Справа №2-169/07

РІШЕННЯ

Ім'ям України

6 березня 2007 року                                                                             Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді Крапкової С.В. при секретарі Куцюк А.С. за участю адвоката ОСОБА_7 та представника відповідачки ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 5/8 частин житлового будинку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ;

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2p., видане відповідачці 5.12.2005 року Біляївською державною нотаріальною конторою на будинок, розташований в мАДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 3/5 частин вказаного будинку в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3. був його дідусем. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2року залишилось спадкове майно, що складається з будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1. Спадщину фактично прийняли тільки його бабуся ОСОБА_6., та батько ОСОБА_4., так як відповідачка проживала постійно в с Троїцьке. З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори вони не звертались.

ІНФОРМАЦІЯ_3року померла бабуся ОСОБА_6., а ІНФОРМАЦІЯ_1року помер батько ОСОБА_4..

В грудні місяці 2004 року, перебуваючи на військовій службі у Збройних Силах України, він направив до Біляївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після його смерті, але свідоцтво не одержав в зв'язку з ненаданням всіх необхідних для цього документів та видачею свідоцтва про право на спадщину відповідачці.

В зв'язку з цим ставить питання про встановлення факту прийняття його батьком ОСОБА_4. та бабусею ОСОБА_6. спадщини після смерті дідуся ОСОБА_3. та визнати за ним право власності на 5/8 частин спадкового майна, що залишилось після смерті батька ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач особисто написав та направив нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2. позов не визнала. При цьому пояснила, що вона звернулась з заявою до Біляївської державної нотаріальної контори і одержала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_3., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2р. і складається з будинку, розташованого вАДРЕСА_1.

Ніхто з інших спадкоємців при житті з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4., у якого на день смерті ніякого нерухомого майна не було.

В судовому засіданні державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори позов не визнав. При цьому пояснив, що від позивача поштою надійшла заява про прийняття спадщини, яка не була належним чином посвідчена, після смерті його батька ОСОБА_4., -брата відповідачки, а вона одержала спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_3. - дідуся позивача. Позивачу не видано свідоцтво про право на спадщину, так як він не надав доказів про належність його батькові на день смерті якого-небудь майна, а ОСОБА_2.

одержала свідоцтво про право на спадщину за законом, так як надала докази про фактичне володіння спадковим майном, яке належало на день смерті її батькові ОСОБА_3., який помер у 1986 році.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., пояснили, що після смерті ОСОБА_3., його син ОСОБА_4. проживав разом з матір'ю в спірному будинку.

Свідки ОСОБА_12., ОСОБА_13. та ОСОБА_14. в судовому засіданні пояснили, що після смерті матері в квітні 2004 року ОСОБА_4. (батько позивача) став проживати у своєї сестри ОСОБА_2. в с Троїцьке, ніде не працював, зловживав спиртними напоями.

Крім того, свідки пояснили, що позивача в спірному будинку ніколи не бачили.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності №2723 від 23.04.1965 року та витягів з реєстру прав власності на нерухому майно (а.с. 39-41) власником будинку, що розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3. який помер ІНФОРМАЦІЯ_2р. (а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_3р. померла його дружина ОСОБА_6., а ІНФОРМАЦІЯ_4року помер син ОСОБА_4. -батько позивача (а.с. 13, 15), за якими на день смерті ніякого нерухомого майна зареєстровано не було, після смерті ОСОБА_3. свої спадкові права вони також не оформили.

26.10.2005 року ОСОБА_2. звернулась до Біляївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3., який помер 10,04.86 р. (а.с. 27), до якої долучила докази, які свідчать про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном (а.с. 32).

5.12.2005 року на підставі ст. 529 ЦК України (в редакції 1964 року зі змінами та доповненнями) та п. 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 1.01,04 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Зезик В.А. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2-2729 (а.с. 44) на будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці 0.08 га.

Суд вважає, що вказане свідоцтво видано ОСОБА_2. на законних підставах і порушень чинного законодавства з боку нотаріальної контори чи відповідачки суд не вбачає.

При цьому посилання позивача, викладені в позовній заяві, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Після смерті ОСОБА_3 ні його дружина ОСОБА_6., ні син ОСОБА_4. при житті до дня своєї смерті, тобто протягом майже 20 років, з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори чи за захистом своїх спадкових прав в судовому порядку не звертались. Іншого майна, яким би вони володіли на праві особистої власності на день смерті, не має.

На день подачі відповідачкою заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори нікого з спадкоємців, які мали право на спадщину після смерті ОСОБА_3., вже не було в живих, а тому в заяві і відсутні відомості про них.

Позивач вказує на те, що він своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4., померлого в жовтні 2004 року, в підтвердження чого посилається на заяву від 28.12.04 року (а.с. 10, 45), яку він ніби-то направив з військової частини, де проходив службу.

Але суд вказану заяву до уваги не приймає, так як сумнівається в її дійсності.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно п. 110 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заяви про прийняття спадщини повинні бути зроблені в письмовій формі, а справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально посвідченою.

Заява від імені ОСОБА_1., що надійшла поштою до нотаріальної контори, (а.с. 45) не відповідає вказаним вимогам, так як підпис на ній не посвідчено не тільки нотаріусом, але й командиром військової частини.

Позивачем не надані докази про час та місце служби у Збройних Силах України.

З тексту заяви вбачається, що позивач в грудні місяці 2004 року проходив військову службу у АДРЕСА_3., а з конверту, в якому надійшла вказана заява вбачається, що вона була відправлена від імені ОСОБА_1. з м. Ямпіль, Вінницької обл., тобто зовсім з іншого населеного пункту і не з військової частини.

Ці обставини свідчать про те, що заява від імені позивача була складена, підписана і направлена до нотаріальної контори іншою особою, яка належним чином не була уповноважена ним на виконання цих дій.

Таким чином, суд вважає, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку спадщину не прийняв, так як згідно ч. І ст. 1270 ЦК України протягом 6 місяців з дня смерті батька з заявою до нотаріальної контори не звертався.

Відповідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини згідно ч. З вказаної статті ОСОБА_1. до суду не звертався.

Враховуючи викладене законних підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Керуючись ст. ст. 10, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

ВИРІШИВ;

В позові ОСОБА_1відмовити.

На рішення суду може бути подана заява про його оскарження протягом 10 діб до Біляївського районного суду, та апеляція протягом 20 діб з дня подачі вказаної заяви до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд.