ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-3503/10/2370
26.08.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Гайдаш В.А., суддів: Кульчицького С.О., Новікової Т.В.,
при секретарі – Зубалію В.Ю.,
за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1, представника позивача –ОСОБА_2 (за договором), відповідача –Кучеренка С.П. (за довіреністю), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –ОСОБА_3. (за договором), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету ветеринарної медицини України, Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Григорія Борисовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу про звільнення, скасування наказу в частині оголошення догани, поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 28.02.2008 р. до Державного комітету ветеринарної медицини України, Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Григорія Борисовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення № 28-к від 19.02.2008р., скасування наказу в частині оголошення догани № 55 від 01.06.2007р., поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 мотивує тим, що він працював на посаді начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області, та йому було присвоєно 7 ранг державного службовця. Після призначення в березні 2007 року Іванова Г.Б. на посаду голови Державного комітету ветеринарної медицини України почалася, на його думку, систематична протиправна діяльність з метою усунення позивача із займаної посади. Внаслідок цієї протиправної діяльності позивач переніс тяжке захворювання (інфаркт задньої стінки міокарду), що є непередбачуваними наслідками для його життя і здоров’я в майбутньому. На думку позивача, в порушення вимог статей 5, 10, 14 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 року № 3723-XII, головою Державного комітету ветеринарної медицини України за результатами проведеної перевірки в період з 26 лютого 2007 року по 3 березня 2007 року щодо використання бюджетних коштів за 2007 рік та усунення недоліків, і планування бюджету на 2008 рік, видано наказ № 28-к від 19 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 року № 3723-XII. Позивач вважає, що фактичні обставини його звільнення не відповідають вимогам пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 року № 3723-XII, оскільки протягом усього часу перебування на державній службі він сумлінно виконував свої службові обов’язки відповідно до вимог Конституції і законів України, не порушував Присяги державного службовця, що підтверджується численними нагородами. Зокрема, позивач посилається на наказ від 16 березня 2006 року № 22 Державного департаменту ветеринарної медицини «Про підсумки роботи служби ветеринарної медицини за 2005 рік та завдання щодо вдосконалення роботи в 2006 році», яким визнано позитивною роботу управління ветеринарної медицини в Черкаській області за 2005рік, очолювану на той час позивачем. Крім того, позивач просив визнати дії Державного комітету ветеринарної медицини України та його голови Іванова Г.Б. щодо звільнення позивача, з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області протиправними; скасувати наказ голови Державного комітету ветеринарної медицини України «Про ОСОБА_1.»від 19 лютого 2008 року № 28-к; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області, скасувати наказ голови Державного комітету ветеринарної медицини України «Про призначення ОСОБА_2.»від 19 лютого 2008 року № 29-к; стягнути з Державного комітету ветеринарної медицини України та його голови Іванова Г.Б. на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1700 грн., судові витрати в розмірі 20 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2500 грн. 00 коп. солідарно.
Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 просив також скасувати наказ голови Державного департаменту ветеринарної медицини «Про результати комплексної перевірки державної служби ветеринарної медицини в Черкаській області»від 01 червня 2007 року № 55 в частині оголошення догани ОСОБА_1, оскільки про зазначений наказ він дізнався лише в судовому засіданні 26 травня 2008 року, тому не мав змоги оскаржити його раніше.
Справа неодноразово розглядалася в судових інстанціях.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2008 року –без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 червня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року –скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 липня 2010 року прийнято вказану справу до провадження.
Під час судового засідання позивач - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали викладені у адміністративному позові вимоги і уточнення вимог та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Кучеренко С.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав до суду заперечення проти адміністративного позову від 19.05.2008 р., в якому вказав на правомірність звільнення позивача із займаної посади.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ОСОБА_3. вважає адміністративний позов безпідставним, надавши пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях на адміністративний позов від 19.05.2008 року та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, третю особу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на державній службі з 1990 року. Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України № 13-к від 1 серпня 2003 р. ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області –головним державним інспектором ветеринарної медицини Черкаської області з присвоєнням восьмого рангу державного службовця. За результатами проведеної контрольно-ревізійним управлінням у Черкаській області перевірки щодо ефективності використання бюджетних коштів на протиепізоотичні заходи за 2005-2007 роки, в період з грудня 2007 року по лютий 2008 року, було встановлено, що через недостатній рівень внутрішнього контролю за використанням державних ресурсів в установах ветеринарної служби Черкаської області допущено ряд фінансових порушень, які призвели до незаконних витрат на суму 49 000,14 грн. За висновками комплексної перевірки роботи управління ветеринарної медицини у Черкаській області, проведеної в період з 26 лютого 2007 року по 16 березня 2007 року, начальником цього управління не організовано ефективної системи внутрішнього фінансового контролю за фінансовою та господарською діяльністю щодо проведення планування державного бюджету, використання бюджетних коштів.
Згідно наказу голови Державного департаменту ветеринарної медицини «Про результати комплексної перевірки державної служби ветеринарної медицини у Черкаській області»від 01 червня 2007 року № 55 ОСОБА_1 було оголошено догану. Відповідно до акту від 19 лютого 2008 року, складеного за результатами наради щодо усунення недоліків, виявлених в ході перевірки використання бюджетних коштів за 2007 рік, планування бюджету на 2008 рік, усунення недоліків роботи фінансових служб після проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності, планування та використання бюджетних коштів, позивач відмовився давати пояснення щодо виявлених порушень та причин невиконання вказівок, наданих за результатами перевірки, залишив приміщення, де проходила нарада. Таким чином, ОСОБА_1 продемонстрував неповагу до керівництва Державного комітету ветеринарної медицини України своєю безтактністю та грубістю, знехтував законними розпорядженнями голови Державного комітету ветеринарної медицини України, відмовився надавати пояснення щодо невиконання ним своїх функціональних обов’язків, що є порушенням вимог статей 5, 10, 14 Закону України «Про державну службу», що стало підставою для звільнення позивача із займаної посади згідно пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»за порушення Присяги державного службовця.
З врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, виступу представників сторін, відповідно до ст. 159 КАС України та на підставі повного і всебічного з’ясування обставин справи, які підтверджені доказами дослідженими в судовому засіданні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 звільнений наказом голови Державного комітету ветеринарної медицини України Івановим Г.Б. № 28-к від 19 лютого 2008 року з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області –головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»за порушення Присяги державного службовця.
В обґрунтування вказаного наказу відповідачем було зазначено, що за результатами проведеної перевірки використання бюджетних коштів за 2007 рік та планування бюджету на 2008 рік і усунення недоліків виявлених перевіркою, проведеною з 26 лютого по 3 березня 2007 року виявлено грубе порушення вимог статей 5, 10, 14 Закону України «Про державну службу», в результаті чого позивача було звільнено із займаної посади. Відповідач посилаючись на статтю 10 Закону України «Про державну службу», вказав що позивачем було порушено Присягу державного службовця, оскільки одним із основних обов`язків державного службовця є сумлінне виконання своїх посадових обов`язків.
За зазначених обставин, вимог Кодексу адміністративного судочинства України та законодавства про державну службу, колегія суддів дійшла наступного.
Конституційними нормами передбачено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ч.2 ст. 38) .
Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою та громадянином України у зв’язку з прийняттям, проходженням та звільненням його з публічної служби здійснюється Законом України «Про державну службу»від 16.12.1993р. № 3723-XII, Положенням про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2001р. № 641 «Про деякі питання ветеринарної медицини», Положенням про управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим та областях, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 21.11.2002р. №66 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2002р. № 927/7215, КЗпП України, п.2 ч.2 ст. 17 Кодексом адміністративного судочинства України.
В розумінні вимог п.2 ч.1 ст.17 та п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження (ст. 1 Закону № 3723-ХІІ), а тому статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено нормами спеціального Закону №3723-XII і є пріоритетними для розв’язання спірних правовідносин.
Зокрема, визначення статусу особи як державного службовця обумовлене наявністю у трудовій книжці працівника запису про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу.
Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача відсутній запис складання позивачем Присяги державного службовця, що пов’язане із зміною місця роботи позивача та обставиною, що позивач вступив на державну службу в 1990р., а Закон України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ набрав чинності 16.12.1993р., що спростовує відсутність запису у трудовій книжці позивача про складання ним Присяги державного службовця.
Аналізуючи законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що присяга державного службовця носить морально-правовий характер, при якому моральний аспект присяги проявляється в тому, що вона спрямована на підвищення авторитету як державної служби, так і державного службовця, покладення на нього відчуття значимості виконуваних ним публічно-державних функцій, посилення відповідальності за виконання своїх службових обов’язків. Правовий аспект Присяги характеризується тим, що порушення Присяги є причиною припинення державної служби. Отже, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону №3723-XII. Підстави для припинення державної служби, передбачені статтею 30 Закону, є додатковими підставами для припинення трудових правовідносин, що підлягають до застосування до конкретної категорії працівників, а саме, державних службовців.
Законом передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця (ст. 38 Закону №3723-XII), як дієвий важіль забезпечення, ефективного виконання працівником посадових обов’язків під час проходження публічної служби. Ключові поняття дисциплінарної відповідальності, включають службову дисципліну, дисциплінарний проступок, види стягнення, які не уніфіковані, і регулюються різними законами та підзаконними актами.
З врахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні даної справи пріоритетними для суду, за загальним правилом, є норми спеціальних законів, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли про це йдеться у спеціальних законах або останніми не врегульовано спірні правовідносини.
За таких обставин, суд зазначає, що компетентний орган, що приймає рішення про припинення державної служби та про припинення трудових правовідносин з державним службовцем, самостійно робить висновок про порушення державним службовцем присяги.
Тому суд, в свою чергу, у випадку оскарження такого рішення, з урахуванням матеріалів справи, оцінює визначені підстави для припинення відносин державної служби та законність прийнятого рішення згідно вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи невідповідність обставин та підстави винесення наказу № 55 від 01 червня 2007 року Державного департаменту ветеринарної медицини «Про результати комплексної перевірки державної служби ветеринарної медицини в Черкаській області», суд вважає що до позивача неправомірно застосовано дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани у зв’язку з недостатньою організацією ефективної системи внутрішнього фінансового контролю за фінансовою та господарською діяльністю щодо планування і використання бюджетних коштів ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, послаблення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за роботою потужностей для виробництва продуктів тваринного походження, недостатню організацію роботи щодо здійснення профілактичних заходів на оздоровлення тварин в Черкаській області від туберкульозу і лейкозу. Разом з тим, п. 2 оспорюваного наказу, управління ветеринарної медицини в Черкаській області, керівництво яким покладено на позивача –ОСОБА_1, зобов’язано проаналізувати та вжити заходів для усунення недоліків виявлених під час комплексної перевірки відповідно до вимог законів України «Про ветеринарну медицину»№ 2498-ХІІ від 25.06.1992р., «Про безпечність та якість харчових продуктів»№ 771/97-ВР від 23.12.1997р., «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р.
Однак, оцінюючи ступінь застосування до позивача дисциплінарного стягнення в розумінні ст. 14 Закону № 3723-ХІІ, суд не погоджується з визначеним відповідачем ступенем застосування до позивача дисциплінарного стягнення –оголошенням догани зазначеного в наказі № 55 від 01.06.2007р., оскільки виконання посадових обов’язків позивача за 2005р. визнано задовільним, про що зазначено в наказі № 22 від 16.03.2006р. (а.с. 35-37, Т.І) та при присвоєнні чергового 7 рангу державного службовця (наказ № 35-к від 20.03.2006р.) в поданні охарактеризовано роботу позивача з позитивної сторони (а.с. 26, Т.І).
Суд також звертає увагу, що позивача –ОСОБА_1 неодноразово було нагороджено почесною грамотою за сумлінну працю, високу професійну майстерність, вагомий особистий внесок в забезпеченні стійкого епізоотичного благополуччя від 02.08.2002р. № 137, від 26.10.2007р. №409, в жовтні 2002 р. та серпні 2005р.
Отже, слід зазначити, що порушення присяги державного службовця є одним з найбільш суттєвих, тяжких проступків, що може бути допущений державним службовцем, а отже докази вчинення особою вчинків, що свідчать про порушення присяги повинні бути беззаперечними та обов’язково підтверджені конкретними фактами, доказами.
Кодекс законів про працю України (ст. 147) визначає звільнення державного службовця із займаної посади, як одним з видів дисциплінарного стягнення, що може бути застосоване до працівника.
Зокрема, законодавством передбачений певний порядок застосування дисциплінарних стягнень та строк, протягом якого вони можуть бути здійснені, тому звільнення працівника на підставі правових норм, що є заходами дисциплінарного стягнення, допускаються лише з додержанням правил, встановлених для їх застосування.
Так, стаття 149 Кодексу законів про працю України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати від працівника письмові пояснення.
Як вбачається з матеріалів справи та виступу представників сторін, до позивача не було застосовано заходи дисциплінарного впливу передбачених ст. 14 Закону № 3723-ХІІ, а саме попередження про неповну службову відповідність, чи затримку до одного року у присвоєнні чергового рангу або затримку у призначенні на вищу посаду та не відібрано пояснення щодо допущених порушень при виконанні посадових обов’язків.
На думку суду, відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення в тому випадку, якщо власник зможе довести, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
Крім того, відповідно до положень пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2000 року відносно державних службовців може бути проведене службове розслідування.
Під час судового засідання представниками відповідачів в ході судового розгляду справи було зазначене, що службове розслідування відносно позивача не проводилося, адже відповідно до вищенаведеної норми законодавства це є правом, а не обов'язком державного органу.
З матеріалів справи та пояснень представників відповідачів, колегією суддів встановлено, що від позивача не відібрано жодних пояснень з приводу обставин, визначених в наказі № 28-к від 19 лютого 2008 року, а також в якості підстав висновків про порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця, відібрано не було.
Судом встановлено, що підставою звільнення позивача із займаної посади були висновки перевірки використання бюджетних коштів за 2007р., планування бюджету на 2008р. та усунення недоліків роботи фінансових служб виявлених при проведені попередньої перевірки Управління ветеринарної медицини в м. Черкаси та міської державної лікарні ветеринарної медицини в м. Черкаси за період з 27.02.2007р. по 03.03.2007р., про що зазначено в довідці від 14.02.2008р. Зазначену перевірку проведено комісією Державного комітету ветеринарної медицини України (далі –ДКВМ) відповідно до наказу № 12 від 11.02.2008р. за період з 01.01.2007р. по 01.01.2008р.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні листки непрацездатності позивача в період з 01.09.2007р. по 12.01.2008р., а саме з: 01.09.2007р. по 18.09.2007р. на стаціонарному лікуванні; 19.09.2007р. по 12.10.2007р. на санаторному лікуванні; 12.10.2007р. по 26.11.2007р. на амбулаторному лікуванні; 26.11.2007р. по 18.12.2007р. на амбулаторному лікуванні; 26.12.2007р. по 12.01.2008р. на стаціонарному лікуванні; 21.01.2008р. по 06.02.2008р. на стаціонарному лікуванні; 08.02.2008р. по 15.02.2008р. на амбулаторному лікуванні (а.с. 16-21, Т.І).
На підтвердження захворювання позивача до матеріалів додана копія довідки № 9620 від 22.02.2008р. № 564, що підтверджує про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 26.06.2007р. по 15.07.2007р. (а.с. 12, Т.І).
Отже, суд звертає увагу, що позивач в період 01.09.2007р. по 19.02.2008р., тобто по день звільнення з роботи, не виконував посадових обов’язків, що пов’язане з його непрацездатністю у зв’язку з тяжким захворюванням (інфарктом задньої стінки міокарду), що підтверджується матеріалами справи.
Так, наявні документи свідчать про те, що за неповних чотири місяці від останнього заохочення (почесна грамота, датована 26 жовтня 2007 року № 409, накази та листи про преміювання, заохочення, до моменту звільнення позивач був на роботі всього три дні: 19 січня 2008 року, 18 та 19 лютого 2008 року, а весь інший час перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці (з 22.09.2008р. по 21.10.2008р.).
Суд не погоджується з аргументом відповідача, що тимчасова непрацездатність позивача не могла бути перешкодою для видання наказу про звільнення з державної служби, з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області –головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області, адже його звільнення було проведено з підстав порушення позивачем присяги державного службовця визначеною ст. 14 Законом України "Про державну службу .
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при констатуванні порушень присяги державного службовця, відповідачами не було відібрано в позивача пояснень з цього приводу. При перебуванні позивача на стаціонарному лікуванні за наказами та листами голови Державного комітету ветеринарної медицини України, ОСОБА_1 неодноразово преміювався, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказах.
Суд звертає увагу, що позивача не було ознайомлено з наказом № 55 від 01.06.2007р. щодо оголошення йому догани, оскільки позивач був з ним ознайомлений в судовому засіданні 26.05.2010р. Зокрема, позивач зазначив, що його було неодноразово премійовано до і навіть після винесення даного наказу.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично був позбавлений свого, законодавчо встановленого права надання письмових пояснень, оскільки, при накладенні дисциплінарного стягнення, йому навіть не було запропоновано відповідачем надати такі пояснення.
Колегія суддів наголошує, що саме пояснення позивача з приводу обставин, що стали підставами для висновків про порушення ним присяги державного службовця, є гарантією обґрунтованого, безстороннього, добросовісного, розсудливого та пропорційного вирішення публічно-правового спору з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Такою гарантією, за відсутності пояснень позивача, могли б слугувати матеріали службового розслідування підтвердження про наявність в діях позивача обставин порушення присяги державного службовця.
Однак, в матеріалах справи відсутній висновок службового розслідування обставин, що підтверджували порушення позивачем присяги державного службовця, як підставу його звільнення з роботи, із зазначенням обставин що пом’якшують або обтяжують відповідальність позивача, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що їх знімають у зв’язку їх безпідставності.
Крім того, до позивача не було застосовано як передумову звільнення такий вид дисциплінарного стягнення як попередження про неповну службову відповідність, або затримку до одного року у присвоєнні чергового рангу. Однак, застосовуючи один з видів дисциплінарної відповідальності –догаду, відповідач не ознайомив позивача з її існуванням, а навіть продовжував позивача преміювати під час його непрацездатності.
Таким чином, відсутність пояснень позивача, чи висновків службового розслідування, які б підтвердили наявність в діях позивача винних дій щодо порушення присяги державного службовця, є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
В обгрунтування висновків про порушення позивачем присяги державного службовця було покладено, визначення певних показників роботи підпорядкованого позивачеві (довідка про проведення перевірки використання бюджетних коштів за 2007р., планування бюджету на 2008р. та усунення недоліків роботи фінансових служб від 14.02.2008р. проведеної Державним комітетом ветеринарної медицини України; довідка від 03.03.2007р. про проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності, планування та використання бюджетних коштів в Управлінні ветеринарної медицини в Черкаській області за період з 01.01.2006р. по 01.01.2007р.; довідка на виконання наказу Голови Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропромполітики України від 23.02.2007р. № 21 за період 26.02.2007р. по 16.03.2007р.).
Слід зазначити, що в матеріалах справи маються довідки які жодною посадовою особою не підписані. Незрозумілими зі змісту цих документів є висновки, і, також не наведено було відповідачами чи саме ці відомості були покладені в обґрунтування висновку про порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця.
З обсягу документів, наданих до матеріалів справи належними і допустимими, в розумінні статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами є довідки в період 2007 –2009 роки, що оформлені відповідними довідками (а.с. 113-141, Т.І; а.с.185-190, Т.І).
Так, на виконання наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 11 лютого 2008 року була проведена перевірка використання бюджетних коштів за 2007 рік, планування бюджету на 2008 р. та усунення недоліків роботи фінансових служб виявлених при попередній перевірці, яка проводилась в період з 27.02.2007 р. по 03.03.2007 р. в управлінні ветеринарної медицини у Черкаській області за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2008 р. за результатами якої складено довідку, відповідно до якої стан роботи позивача було визнано задовільним та запропоновано покращити стан роботи та провести відповідні заходи.
Слід зазначити, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що саме за наслідками цих перевірок до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення, і що саме на виконання цих документів у вересні 2009 року до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що посилання відповідачів на ту обставину, що довідки, складені за наслідками проведених перевірок діяльності 14.02.2008р. та 03.03.2007р. у Черкаській області стали підставою для висновків про порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця, є необґрунтованими та недостатніми для застосування до позивача такого виду стягнення, як звільнення з роботи з підстав, передбачених статтею 30 Закону України «Про державну службу». А тому факт порушення позивачем присяги державного службовця не доведений. Доказів, які б підтверджували такий висновок, суду надано не було.
Отже, з огляду на викладене суд вважає, що наказ голови Державного комітету ветеринарної медицини України № 28-к від 19 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області, прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення –звільнення з роботи, є незаконним.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та поновлення позивача на роботі. Таким чином, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на роботі в управлінні ветеринарної медицини в Черкаській області на посаді начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області з 19 лютого 2009 року.
Враховуючи зазначене, задоволенню також підлягає вимога позивача щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на ті обставини, що позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах із Державним комітетом ветеринарної медицини України, тому зазначена позовна вимога повинна бути задоволена шляхом стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Державного комітету ветеринарної медицини України.
В матеріалах справи міститься довідка управління державної медицини в Черкаській області від 26 лютого 2008 року, відповідно до якої середній заробіток ОСОБА_1. склав 6432,61 грн. Таким чином до стягнення підлягає сума в розмірі 156185 грн. 40 коп.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Григорія Борисовича, що полягали у вжитті заходів щодо звільнення позивача з посади начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області, суд приходить до наступних висновків.
Що стосується вимог позивача в частині оскарження наказу Державного комітету ветеринарної медицини України «Про призначення ОСОБА_2.» від 19.02.2009 р. № 29-к, колегія суддів вважає, що позивач не наділений правом оскарження даного наказу, оскільки конкурс на призначення ОСОБА_2. був проведений за відсутності позивача, в розумінні ст. 27 Закону України «Про державну службу».
Враховуючи те, що чинне законодавство відносить до повноважень голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Григорія Борисовича вирішення питань щодо призначення та звільнення з посад начальників управлінь ветеринарної медицини в областях шляхом прийняття відповідних наказів, юридично значимим для позивача наслідком вчинення головою Державного комітету ветеринарної медицини України Івановим Григорієм Борисовичем оскаржуваних дій є саме наказ голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Г.Б. від 19 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, тому суд вважає, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби виконуються негайно у межах суми стягнення за один місяць.
Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплаті заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного комітету ветеринарної медицини України, Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Іванова Григорія Борисовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, скасування наказу в частині оголошення догани, поновлення на державній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного комітету ветеринарної медицини України № 28-к від 19 лютого 2008 року.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в управлінні ветеринарної медицини в Черкаській області на посаді начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області з 19 лютого 2009 року.
Стягнути з Державного комітету ветеринарної медицини України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 156185 грн. 40 коп.
Стягнути з Державного комітету ветеринарної медицини України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1700 грн.
Стягнути з Державного комітету ветеринарної медицини України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у сумі 2500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в управлінні ветеринарної медицини в Черкаській області на посаді начальника управління ветеринарної медицини у Черкаській області - головного державного інспектора ветеринарної медицини Черкаської області з 19 лютого 2009 року та стягнення заробітної плати в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 6432 грн. 61 коп. допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 31.08.2010 року.
Головуючий В.А. Гайдаш
Судді: С.О. Кульчицький
Т.В. Новікова
Суддя В.А. Гайдаш