26 Закону України „Про страхування”, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгострах» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 49406, 51 грн. та судові витрати в сумі 252 грн., а всього 49658 грн. 51 коп..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київського області через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

 Суддя: підпис

З оригіналом вірно: