Справа №2-8793/10

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

         Іменем України

«30» червня 2010 року                                              

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ТРОФИМЕНКО М.А.,

при секретарі: ОЛІЙНИК О.В.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, -

     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в яком просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення та перерахунку йому основної та додаткової пенсії за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по теперішній час, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», на момент нарахування пенсії, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.01.2004 року  по 31.12.2007 року по теперішній час пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 2001 року у відповідача по справі, з’явився обов’язок нараховувати і сплачувати належні позивачу основну і додаткову пенсії, які він отримує як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід ЧАЄС IІІ групи, в розмірах передбачених статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі – Закон України № 796) в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 230/96-ВР від 06.06.96 року. Цим Законом на відповідача покладений обов’язок нараховувати і виплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЄС ІІІ групи в розмірі не меншому ніж: державної пенсії – 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості. Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв’язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.  

Таким чином, відповідно до Закону, розмір мінімальної пенсії інваліда ЧАЄС з червня 1996 року збільшувався в декілька разів і мав дорівнюватися: для інвалідів ЧАЄС ІІІ групи – 442 грн. 65 коп.; для інвалідів ЧАЄС ІІ групи – 596 грн. 88 коп.; для інвалідів ЧАЄС І групи – 749 грн. 10 коп., з наступним перерахунком в разі збільшення величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості. Обов’язок щодо призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати покладено на відповідача ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Але відповідач протиправно проігнорував вимоги Закону і покладений на нього обов’язок і нараховував та сплачував належні їй пенсії в значно меншому розмірі, використовуючи для їх нарахування замість норм Закону постанови Кабінету Міністрів України.  

Така бездіяльність є протиправною, оскільки цим порушено його конституційні права, визначені: статтею 56 Конституції України на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, по створенню безпечних умов праці і проживання під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – відповідальність за що взяла на себе держава в повному обсязі, що знайшло свій прояв в статтях 1 і 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року; частиною першою статті 46 Конституції України, на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі часткової втрати працездатності в порядку і розмірах передбачених законом.  

В 1991 році Верховна Рада України прийняла спеціальний Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Прийняття цього Закону було обумовлено значною кількостю населення України, яка приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1991 рік постраждала від дії іонізуючого випромінювання.  

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції 1991 року, держава зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Відповідно до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесенем до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, а також особам, захворювання яких пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержуваного за роботу у зоні відчуження в 1986-1987 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але не нижче розмірів, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які у 1986 році безпосередньо на станції брали участь у роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, не може бути нижчою: по I групі інвалідності – семи мінімальних заробітних плат, по II групі інвалідності – п’яти мінімальних заробітних плат, по III групі інвалідності – трьох мінімальних заробітних плат.  

Закон в редакціях до 1996 року не мав імперативності і посилань на Конституцію України, його положення допускали вільне тлумачення багатьох його статей, і в зв’язку з законодавчо визнаним розміром мінімальної заробітної плати в 17 грн., він не надавав передбаченого Конституцією України соціального захисту інвалідам ЧАЕС. 28 червня 1996 року, на п’ятій сесії Верховної Ради України, прийнята Конституція України. В статті 3 людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Також держава взяла на себе відповідальність перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано  головним обов’язком держави.  

В статті 8 Конституції України визначила принцип дії в Україні верховенства права, згідно якого діяльність державних органів, посадових осіб і громадян (в тій частині, в якій право стосується життя приватної особи) підпорядковується закону.  

Стаття 19 Конституції України передбачає органам державної влади та їх посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України.  

Крім того стаття 22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, забороняє при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а стаття 60 Конституції України забороняє виконувати явно злочинні розпорядження чи накази і передбачає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу юридичну відповідальність. З урахуванням імперативу статті 3 Конституції України, скасування чи обмеження конституційних прав і свобод, які забеспечують життєві потреби людини, є злочинною по самій своїй суті. На підставі всіх цих норм прямої дії, Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 230/96-ВР від 06.06.96 року, який існує в тій же редакції станом і на сьогодення, був суттєво посилений соціальний захист інвалідів ЧАЄС.  

В новій редакції статей 1 і 13 Закону, законодавець не тільки прийняв зобов’язання  відшкодувати шкоду особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а й визнав повну відповідальність держави за не створення безпечних і нешкідливих умов праці ліквідаторів, що привело до захворювань і інвалідності. Був чітко визначений на державному рівні пріоритет життя та здоров’я людей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Преамбула Закону, як і сам Закон України № 796 в цілому, стала містити посилання на Конституцію України, зокрема на статті 3, 46, 56: «Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я … соціального захисту потерпілого населення… Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її».  

Також було вирішено питання про надання реального соціального захисту інвалідам ЧАЕС, для чого законодавець скасував прив’язку пенсій інвалідам ЧАЕС до розміру мінімальної заробітної плати, замінивши її на мінімальну пенсію за віком, одночасно збільшивши її розмір.  

Згідно ст. 54 Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по ІI групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по IІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.  

Мінімальна пенсія за віком законодавчо в 1996 році Закону визначалася відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості. Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв’язку зі збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості. Таким чином, відповідно до Закону, розмір мінімальної пенсії інваліда ЧАЕС з 01.07.1996 року збільшувався в декілька разів і мав дорівнюватися: для інвалідів ЧАЕС ІІІ групи – 442 грн. 65 коп.; для інвалідів ЧАЕС ІІ групи – 596 грн. 88 коп.; для інвалідів ЧАЕС І групи – 749 грн. 10 коп. В зв’язку з виходом економіки України із кризи, 15 липня 1996 року в Україні введено в дію Закону України №966-ХІV «Про прожитковий мінімум». Згідно статті 2 цього Закону, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком і відповідно до прикінцевих положень він містить імператив для Кабінету Міністрів України про приведення всіх подальших його рішень в відповідність з цим Законом.  

Згідно ч. 4 ст. 1 цього Закону, для інвалідів повинен застосовуватися прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі  м. Харкова, на яке згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покладено обов’язок щодо призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати, абзацу 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 покладено обов'язок щодо «призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій» (аналогічну вимогу про «забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій» відповідачем містить Постанова Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 р.  в абз. 5 п. 3 Положення про Пенсійний фонд України) порушило вимоги ст. ст. 46 і 56 Конституції України, ст. ст. 50 і 54 Закону і сплачувало пенсії в значно меншому розмірі. Посилання відповідача на те, що він виконував вимоги постанов Кабінету Міністрів України, згідно яких незаконно занижався розмір мінімальної пенсії за віком всупереч вимогам Закону, є хибним, так як згідно статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження тільки в межах своєї компетенції, яка згідно пунктів 2, 3 статті 116 Основного Закону України визначена як забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення соціального захисту.  

В рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 року по справі № 1-27/2009 за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», який передбачав обмеження максимального розміру пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 12 мінімальними розмірами пенсії за віком, встановленими згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Конституційний Суд України встановив, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).  

Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Основного Закону України). Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій. Таким чином …Кабінет Міністрів України втрутився у сферу виключної компетенції законодавця всупереч положенням частини другої статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України». Але у всякому разі виконувати положення підзаконних актів всупереч нормам Закону, відповідних статей Конституції України, для органів державної влади є явно злочинним по своїй суті, так як Конституція України є нормою прямої дії, а згідно статті 60 Конституції України забороняється виконувати явно злочинні розпорядження чи накази і передбачено за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу юридичну відповідальність.  

Така ж ситуація і з п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який вносив зміни до Закону на 2008 рік, значно понижаючи розмір пенсій інвалідів ЧАЄС. Цей закон був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10 - рп 2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63 і 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І п. 1-4, 6-22, 24 -100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).       Згідно рішення Конституційного Суду України однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України)…  

Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що “загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена”…  

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод. Більше того, посилання відповідача на те, що існувала правова колізія між Законом і  Законами України про державний бюджет України на відповідні роки, при цьому закони про держбюджет були прийняті пізніше, тому саме вони повинні виконуватися, є хибним, так як правова колізія, якщо вона мала місце, була між 22 статтею Конституції України і відповідними законами про держбюджет, тобто виконуватися в любому випадку мала Конституція України. Особливе значення має також імператив статті 64 Конституції України, згідно якого права і свободи передбачені статтею 56 Конституції України не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Все вищенаведене дає їй право стверджувати про протиправне ігнорування відповідачем ст. ст. 3, 19, 46, 56, 60 і 64 Конституції України, що привело до сплати їй пенсій в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 50 і 54 Закону.  

З урахуванням того факту, що законодавець визначив мінімальний розмір належних позивачу як інваліду ЧАЄС пенсій, не виплачувати який держава не мала права навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, враховуючи норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтю 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, суми пенсій, не отримані позивачем з вини відповідача, повинні бути виплачені йому за минулий час, починаючи з 01.03.2001 року, без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати відповідно до Закону.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення статті 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12. пункту 35, пунктів 36-100 розділу II. Внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Саме Кабінет Міністрів України своїми нормативно-правовими актами визначає конкретний розмір пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що виплачуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 19.12.1991р. №2001-ХП, із змінами, внесеними Законом від 06.06.1996р. №230/96-ВР) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам II групи- 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -50 процентів мінімальної пенсії за віком.

З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523. Згідно абз. 1,3 ч. 1 ст. 2 Закону України № 966-ХГ/ від 15 липня 1996 року «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до вимог ч. З ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. З ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум -вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.

Тобто, мінімальний.розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеном України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з положенням п. 3 ст. 8 ЦПК України, у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсько катастрофи», а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи таким порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, дії відповідача, щодо виплати позивачу пенсії за період з 01.03.2001 року по теперішній час в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству, є протиправними.

Пунктом 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч. ч. З, 4 статті 54 замінено чотирма частинами, за змістом яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською .катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у 1987-1990 роках по II групі інвалідності- 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18 підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто с неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституцінність.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів .

У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і игі не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права.

За таких обставин, позивач просив зобов’язати відповідача здійснити донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої пенсії за період з 01.03.2001 р. по 31.12.2003 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 01.03.2001 р. по 31.12.2003 р. - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму, відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», а за періоди з 01.01.2004 р. по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 01.01.2004 р. по теперішній час - в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.

А також здійснювати перерахунок пенсій в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму.

Крім того, позивач просив поновити строки позовної давності.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Надав суду заперечення на позов, в яких посилався на наступне.

ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова та одержує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС, згідно із ст. 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЄС».

Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною статтею передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи не може бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком.  

Відповідно до статті 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з 1 січня 2002 р. встановлено, що виходячи із розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; б) додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім пенсій працівникам, передбаченим у частині третій статті 53 зазначеного Закону) та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а також пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» (пункт 28 роздiл II) внесено змiни до Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», а саме: у статтю 50 «Особам, вiднесеним до категорії 1, iнвалiдам IIІ групи, призначається щомiсячна додаткова пенсiя за шкоду, заподiяну здоров'ю, у розмiрi – 15 % прожиткового мiнiмyмy, визначеного для осiб, якi втратили працездатнiсть; частини 3 i 4 статтi 54 замiнено текстом: «У всіх випадках розмiри пенсiй для iнвалiдiв, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема: для учасникiв лiквiдацii наслiдкiв аварії на ЧАЕС у 1986 році по IIІ групi iнвалiдностi – 180 % прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.       Розмiр прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, визначається на момент виплати пенсії згiдно iз Законом «Про Державний бюджет України» i не може коригуватися iншими нормативно-правовими актами. Тобто, починаючи з 1 сiчня 2008 року розмiри пенсiй та додаткових пенсiй встановлюються з урахуванням вищезазначеного Закону. Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституцiйним положення статтi 67 роздiлу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу II. Внесення змiн до деяких законодавчих актів України.  

Вiдповiдно до ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсій по iнвалiдностi, що настала внаслiдок калiцтва чи захворювання, визначаєтъся Кабінетом Міністрів України. Саме Кабiнет Miнicтpiв України своїми нормативно-правовими актами визначає конкретний розмiр пенсiй, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», що виплачуються за рахунок державного бюджету.  

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 28 травня 2008 р. №530 врегульовано деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян, зокрема громадян, якi отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови з 22 травня 2008 року передбачено: щомiсячна додаткова пенсiя iнвалiдам 3-ї групи у розмiрi 15 % вiд розмiру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осiб, якi втратили працездатнiсть; мiнiмальний розмiр пенсії для iнвалiдiв 3 групи у розмiрi - 870,00.  

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16 липня 2008 р. №654 «Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян» для осiб (лiквiдаторiв наслiдкiв аварій на ЧАЕС у 1986 році), що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» з 1 липня 2008 року встановлено мiнiмальний розмiр пенсiй для iнвалiдiв 3 групи – 980,00 грн.  

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування» передбачено, що мiнiмальний розмiр пенсій у розмiрi прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, застосовуєтъся виключно для визначення розмiрiв пенсiй, призначених згiдно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування». Позивачу, як вже згадувалося, пенсiя призначена вiдповiдно до ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи».  

Станом на 01.05.2010 року основний розмір пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів складає – 2186,95 грн., додаткова пенсія інваліда 3 групи внаслідок ЧАЕС – 105,90 грн.

Пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством. Дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова є правомірними і законними. Позивач в позовнiй заявi просить винести рiшення про перерахунок i виплату пенсії, починаючи з 01.03.2001 року, що є також неправомiрним, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії лише 17.03.2010 року.

Крім того, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова посилалося на те, що, як свідчить практика Вищого адміністративного суду щодо розгляду зазначеної категорії справ, суд бере до уваги факт звернення до пенсійного фонду з вимогою про перерахунок пенсії, та у разі відмови позивач має право на захист порушених прав.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Також Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова не погоджувалося з вимогою позивача стосовно зобов'язання управління виплачувати у майбутньому державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком на місяць, а також додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з законодавчо закріпленого розміру пенсії за віком на момент виплати, адже відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

У зв’язку з чим просило в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 3-ї групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (а.с. 18).  

З довідки, наданої УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова від 02.06.2010 року, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІІ групи: основну та додаткову пенсії: з січня 2001 року по липень 2001 року – по 257 грн. 01 коп. – основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з серпня 2001 року по березень 2002 року – по 257 грн. 09 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з квітня 2002 року по квітень 2003 року – по 286 грн. 94 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з травня 2003 року по грудень 2003 року – по 289 грн. 89 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з січня 2004 року – 297 грн. 39 коп. – основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з лютого 2004 року – 301 грн. 68 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з березня 2004 року по травень 2004 року – 305 грн. 70 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з червня 2004 року по липень 2004 року – 311 грн. 42 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з серпня 2004 року по жовтень 2004 року – 315 грн. 69 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з листопада 2004 року – 319 грн. 39 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з грудня 2004 року – 326 грн. 51 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з січня 2005 року – 331 грн. 99 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з лютого 2005 року – 340 грн. 02 коп. основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з березня по квітень 2005 року – 345 грн. 76 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з травня 2005 року по червень 2005 року – 354 грн. 66 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з липня 2005 року по жовтень 2005 року – 359 грн. 25 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з листопада 2005 року по грудень 2005 року – 363 грн. 84 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з січня 2006 року по грудень 2006 року – 983 грн. 53 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з січня 2007 року по березень 2007 року – 1021 грн. 15 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з квітня 2007 року по липень 2007 року – 1088 грн. 44 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії щомісячно; з серпня 2007 року – 1099 грн. 81 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з вересня 2007 року – 1105 грн. 49 коп. - основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з жовтня 2007 року – 1117 грн. 81 коп. – основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з листопада 2007 року – 1130 грн. 14 коп. – основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з грудня 2007 року – 1142 грн. 88 коп. – основної та 8 грн. 31 коп. додаткової пенсії; з січня 2008 року по березень 2008 року – 1161 грн. 75 коп. - основної та 70 грн. 50 коп. додаткової пенсії щомісячно; з квітня 2008 року по червень 2008 року – 1163 грн. 40 коп. - основної та 72 грн. 15 коп. додаткової пенсії щомісячно; з липня 2008 року по вересень 2008 року – 1163 грн. 55 коп. - основної та 72 грн. 30 коп. додаткової пенсії щомісячно; з жовтня 2008 року по лютий 2009 року – 1165 грн. 95 коп. - основної та 74 грн. 70 коп. додаткової пенсії щомісячно; з березня 2009 року – 1184 грн. 73 коп. основної та 74 грн. 40 коп. додаткової пенсії; з квітня 2009 року по червень 2009 року – 1192 грн. 23 коп. - основної та 74 грн. 40 коп. додаткової пенсії щомісячно; з липня 2009 року по вересень 2009 року -  1198 грн. 93 коп. - основної та 74 грн. 40 коп. додаткової пенсії щомісячно; з жовтня 2009 року – 1213 грн. 13 коп. - основної та 74 грн. 40 коп. додаткової пенсії; з листопада 2009 року – 1224 грн. 38 коп. основної та 85 грн. 95 коп. додаткової пенсії; з грудня 2009 року - 2175 грн. 70 коп. - основної та 85 грн. 95 коп. додаткової пенсії щомісячно;  з січня 2010 року по березень 2010 року – 2186 грн. 95 коп. - основної та 104 грн. 25 коп. додаткової пенсії щомісячно; з квітня 2010 року по червень 2010 року – по 2186 грн. 95 коп. – основної та 105 грн. 90 коп. додаткової пенсії щомісячно.

Відповідно до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" від 22 березня 2000 року N 2330-III прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2001 році складав 248,77 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х248,77=1492,62 грн., а додаткова – 50 % від 248,77=124,39 грн.)

Відповідно до Законів України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" від 15 листопада 2001 року N 2780-III та "Про прожитковий мінімум на 2003 рік" від 28 листопада 2002 прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2002-2003 році складав 268,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х268,00=1608,00 грн., а додаткова – 50% від 268,00=134,00 грн.)

Відповідно до Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" від 11 травня 2004 року N 1704-IV прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2004 році складав 284,69 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х284,69=1708,14 грн., а додаткова – 50% від 284,69 =142,35 грн.)

Згідно ст.61 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2005 році складав 300,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х300,00=1800,00 грн., а додаткова – 50% від 300,00 =150,00 грн.)

 Згідно ст.65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2006 році складав з 01.01.2006 року - 350,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х350,00=2100,00 грн., а додаткова – 50% від 350,00  =175,00 грн.), з 01.04.2006 року – 359,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х359,00=2154,00 грн., а додаткова – 50% від 359,00 =179,50 грн.), з 01.10.2006 року – 366,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х366,00=2196,00 грн., а додаткова – 50% від 366,00 =183,00 грн.)

Згідно ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб в 2007 році складав з 01.01.2007 року - 380,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х380,00=2280,00 грн., а додаткова – 50% від 380,00 =190,00 грн.), з 01.04.2006 року – 406,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х406,00=2436,00 грн., а додаткова – 50% від 406,00 =203,00 грн.), з 01.10.2006 року – 411,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х411,00=2466,00 грн., а додаткова – 50% від 411,00 =205,50 грн.)

Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-УІ прожитковий мінімум становить з 1 січня - 470 гривень (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х470,00=2820,00 грн., а додаткова – 50% від 470,00 =235,00 грн.), з 1 квітня - 481 гривня (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х481,00=2886,00 грн., а додаткова – 50% від 481,00 =240,50 грн.), з 1 липня - 482 гривні (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х482,00=2892,00 грн., а додаткова – 50% від 482,00 =241,00 грн.), з 1 жовтня - 498 гривень (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х498,00=2988,00 грн., а додаткова –50% від 498,00 =249,00 грн.)

Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік»  встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року – у розмірі 498 гривень (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х498,00=2988,00 грн., а додаткова –50% від 498,00 =249,00 грн.)

Відповідно до ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 № 1646-VI з 01.11.2009 року встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб - 573,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х573,00=3438,00 грн., а додаткова – 50% від 573,00 =286,50 грн.) , з 01.01.2010 року - 695,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х695,00=4170,00 грн., а додаткова – 50% від 695,00 =347,50 грн.) , з 01.04.2010 року - 706,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х706,00=4236,00 грн., а додаткова – 50% від 706,00 =353,00 грн.) , з 01.07.2010 року - 709,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 6х709,00=4254,00 грн., а додаткова – 50% від 709,00 =354,50 грн.)

Такими чином, запереченнями на позовну заяву та довідкою про фактично нараховану та сплачену пенсію підтверджуються доводи позивача про те, що пенсія за період з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року йому нараховувалася та виплачувалася відповідачем не відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до підзаконних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Згідно ст. 49 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.  

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 19.12.1991р. №2001-ХІІ, із змінами, внесеними Законом від 06.06.1996р. №230/96-ВР) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.  

З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523. Згідно абз. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України №966-ХІV від 15 липня 1996 року «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. 3 ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.  

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.  

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

Безпідставним є посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу за період з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч. ч. 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами, за змістом яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по IIІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34. підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним  Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратило чинність і не підлягало застосуванню з 22 травня 2008 року.  

Отже, з 1 січня 2008 року до 21 травня 2008 року відповідач правомірно діяв у відповідності з приписами пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству за період з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, вимога про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова по призначенню та перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії є обґрунтованою і підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.  

У відповідністю зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.  

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права.  

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача коштів, що складають різницю між фактично нарахованими і сплаченими їй відповідачем сумами пенсії, починаючи з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, і сумами пенсії, які повинен був сплачувати відповідач позивачу, як інваліду ЧАЄС IІІ групи, та про зобов’язання відповідача компенсувати втрату частини грошових доходів у зв’язку з порушення термінів їх виплати, підлягає частковому задоволенню шляхом зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», а з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час постановлення рішення по справі – відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.  

В іншій частині позову належить відмовити.  

Стосовно вимог позивача щодо зобов’язання відповідачів здійснювати у подальшому виплату основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог закону, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідачів на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України, при цьому суд враховує, що позивач та відповідач звільнені від сплати державного мита: позивач в силу п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про Державне мито», а відповідач в силу п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про Державне мито».

Керуючись ст. ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст. ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат», ст.ст. 1, 10, 11, 14, 58, 59, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення та перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за період з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час постановлення рішення по справі.       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 року пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», на момент нарахування пенсії.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.01.2004 року  по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час постановлення рішення по справі пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.  

Усі виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.  

Витрати по сплаті державного мита віднести на рахунок держави.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати зі сплаті інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 35 (тридцять п’ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення було складено 30 червня 2010 року.

Суддя: