Справа №2-10488/10

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

         Іменем України

«02» серпня 2010 року                                              

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ТРОФИМЕНКО М.А.,

при секретарі: ОЛІЙНИК О.В.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, -

     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в яком просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення та перерахунку йому основної та додаткової пенсії за період з 01.06.2010 року по теперішній час, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.06.2010 року по теперішній час пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача по справі є обов’язок нараховувати і сплачувати належні позивачу основну і додаткову пенсії, які він отримує як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід ЧАЄС IІ групи, в розмірах передбачених статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі – Закон України № 796) в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 230/96-ВР від 06.06.96 року. Цим Законом на відповідача покладений обов’язок нараховувати і виплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЄС ІІ групи в розмірі не меншому ніж: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем виплачуються основна та додаткова пенсії позивачу в значно нижчому розмірі, на звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до діючого законодавства відповідач відмовляє, у зв’язку з чим позивач змушений був звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Надав суду заперечення на позов, в яких посилався на наступне.

ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова та одержує пенсію по інвалідності як інвалід другої групи, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС, згідно із ст. 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЄС».

Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною статтею передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 2-ї групи не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.       Відповідно до статті 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  

Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з 1 січня 2002 р. встановлено, що виходячи із розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; б) додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 28 травня 2008 р. №530 врегульовано деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян, зокрема громадян, якi отримують пенсії, вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови з 22 травня 2008 року передбачено: щомiсячна додаткова пенсiя iнвалiдам 2-ї групи у розмiрi 20 % вiд розмiру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осiб, якi втратили працездатнiсть; мiнiмальний розмiр пенсії для iнвалiдiв 2 групи у розмiрi - 960,00.  

Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16 липня 2008 р. №654 «Про пiдвищення пенсiйного забезпечення громадян» для осiб (лiквiдаторiв наслiдкiв аварій на ЧАЕС у 1986 році), що отримують пенсiю вiдповiдно до Закону України «Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» з 1 липня 2008 року встановлено мiнiмальний розмiр пенсiй для iнвалiдiв 2 групи – 1090,00 грн.  

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування» передбачено, що мiнiмальний розмiр пенсій у розмiрi прожиткового мінімуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, застосовуєтъся виключно для визначення розмiрiв пенсiй, призначених згiдно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування». Позивачу, як вже згадувалося, пенсiя призначена вiдповiдно до ст. 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи».  

Станом на 01.06.2010 року основний розмір пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів складає – 1310,40 грн., додаткова пенсія інваліда 2 групи внаслідок ЧАЕС – 141,20 грн.

Пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством. Дії управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова є правомірними і законними.

У зв’язку з чим просило в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 2-ї групи по захворюванню, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серія А № 096946 (а.с. 21).  

З довідки, наданої УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи: основну та додаткову пенсії: з червня 2010 року в розмірі 1296 грн. 00 коп. основної пенсії та додаткову пенсія в розмірі 141,20 грн. (а.с. 14).      

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Згідно ст. 49 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.  

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 19.12.1991р. №2001-ХІІ, із змінами, внесеними Законом від 06.06.1996р. №230/96-ВР) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам I групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.  

З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523. Згідно абз. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України №966-ХІV від 15 липня 1996 року «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.  

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. 3 ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.  

Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.  

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.  

Відповідно до ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 № 1646-VI з 01.04.2010 року встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб -  706,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 8х706,00=5648,00 грн., а додаткова – 75% від 706,00 =529,50 грн.) , з 01.07.2010 року - 709,00 грн. (тобто, основна пенсія позивача повинна була складати 8х709,00=5672,00 грн., а додаткова – 75% від 709,00 =531,75 грн.).

Такими чином, запереченнями на позовну заяву та довідкою про фактично нараховану та сплачену пенсію підтверджуються доводи позивача про те, що пенсія за період з 01.06.2010 року по теперішній час позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідачем не відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до підзаконних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України.  

Безпідставним є посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу за період з 01.06.2010 року по теперішній час державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству за період з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, вимога про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова по призначенню та перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії є обґрунтованою і підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.  

У відповідністю зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.  

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права.  

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача коштів, що складають різницю між фактично нарахованими і сплаченими їй відповідачем сумами пенсії, починаючи з 01.06.2010 року по теперішній час, і сумами пенсії, які повинен був сплачувати відповідач позивачу, як інваліду ЧАЄС IІ групи, та про зобов’язання відповідача компенсувати втрату частини грошових доходів у зв’язку з порушення термінів їх виплати, підлягає частковому задоволенню шляхом зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.06.2010 року по час постановлення рішення по справі – відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.  

Стосовно вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснювати у подальшому виплату основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідачів на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України, при цьому суд враховує, що позивач та відповідач звільнені від сплати державного мита: позивач в силу п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про Державне мито», а відповідач в силу п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про Державне мито».

Керуючись ст. ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст. ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат», ст.ст. 1, 10, 11, 14, 58, 59, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення та перерахунку ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за період з 01.06.2010 року по час постановлення рішення по справі.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої за період з 01.06.2010 року по час постановлення рішення по справі пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.  

Усі виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.  

Витрати по сплаті державного мита віднести на рахунок держави.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати зі сплаті інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 35 (тридцять п’ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення було складено 06 серпня 2010 року.

Суддя: