Справа №2-а-1628/10/2011

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

П О С Т А Н О В А

Іменем України

«12» березня 2010 року                                              

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ТРОФИМЕНКО М.А.,

при секретарі: ОЛІЙНИК О.В.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, завдану ушкодженням здоров’я, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова щодо не перерахунку йому щомісячної державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача провести з 08 вересня 2009 року перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат призначити та виплачувати позивачу державну пенсію в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є інвалідом 2-ї групи від захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова та отримує пенсію, однак в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв’язку з чим позивач вважав свої права на отримання щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, завдану ушкодженням здоров’я, порушеними бездіяльністю відповідача, який не здійснив перерахунок пенсії відповідно до вимог закону, та звернувся за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова подало до суду заперечення на позов, в яких  просить  суд  розглядати справу у відсутності його представника,  в  задоволенні  позову  відмовити, посилаючись  на те,  що відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» на  які  посилається позивач, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового  мінімуму, визначеного законом, для  осіб  які  втратили  працездатність.Ч.3 ст.28 вищенаведеного закону  встановлено, що мінімальний  розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки позивач отримував пенсію на підставі ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,то відповідно до положень ч.4 ст.54 цього  Закону, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, вважає відповідач, сам Кабінет Міністрів України, своїми нормативно-правовими актами, визначає конкретний розмір пенсії, встановлених статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються за рахунок державного бюджету.

Крім того, посилалося на практику ВАС України, згідно якої у разі відсутності звернень особи до Управління ПФУ про перерахунок пенсій не можуть бути визнані порушеними права позивача.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2-ої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідками МСЕК № 003311 серія ХАР-05 від 24.01.2002 року, № 024669 серія ХАР-05 від 11.12.2006 року, та має право на пільги і компенсації, встановлені законодавством України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 4-6).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З довідки Управлінні Пенсійного фонду України у Дзержинському районі міста Харкова вбачається, що ОСОБА_1 отримував пенсію в таких розмірах: за вересень 2009 року – 2616,53 грн., за жовтень 2009 року – 2630,73 грн., за листопад та грудень 2009 року – по 2675,73 грн. щомісячно, за січень та лютий 2010 року – по 2720,73 грн., а додаткову пенсію інваліда ІІ групи в таких розмірах: за вересень та жовтень 2009 року – 99,60 грн. щомісячно, за листопад, грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року – по 114,60 грн. щомісячно.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднений територій, умов  проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення  визначені і закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІ групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.6 ч.1  ст.92 Конституції України виключно законами  визначаються, зокрема, основи  соціального захисту, а  ст.75  Конституції  встановлено, що  єдиним  органом законодавчої  влади  в  Україні  є Парламент - Верховна  Рада України «Про статус і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» № 796  від  28.02.1991  р. має  вищу  юридичну  силу  і  виходячи з  загальних  засад  пріоритетності  законів над  урядовими  нормативними  актами, саме  закони  підлягають  застосуванню  при  вирішенні  даного  спору.

На  підставі вищевикладеного  суд  вважає, що  позивач  має  право  на  призначення  йому  пенсії   в  розмірі, не  нижчому  8  мінімальних пенсій  за  віком  та  щомісячної  додаткової  пенсії  за  шкоду  ,заподіяну  здоров’ю  у  розмірі  75 % мінімальної  пенсії  за  віком. Наявність у  позивача такого  права  є  визначальним   при  вирішенні вказаного  спору, крім  того це  право  гарантується  ч.2  ст.46 Конституції  України.

Тому суд вважає посилання відповідача на те, що КМУ своїми нормативно - правовими актами, визначає конкретний  розмір  пенсії, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються  за  рахунок  державного  бюджету, безпідставними. Оскільки  відповідно  до  ч.2  ст.19  Конституції України органи державної  влади  та  органи місцевого  самоврядування, їх посадові  особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та  законами  України.

Згідно з  положення ч.4 ст.9  КАС України, у разі невідповідності  нормативно – правового акта Конституції  України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому  правовому акту, суд застосовує правовий акт, який  має  вищу  юридичну  силу.

Отже, за  конституційними  нормами, виходячи  з пріоритетності  законів  над  підзаконними  актами, суд  дійшов  висновку, що  при  розмірі  пенсії  позивачеві  застосуванню  підлягають  ч.1  ст.50  та  ч.4  ст.54  Закону  України  № 796, а  не  постанова Кабінету  Міністрів України  № 1, яка  істотно  звужує  обсяг  встановлених  законом  прав.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону № 796, якою  передбачено, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської  катастрофи  визначається КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України, не означає, що останній  встановлюючи  такий  порядок  може допустити  звуження  змісту  та  обсягу  прав  позивача, встановлених  цим  Законом.          

Зі  ст. ст. 50,54  Закону  № 796  випливає, що  під  час  визначення розміру пенсії  та  щомісячної  додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться розмір  мінімальної  пенсії  за  віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише  за  правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового  акту, який би  визначав  цей  розмір  або  встановлював  інший  розмір, немає. У зв’язку з чим, суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з  якої  випливає, що мінімальний розмір  пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї  статті, застосовується виключно для визначення  розмірів пенсії, згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального  розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної  гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної  додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров’ю, виходячи  з  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком, як  це  встановлено ст. ст.50,54  Закону  № 796.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону № 796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі  збільшення  розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір  пенсії, визначений  відповідно  до ст.54  цього Закону, а також розмір  додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров’ю, особам  віднесеним до 1,2,3 категорії. Перерахунок  пенсії здійснюється  з  дня  встановлення  нового  розміру  прожиткового  мінімуму.

 Аналіз  зазначеної  норми, яка є імперативною, свідчить, що  підставою для перерахунку  пенсії  є  встановлення  нового  прожиткового мінімуму, і цей  перерахунок  здійснюється з  дня  встановлення цього  мінімуму.                    

П.28  Закону України  «Про  державний  бюджет  України  на  2008  рік  та  про  внесення змін  до  деяких  законодавчих  актів  України»  в  редакції  від 28.12.2007 р. яка чинна з  01.01.2008 р., у ст. ст. 50, 54 Закону № 796 були внесені зміни, а саме зменшений розмір додаткової пенсії за шкоду,  заподіяну  здоров’ю, особам  віднесеним  до  категорії 1 інвалідам 2 групи до 15 % мінімальної  пенсії  за віком (до внесених змін – 75 %), а також встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для  інвалідів, щодо  яких  встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не  можуть бути  нижчими: для  учасників ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильської АЕС у 1986  році: по 2  групі інвалідності - 200 % прожиткового  мінімуму для особі, що втратили працездатність (до змін - 8 мінімальних  пенсій).

Рішенням  Конституційного  Суду  України  від  22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у  справі  за конституційними поданнями Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих  положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту  3  розділу  Закону  України  «Про державний  бюджет України на  2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції  України (конституційності) положень  ст..67  розділу 1,п.п.1-4,6-22,24-100  розділу 2 Закону України «Про державний  бюджет України  на  2008  рік  та про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний  бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України»  

Рішення  Конституційного  Суду  України  у  цій  справі  має  преюдиціальне  значення  для  судів  загальної  юрисдикції при  розгляді  ними  позовів  у  зв’язку  з правовідносинами ,які  виникли  внаслідок дії  положень  статей  зазначеного закону ,що визнані  неконституційними. Рішенням Конституційного  Суду  України  є  обов’язковим до виконання  на території України, остаточним  і не  може  бути  оскаржене.

Виходячи  із  системного аналізу  зазначених  норм  законодавства, рішення Конституційного Суду України  від   22.05.2008  року та  приписів  ч.2  ст.152  Конституції  України, суд  дійшов  до  висновку, що  з 22.05.2008 року  Управління  Пенсійного  Фонду  України  в  Дзержинському  районі м. Харкова  повинен  був  нарахувати  та  сплачувати  позивачу  додаткову  пенсію за  шкоду, заподіяну  здоров’ю і державну  пенсію, передбачені ст..ст.50, 54  Закону  України № 796, які діяли до 01.01.2008  року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності  п.28 розділу 2 Закону  України «Про державний  бюджет на  2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач  з  22.05.2008 року мав  діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50,54  Закону України № 796 нараховувати та здійснювати  позивачу виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю  у  розмірі  75 % мінімальної  пенсії  за  віком та державної  пенсії у розмірі  8 мінімальних  пенсій  за  віком.

Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік»  встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 01 жовтня 2008р. - 498,00 гривень.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачу, як інваліду другої групи особи, постраждалої, внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна була нараховуватися пенсія у  наступному  розмірі: 3 984,00 грн. (498,00 х 8).  

З наведеного вбачається  що бездіяльність відповідача у виконанні норм розрахунку державної пенсії Позивачу закладених у статтях 49; 50 п.4; 67 п.3 Закону України № 796-ХІІ із змінами внесених до цього закону Законом України № 231-V суттєво погіршує його матеріальне право, як інваліда II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії в повному розмірі, як це вимагає Закон.

Згідно статті 49 Закону України № 796  позивач повинен одержувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію відповідно до вимог статті 50, 67 п.3 цього Закону.

Таким чином  позивачу,   як   інваліду   другої   групи,   повинна   бути   нарахована щомісячна додаткова  пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у сумі 373,50 грн. (498,00 х 75 %).

З наведеного вбачається, що позивач не отримує в повному розмірі додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючи  державну і додаткову пенсії позивач повинен одержувати щомісячно загальну пенсію у сумі: 4 357,50 грн. (3 984,00 грн. (498,00 х 8) + 373,50 грн. (498,00 х 75 %).

Таким чином позивач не отримує загальну суму пенсії у розмірах передбачених, статтями 50; 54 п. 4; 67 п. 3 Закону України № 796 із змінами внесених до цього закону Законом № 231.

На  підставі  вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач протиправно  не здійснив перерахунок пенсії, у зв’язку з тим, що оскільки позивачеві слід визначати пенсію  виходячи  з мінімальної  пенсії  за  віком, яка  встановлюється  в  розмірі  прожиткового  мінімуму  для  осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму  перерахунок  пенсії позивачеві повинен  проводитись  виходячи  з  нового  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком.

Доводи відповідача про відсутність звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пенсії, у зв’язку з чим належить в позові відмовити, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не сама відмова в перерахунку, а виплата пенсії в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено законодавством, є порушенням прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, відповідно до ст.. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

І в даному випадку позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача.

Суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання проводити і в подальшому перерахунок щомісячної основної та додаткової пенсії, встановленої Законом, не підлягають задоволенню, оскільки права позивача ще не порушенні. Така вимога не підлягає задоволенню через те, що суд у відповідності до приписів п. 1 та п. 2 ст. 2 КАС України не має права зобов'язувати відповідача на майбутнє вчиняти якісь дії.

Відповідно  до ст..4 п.18 Декрету  Кабінету  Міністрів «Про державне мито» від  21.01.1993 року  громадяни віднесені  до 1 та 2 категорії  постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені  від сплати державного мита.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 64,124,152 Конституції  України, Рішенням  КСУ № 10-рп /2008  від  22.05.2008  р., ст..ст.49,50,54,67  Законом України «Про статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст..28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14,71,159-163,167,186 Кодексу  адміністративного  судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова протиправною.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова здійснити з 08 вересня 2009 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по дату ухвалення постанови з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови було складено 12 березня 2010 року.

      Суддя: