Справа  № 2- 607

                                                                      2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 вересня  2010 року                                                    смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд                                                 Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді         Витвицького В.В.

секретаря судового засідання         Коваль В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про визнання дій неправомірними та виплату надбавки до пенсії, -

                    в с т а н о в и в :

позивачка звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі, в якому просить визнати   протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по ненарахуванню  їй  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути в її користь з відповідача доплату до пенсії відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " як дитині війни щомісячну доплату до  пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року сплачувати підвищення до пенсії протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та судові витрати по справі.

В основу позовних вимог позивачка зіслалася на те, що вона, у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни. Згідно ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна була виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога  йому не виплачувалась, оскільки Верховна Рада України Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" ,   ст.ст. 77, 110 та Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, ст.71 п.12 призупинила дію ст.6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни". Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45,51, 61,65 Закону України "Про Конституційний Суд України" вирішив: «Пункт 1 визнати таким, то не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18листопада 2004 року, пункт 3 положення ст. 71 Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік"  від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними. Відповідно до пункту 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Таким чином, враховуючи вищевикладене, невиплата їй підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей»   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є протиправною і такої, що суперечить Конституції та законам України. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що мінімальний   розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини - мінімального розміру пенсії за   віком для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком,  оскільки чинним законодавством  не  встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком. Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню і виплат передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни підвищення до пенсії покладено на управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі. Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яки строком. В зв’язку з вищевикладеним вона змушена звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, однак до суду подала  заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному об’ємі. В зв’язку з похилим віком та станом здоров’я справу просить  розглянути у її відсутності.

Представник вiдповiдача – управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі в судове засідання також не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. У задоволенні позовних вимог просить відмовити на підставі доводів наведених у запереченні на позов.

В своєму запереченні на позов представник відповідача зазначив, що з 1 січня 2008 року, в зв’язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 22 травня 2008 року, у зв’язку з прийняттям рішення Конституційним судом України про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» №10-рп/2008 рік від 22.05.2008 року, позивачам виплачується таке підвищення до пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року у визначеному розмірі, і з 1 жовтня 2008 року становить 49 грн. 80 коп. Крім того, вважає дії відповідача щодо невиплати позивачам доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат  особам, які мають статус дитини війни. Зокрема за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат.

Суд, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй надано статус дитини війни, що підтверджується і копією пенсійного посвідчення в якому міститься відмітка «Дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

      В зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по невиконанню  приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року щодо відповідності Конституції України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області повинно було нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідну доплату.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни в закон України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема в статтю 6 Закону, яка була викладена в новій редакції, за якою соціальна допомога повинна виплачуватися дітям війни в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року. Конституційний Суд України своїм рішенням визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області повинно було нарахувати та сплатити позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

 Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які, відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсі  або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».  

  При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку, його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

  Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, тобто за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «Дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

       Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

      В зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по невиконанню  приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року сплачувати підвищення до пенсії протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже отриманих позивачем сум за ці періоди.  

    У відповідності до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Крім того, державні соціальні гарантії, зокрема підвищення до пенсії дитині війни, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, передбаченого статтею 48 Норми Конституції України, тому право на соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності на соціальні виплати не поширюється.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме: державне мито в сумі 51 грн. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та керуючись ст.ст. 209, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України суд, -

                р і ш и в:

   Позов задовольнити.

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по ненарахуванню ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

   Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, та провести відповідні доплати за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і  з 22 травня 2008 року сплачувати підвищення до пенсії протягом дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі в користь ОСОБА_1 – 171 (сто сімдесят одна) грн. судових витрат по справі.

    Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: