Справа № 2-а-1782/10/0108

ПОСТАНОВА

Іменем      України

07 вересня  2010 року  16 годин  45 хвилин                                                                    м. Керч

Керченський міський суд АРК  у складі:

Головуючого судді –  Захарової К.П.

          при секретарі  - Прокопець М.А.  

          за участю:            представника      позивача –   ОСОБА_1

                                     представника     відповідача –    Савік І.М.

                                     представника третьої особи -     Кірюхіної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Керченської міської раді, третьої особи Управління архітектури та містобудування про визнання частково незаконним дозволу Керченського міського голови від 10.10.2007 року № Г-3783, визнання частково незаконним рішення Керченської міської ради 33 сесії 5 скликання від 02.06.2008, стягнення  матеріального збитку та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що  дозволом Керченського міського голови  Г-3783  від 10.10.2001 року йому було дозволено зібрати матеріали попереднього узгодження місця розміщення металевого гаражу у районі мешкання позивача по АДРЕСА_1 На підставі вказаного дозволу ним було зібрано усі необхідні документи для прийняття  рішення Керченською міською радою. Рішенням Керченської міської ради  33 сесії 5 скликання від 02.06.2010 року йому було дозволено зробити розробку проекту землеустрою.

Позивач вважає  вказаний дозвіл Керченського Міського голови у частині, якою його зобов’язано здійснити збір документів у відповідності з вимогами «Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів  № 427 від 31.03.2004 року  та рішення Керченської міської ради  33 сесії 5 скликання від 02.06.2010 року у частині , якою позивачеві дозволена розробка проекту землеустрою по  щодо відведення земельної ділянки під встановлення металевого гаражу у дворі дому АДРЕСА_1  -  незаконними, оскільки вказаний Порядок передбачає механізм вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів юридичними особами, і тому на нього не розповсюджується.

Однак, у  виконання  вимог дозволу Міського голови ним був укладений  договір с ПП «Землевпорядні роботи» про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і сплачено у ПП «Землевпорядні роботи» у виконання вказаного проекту 1350 грн.

Однак завершити виконання проекту землеустрою не представилося можливим, оскільки землекористувач земельної ділянки ТОВ «Консоль», на території якої було узгоджено розміщення гаражу позивачеві,  не погодився надати згоди позивачу на розміщення гаражу, на ділянці,  наданої   йому у постійне користування.

Позивач вважає, що вказаними незаконними рішеннями органа місцевого самоврядування йому було нанесено матеріальну шкоду у сумі 1350 грн., яка у перерахунку з індексом інфляції на 01.06.2009 року складає 2113 грн. – як необґрунтовану оплату за проект землеустрою.

Також позивач вважає, що відповідачем йому нанесена ще ї моральна шкода у сумі 5000 грн., яка виразилася у погіршенні стану його здоров’я.

Позивач у судовому засіданні позовні підтримав частково, відмовившись від вимоги зобов’язати відповідача оформити йому документи на укладення договору оренди на виділену йому земельну ділянку під тимчасове розміщення металевого гаражу, а також просив стягнути матеріальну шкоду теж з відповідача, а не з Виконкому Керченської міської ради.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, та пояснив, що рішення Керченської міської ради  33 сесії 5 скликання від 02.06.2010 року було винесено  на підставі дозволу міського голови № Г-3783/2   від 10.10.07 року у повної відповідності з вимогами постанови Уряду АРК № 404 від 10.12.96 року та вимогами  діючого законодавства. «Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів  № 427 від 31.03.2004 року був застосований до позивача на підставі аналогії закону, оскільки  на той час часу не існувало порядку надання земельних ділянок для розміщення об’єктів фізичними  особами.

Представник відповідача пояснив, що заперечує проти задоволення вимог позивача стосовно стягнення з позивача матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, оскільки між позивачем та відповідачем не існувало грошових зобов'язань.

Представник третьої особі на боці відповідача підтримала доводи представника відповідача, якими він заперечував проти позову.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Як було встановлено у судовому засіданні та слідує з матеріалів справи дозволом Керченського міського голови від 10.10.2007 року № Г-3783 позивачеві було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування металевого гаражу у районі проживання АДРЕСА_1 (а.с.11). у дозволі вказано, що матеріали попереднього узгодження місця розташування об'єкту належіть оформити згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 427 «Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів». З п. 1  вказаного порядку слідує, що він визначає механізм вибору юридичними особами земельних ділянок для розміщення об’єктів.

Суд не погоджується з думкою представника відповідача стосовно того, що застосування вказаного Порядку до позивача, як фізичної особи правомірно на підставі аналогії закону, передбаченої ст. 8 ЦК України, оскільки такі дії відповідача не відповідають положенням Конституції  та законам України.

Так, у ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 4. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Таким чином, застосування відповідачем до позивача – як фізичної особи, за аналогією закону «Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 427, на думку суду, є таким що порушує принцип законності здійснення місцевого самоврядування в Україні.

Суд також не погоджується з доводами представника позивача, про законність рішення Керченської міської ради від 02.06.2008 року 33 сесії 5 скликання, оскільки у неї   також  до позивача застосовано  неналежний порядок  вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів, яким передбачено розробку проекту землеустрою для осіб зацікавлених у відведенні земельних ділянок. Доводи стосовно незаконності застосування вказаної постанови були наведені вище.

Окрім того, з матеріалів висновку № 257 від 17.12.2007 року про можливість використання земельної ділянки, затвердженого начальником Управління архітектури та містобудування Керченської міської ради (а.с.12 – 17) слідує, що у порушення  вимог  п. 3 ч. 4  «Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 427, до роботи постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів не був залучений користувач земельної ділянки ТОВ «Консоль», який  як слідує, з рішення Керченського міського суду від 22.05.2009 року (а.с. 68), на підставі  державного акту № 64 від 31.03.1998 року має право постійного користування земельною ділянкою розташованої  по АДРЕСА_1

Проте з акту № 78 від 23.10.2007 вибору земельної ділянки під розміщення металевого гаражу у районі проживання по АДРЕСА_1 (а.с. 14),  висновку № 570 Управляння екологічної інспекції керченського регіону від 03.12.2007 року (а.с. 16) слідує, що користувачем  обстежуваної земельної ділянки є ТОВ «Консоль».

Незалучення  відповідачем вищевказаного землекористувача до роботи  постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, призвело до позбавлення землекористувача ТОВ «Консоль» можливості  висловити попередню згоду або відмову на розміщення металевого гаражу позивачем на обстежуваної території, а це у свою чергу  призвело до необґрунтованих витрат позивача у вигляді 1350 грн.  на оплату розроблення проекту землеустрою за договором № 382 від 22.10.2008 року, оскільки позивачеві  ТОВ «Консоль» було відмовлено після здійснення витрат на розробку проекту землеустрою.

Тому, суд вважає,  що рішенням  Керченської міської ради від 02.06 2008 року позивачеві було нанесено майнова шкода у вигляді  витрат на оплату послуг ПП «Землевпорядні роботи» за розроблення проекту землеустрою у сумі 1350 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням зміни курсу долару задоволенню не підлягають, оскільки згідно з вимогами ст. п. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода.

Таким чином, на думку суду, відповідачу належить відшкодувати позивачеві майнову шкоду у вигляді реальних збитків, а саме гроші, сплачені ним ПП «Землевпорядні роботи»  у виконання незаконного рішення відповідача.

Суд також вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з позивача моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частина 2 ст. 23 ЦК України визначає у чому полягає моральна шкода.

При цьому судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року N 4.

Суд, з'ясувавши чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов висновку про законність таких вимог позивача.

Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку діями відповідача щодо винесення незаконного рішення від 02.06.2010 року,  позивач мав переживання, душевні страждання, та був змушений звертатися за допомогою до лікарів та лікуватись стаціонарно.

Таким чином, все це позначилось на укладі життя позивача.

Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що вказаний позивачем, є завищеним.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Позивачем не доведений визначений ним розмір відшкодування моральних втрат.

Враховуючи усі обставини і наявні докази, а саме обґрунтовані пояснення  позивача, представлені письмові докази, суд вважає, що у даному випадку 1000 грн. може бути відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Тож, вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню частково в розмірі 1000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте представник  відповідача у судовому засіданні  не довів правомірності рішень, стосовно, яких було подано адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163   КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1 до Керченської міської раді - задовольнити     частково.

Визнати дозвіл Керченського міського голови від 10.10.2007 року № Г-3783 у частині, якою позивача зобов’язано здійснити збір документів у відповідності з вимогами Постанови Кабінету Міністрів від 31.03.2004 року № 427 «Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» - незаконною.

Визнати рішення Керченської міської ради 33 сесії 5 скликання від 02.06.2008 року у частині п. 2.1, якою позивачеві дозволена розробка проекту землеустрою по  щодо відведення земельної ділянки під встановлення металевого гаражу у дворі дому АДРЕСА_1 – незаконною.

Стягнути з  Керченської  міської  ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн.

Стягнути з Керченської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у вигляді 1000 (однієї тисячі ) грн..

У решті вимог  позов залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова,  якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

    Повний текст складено 13.09.2010 р.

 Суддя                                            Захарова К.П.