Справа № 2-а-1793/10/0108

ПОСТАНОВА

Іменем      України

 06 вересня 2010 року   16 годин  00 хвилин                                                                    м. Керч

Керченський міський суд АРК  у складі:

Головуючого судді –  Захарової К.П.

          при секретарі  - Прокопець М.А.  

                                за участю:                  позивача –   ОСОБА_1

                                        представника відповідача –  Капшик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1   до адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Керченської міської ради про скасування  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з  даним позовом мотивуючі його тим, що   постановою адмін. комісії при Керченської міської раді №  1890 від 22.06.2010 року на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 900 грн. за порушення вимог ст. 152   КУпроАП. Яке виявилося у порушенні п. п.  18.2.16 та 9.3.2. Правил благоустрою м. Керчі

З вказаною постановою вона не згодна, оскільки у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності вказано, що нею як суб’єктом підприємницької діяльності не був укладений договір на вивіз ТБВ, чим були порушені вимоги  п.п. 18.2.16 та 9.3.2 Правил благоустрою м. Керчі. Однак 18.2.16 вищезгаданих правил встановлена заборона торгівлі з рук, машин, землі та іншим чином у невстановлених місцях, вказані правопорушення підпадають під дію ст. 160 або ст. 164 КУпроАП, право складати протоколи про вказані правопорушення згідно з законом мають право тільки співробітники ОВС. Розгляд правопорушень вказаної категорії згідно зі ст. 221 КУпроАП здійснюється районними (міськими)  судами (суддями), і не відноситься до компетенції адміністративної комісії.

Окрім того, позивач вважає, що нею не були порушені вимоги  п. 9.3.2 правил благоустрою м. Керчі оскільки згідно з п. 4 ст. 4-1 Закону України «про дозвільну систему» у випадку оренди  без зміни виду діяльності, дозвіл наданий власнику приміщення ОСОБА_3 розповсюджується ї на неї. Власником приміщення ОСОБА_3 у виконання вимог п. 9.3.2. Правил благоустрою м. Керчі  був укладений договір з СПД  ОСОБА_4 про вивіз ТБВ. Вона зі свого боку  сплачує комунальні платежі, у яки входить і вивіз сміття.

Позивач у судовому засіданні підтримала свій позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, та пояснив, що  позивач була притягнена до адміністративної відповідальності на законних підставах, оскільки неї на засідання адміністративної комісії не було надано документів, яки надають дозвіл на торгівлю. Також позивачем не було надано договору про вивіз ТБВ, який у виконання  п. 9.3.2. Правил благоустрою м. Керчі повинен заключати кожен  СПД. Окрім того, на думку представника відповідача  усі, правопорушення яких була звинувачена ОСОБА_1 охоплюються составом правопорушення передбаченого ст. 152 КУпроАП, тому ОСОБА_5,  начальник відділу контролю за благоустроєм, на підставі рішення Виконкому при Керченської міської раді від 12.09.2008 року був уповноважений на складання вищевказаного протоколу.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, позов підлягає задоволенню частково.

Суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що на неї розповсюджується дія п. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему» від 06.09.2005, № 2806-IV,  який передбачає , що  у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі - устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом, оскільки згідно підпункту 3 п.1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему»  термін документ дозвільного характеру  визначено  як -  дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного,  договір про вивіз ТБО – є цивільно-правовим договором, і  тому не може визнаватися дозвільним документом, про який їдеться   у п. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему».

Як слідує з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні 23.06.2010 року начальником відділу по контролю за благоустроєм ОСОБА_7 був складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпроАП, яке виявилося у торгівлі емальованим посудом без, документів яки дозволяють торгівлю, а також як СПД не заключила договору на вивіз ТБВ, торгує у непризначеному місці, чим порушує п. п. 9.3.2 та 18.2.16 Правил благоустрою м. Керчі.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд, знаходить обґрунтованими доводи позивача стосовно перевищення службових повноважень ОСОБА_6 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № 422 від 23.06.2010 року.

Оскільки, відповідальність за скоєння правопорушення - торгівля з рук у невстановлених місцях, встановлено   ст. 160 КУпроАП; за скоєння  правопорушення - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта  господарювання або без одержання ліцензії провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документу дозвільного характеру, якщо його передбачено законом, встановлено ст. 164 КУпроАП.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 255 КУпроАП складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 160, 164 КУпроАП вповноважені посадови особи органів внутрішніх справ, до яких начальник відділу по контролю за благоустроєм ОСОБА_7 не відноситься.

Таким чином, суд приходить до висновку, що,  постанова відповідача, стосовно якої було подано адміністративний позов  не відповідає вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте представником  відповідача у судовому засіданні не було доведено правомірності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності  № 1890 від 22.07.2010 року.

 Згідно ст. 162 КАСУ суд  не наділений повноваженнями  при вирішенні  справи по суті приймати рішення про закриття  у адміністративної справі, тому вимоги позивача у даної частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163, 171 - 2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Керченської міської ради    - задовольнити частково.

Постанову адміністративної комісії при Виконкомі Керченської міської ради  № 1890 від 22.06.2010 року  - скасувати.

У решті вимог  позов залишити без задоволення.

Постанова  набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною и оскарженню не підлягає.

         Повний текст постанови  складено 10.09.2010 року.

        Суддя                                                                     Захарова К.П.