Ц.с. № 2-1693/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 серпня 2010 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді Кулініченко Г.В.
при секретарі: Денисенко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Враховуючи складність у викладенні рішення в повному обсязі, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.2,24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.10,15,60,61,213-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України в Обухівському районі Київської області ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» неправомірною.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Обухівському районі Київської області зарахувати ОСОБА_1 в двадцятирічний стаж роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років працівникам прокуратури час проходження військової служби з 01 серпня 1986 року по 30 січня 1997 року, тобто десять років п’ять місяців двадцять дев’ять днів та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» з 31 липня 2009 року.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя:
Ц.с. № 2-1693/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 серпня 2010 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді Кулініченко Г.В.
при секретарі: Денисенко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що відповідач 06 серпня 2009 року відмовив йому у задоволенні заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», так як у позивача за поданими ним документами відсутній стаж менше двадцяти років. Дана відмова на думку позивача є неправомірною, а тому просить визнати її такою та зобов’язати відповідача вчинити певні дії. (а.с.2-7)
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що він звернувся до відповідача з документами про призначення пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру», але йому останнім було відмовлено за відсутністю документів підтверджуючих його стаж, а саме відповідач не вбачає підстав для зарахування його військової служби. Дана відмова на думку позивача є неправомірною, так як він проходив військову службу, працював в органах прокуратури, що підтверджується відповідними документами, тим самим він має право на пенсію за вислугу років, в зв’язку з чим просить в судовому порядку визнати дану відмову відповідача неправомірною, зобов’язати останнього зарахувати йому до двадцяти річного стажу роботи час проходження військової служби та призначити пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідач, будучі належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, що підтверджується відповідною розпискою в судове засідання не з’явився, але подавши письмові заперечення (а.с.62-63) зазначив, що дійсно позивач звертався до них з заявою про призначення пенсії, але з його документів відсутнє підтвердження даного стажу, в зв’язку з чим йому було відмовлено, а тому просить в позові відмовити повністю, справу розглядати за їх відсутністю.
Суд заслухавши позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі встановив.
Позивач проходив військову службу: курсантом - 4 роки 10 місяців і 27 дні (з 01 серпня 1986 року до 27 червня 1991 року), офіцером у розпорядженні та на різних посадах у Збройних Силах, а саме: з 27 червня 1991 року по 05 серпня 1991 року - у розпорядженні командуючого 73 Повітряної армії; з 05 серпня 1991 року по 27 травня 1993 року - у військовій частині 93908 (м. Ташкент, Узбекистан); з 27 травня 1993 року по 25 серпня 1993 року - у розпорядженні Міністра Оборони України); з 25 серпня 1993 року по 21 грудня 1996 року - у військовій частині 32858 ( м. Харків) ; з 21 грудня 1996 року по 30 січня 1997 року - у розпорядженні Генерального прокурора України, що підтверджується копіями документів (а.с.10-22).
З 30 січня 1997 року по 12 березня 2007 року проходив службу в органах військової прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.29).
31 липня 2009 року позивач звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується поясненнями позивача, визнається та не спростовується в запереченнях відповідача.
06 серпня 2009 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви, що підтверджується копією листа №10571/03. (а.с.8-9)
Суд вважає, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо призначення, обчислення та здійснення пенсійних виплат.
Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі із стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Частиною п'ятою статті 50-1 цього Закону до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з правилами статті 11 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок", громадяни, які були прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі, на яких розповсюджувалися обов'язки, які встановлені для військовослужбовців строкової служби; вони та члени їх сімей користувались правами, пільгами та перевагами, які були встановлені чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХХИ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25 березня 1992 року ухвалено Закон України №2232-ХП "Про військовий обов'язок і військову службу", у частині першій статті 25 якого зазначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба, але Законом України від 18 червня 1999 року №766 "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в статтю 25 цього Закону внесено зміни, а саме частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалось Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13 травня 1997 року, №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року та №3-рп/20014 від 5 квітня 2001 року, в яких встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами та іншими нормативно-правовими актами чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, строк навчання позивача у Харківському вищому військово-авіаційному училищі радіоелектроніки ім. Ленінського комсомолу України з 01 серпня 1986 року по 27 червня 1991 року є строковою військовою службою, яка підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Відмова відповідача щодо неможливості зарахування періоду військової служби позивача на посадах офіцерського складу військової частини Міністерства оборони до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, також є необґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до підпункту "в" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно п. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби; статтею 14 цього Закону встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування; якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами, крім цього, як зазначається у преамбулі цього Закону, ним встановлюється єдина система соціального та правового захисту військовослужбовців.
Відповідно до п.10 Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до ст.. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України №393 від 17 липня 1992 року (із змінами та доповненнями) "Про порядок обчислення вислуги років , призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" встановлено порядок обчислення вислуги років.
Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років зараховується дійсна військова служба, прикордонних, внутрішніх , залізничних військах, в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, період військової служби позивача на посадах офіцерського складу з 27 червня 1991 року по 30 січня 1997 року також підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Враховуючи вищезазначене позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років мав стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах десять років один день , а стаж, який підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", становив десять років п’ять місяців двадцять дев’ять днів , а саме: чотири роки десять місяців і двадцять сім днів - навчання курсантом Харківського вищого військового авіаційного училища радіоелектроніки (з 01 серпня 1986 року до 27 червня 1991 року); офіцером у розпорядженні та на різних посадах у Збройних Силах: - один місяць вісім днів у розпорядженні командуючого 73 Повітряної армії (з 27 червня 1991 року по 05 серпня 1991 року); - один рік дев’ять місяців двадцять два дня у військовій частині 93908 (з 05 серпня 1991 року по 27 травня 1993 року; - два місяця двадцять вісім днів у розпорядженні Міністра Оборони України (з 27 травня 1993 року по 25 серпня 1993 року); - три роки три місяці двадцять шість днів у військова частина 32858 (з 25 серпня 1993 року по 21 грудня 1996 року); один місяць дев’ять діб у розпорядженні Генерального прокурора України (з 21 грудня 1996 року по 30 січня 1997 року), тим самим загальний стаж, який надає право для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" становив двадцять років шість місяців .
Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а тому суд вважає за необхідне захищаючі інтереси позивача визнати відмову відповідача неправомірною та зобов’язати відповідача вчинити відповідні дії. .
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.2,24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.10,15,60,61,213-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України в Обухівському районі Київської області ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» неправомірною.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Обухівському районі Київської області зарахувати ОСОБА_1 в двадцятирічний стаж роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років працівникам прокуратури час проходження військової служби з 01 серпня 1986 року по 30 січня 1997 року, тобто десять років п’ять місяців двадцять дев’ять днів та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про прокуратуру» з 31 липня 2009 року.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: підпис
З оригіналом вірно: