У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Мороза М.А.,
суддів	Кривенди О.В., Пошви Б.М.,
за участю прокурора	Опанасюка О.В.

 

розглянула у судовому засіданні 14 червня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4. на постановлені щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. судові рішення.

 

Вироком Первомайського міського суду Луганської області від                 21 грудня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

не судимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік виправних робіт, а на підставі          ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

 

виправдано за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України за відсутністю в його діях складу злочину; 

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,

не судимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік виправних робіт, а на підставі          ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,

не судимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік виправних робіт, а на підставі          ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

 

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 3 березня 2006 року вирок залишено без зміни.

 

Згідно з вироком, 20 квітня 2003 року у м. Золотому-5 Луганської області ОСОБА_3., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно спричинив ОСОБА_5. тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть,

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався у вчиненні зазначених злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_2проте судом його було виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.

Крім того, у цей же вечір ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_2., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спричинили ОСОБА_6. легкі з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження, після чого відкрито заволоділи його майном вартістю 18 грн. 10 коп.

 

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_1. був безпідставно виправданий судом за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121  КК України. Указує, що при призначенні ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді виправних робіт суд не вказав розмір відрахування заробітку в доход держави, а також незаконно звільнив їх за цією статтею від відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну для притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначає, що при вирішенні цивільного позову суд мав користуватися законом, діючим на час вчинення злочинів.

 

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4., наводячи аналогічні доводи  щодо виправдання ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 296, ч. 2  ст. 121 КК України, просить скасувати судові рішення в цій частині, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.   

З матеріалів справи убачається, що обставини вчинення злочинів щодо  потерпілого ОСОБА_5. судом встановлено неправильно, висновок суду про непричетність ОСОБА_1. до цих злочинів суперечить зібраним доказам.

 

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_3. та ОСОБА_1. неодноразово змінювали свої показання. Зокрема, допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_3. 25 квітня, 25 червня, 9 та 11 липня 2003 року підтвердив, що ОСОБА_1. разом із ним бив ОСОБА_5., а саме наніс йому ногою два удари по тулубу і три в голову (т. 1 а.с. 50-52, 179-180,219, 267)

Сам ОСОБА_1. при допиті 11 липня 2003 року не заперечував, що наніс ОСОБА_5. приблизно 3 удари ногою, можливо у голову, а бив із почуття відповідальності за свого друга ОСОБА_2. (т. 1 а.с. 249)

З показань у суді свідка слідчого ОСОБА_7убачається, що засуджені давали показання у присутності захисників, які при підписанні протоколів зауважень і заперечень не мали (т. 2, а.с. 73-74). ОСОБА_1.  визнав себе винним за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України у присутності своєї матері. яка підтвердила , що ніякого тиску га сина не було.

Пояснення ОСОБА_2. про те, що він обмовив ОСОБА_1., є маловірогідними, оскільки він не обмовив і ОСОБА_3., а тільки ОСОБА_1.

Також усі засуджені підтвердили, що удари було нанесено у присутності ОСОБА_1. та ОСОБА_3., який стояв неподалік, однак суд при встановленні фактичних обставин зазначив, що ОСОБА_3. бив потерпілого у відсутності останніх, що суперечить матеріалам справи.

 

Твердження ОСОБА_1. про застосування до нього та інших недозволених методів ведення слідства перевірялися і не знайшли свого підтвердження. Постанова прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи з цього питання  ОСОБА_1.  не оскаржувалася і не скасована (т. 2, а.с. 219-220).

 

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи в голову потерпілого нанесено не менше 6 травмуючих ударів.

 

Суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на досудовому слідстві, хоча вони узгоджуються з висновком експертизи та іншими матеріалами справи, допустився помилки і безпідставно виправдав ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України

 

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 КК України при призначенні покарання у виді виправних робіт відрахування в доход держави провадиться із суми заробітку засудженого, у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Проте суд, призначаючи ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді виправних робіт, не вказав розмір відрахування заробітку в доход держави.

 

Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Однак суд усупереч вимогам закону звільнив засуджених за цією статтею від відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну для притягнення до кримінальної відповідальності.

 

Доводи у касаційному поданні прокурора про те, що при вирішенні цивільного позову суд мав користуватися законом, діючим на час учинення злочинів, оскільки відповідно до ст. 5 ЦК України новий акт цивільного  законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, а злочини вчинено до цього, також є слушними.

 

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. підлягають скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394 -396 КПК України, колегія суддів

                                                                                                                                                                                          

ухвалила:

 

касаційне подання прокурора  та касаційну скаргу потерпілої Кошелевої Т.К. задовольнити.

 

Вирок Первомайського міського суду Луганської області від  21 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 3 березня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.    

 

 

С у д д і :

 

 

Кривенда О.В.                          Мороз М.А.                                                                                    Пошва Б.М.