Справа № 2-14211/09 р.
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«01» березня 2010 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: ТРОФИМЕНКО М.А.,
при секретарі: ОЛІЙНИК О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
14 грудня 2009 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
При цьому посилалася на наступне.
З квітня 1974 року вона перебуває в трудових відносинах з відповідачем, останнім часом працює у нього на посаді комірника ВМТЗ.
З серпня 2008 року по жовтень 2009 року відповідач не виплачує позивачу заробітну плату, у зв’язку з чим створилася заборгованість в розмірі 15 561 грн. 56 коп.
У зв’язку з чим ОСОБА_1 просила суд стягнути вказану суму заборгованості.
Крім того, позивач просила суд про відшкодування завданої відповідачем їй моральної шкоди в розмірі 1 000 грн., яка виразилася в тому, що вона через затримку заробітної плати та брак коштів не мала змоги надати хворій матері належної лікарняної допомоги, у зв’язку з чим остання померла у березні 2009 року.
В подальшому ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача 17 158 грн. 53 коп. – заборгованість по заробітній платі та 1000 на відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні свою позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила про її задоволення.
Відповідач позов визнавав частково в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 17 158 грн. 53 коп.. В іншій частині позовних вимог просив відмовити, вважав, що підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди немає, оскільки заборгованість по заробітній платі виникла не з вини підприємства, а через відкриття процедури банкрутства підприємства, яка триває і на даний час.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що вони з 08 квітня 1974 року по теперішній час перебувають в трудових відносинах (а.с. 4-11).
З 31 березня 2009 року по 25 лютого 2010 року у Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» перед ОСОБА_1 створилася заборгованість по заробітній платі, у зв’язку з її невиплатою.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗПП України – заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.
Згідно з довідкою, наданою представником відповідача в судове засідання, сума заборгованості складає 17 158 грн. 53 коп.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, оцінюючи в сукупності отримані докази у судовому засіданні, суд находить достовірно встановленим, що відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 17 158 грн. 53 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку, в зв’язку з відмовою в добровільній виплаті заборгованості.
У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і жадають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або
ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд вважає, що несвоєчасна виплата заробітної плати позивачу суттєво вплинуло на її життя, оскільки відсутність грошей потребує додаткових зусиль для організації життя, крім того, у зв’язку з браком коштів позивач не змогла вчасно надати хворій матері належної лікарняної допомоги, у зв’язку з чим остання померла у березні 2009 року. Позивачкою в судове засідання були надані документи, які свідчать про скрутний матеріальний стан (брат-інвалід, який не мав змоги надавати позивачці матеріальної допомоги, сама позивачка відповідно довідки Міської поліклініки № 8 знаходиться під наглядом кардіолога, терапевта та невропатолога та знаходилась на диспансерному обліку в цій поліклініці на час затримки виплати заробітної плати відповідачем, неодноразово перебувала на лікарняних листах, вона була змушена брати в борг необхідні кошти навіть для кремації матері, на належне поховання грошей забракло). У зв’язку з чим ОСОБА_1 зазнала моральних страждань та продовжує їх зазнавати, оскільки сума заборгованості на даний час відповідачем їй не виплачена (а.с. 15-22).
Посилання представника відповідача на відсутність вини в спричиненні позивачці моральної шкоди через тяжке фінансове становище підприємства та відкриття процедури визнання Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» банкрутом не може бути підставою для відмови у відшкодуванні моральної шкоди в повному обсязі, оскільки відповідач визнав в судовому засіданні суму заборгованості по заробітній платі, не оспорював факт порушення прав позивача на своєчасне її отримання, а крім того, ним не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що провадження по справі про визнання відповідача банкрутом відкрито та триває на даний час.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд визнає доведеним спричинення моральної шкоди позивачці діями відповідача.
На підставі п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі ст. 22 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у сумі 500 грн..
На підставі викладеного, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 22 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 22 постанови від 24.12.1999 р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, п.п. 3, 9 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17 158 грн. (сімнадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) гривень 53 коп..
Стягнути з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) грн..
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення, в частині виплати заборгованості по заробітній платі за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 01 березня 2010 року.
Суддя: