У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                        Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4. та потерпілої ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_1., -

                                     в с т а н о в и л а :

        вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2006 року

                                          ОСОБА_1,

                                          ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

                                          не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі.

       За ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_1. виправдано.

       Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 17 січня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. в частині призначеного йому покарання змінено, пом'якшено        ОСОБА_1. покарання за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років позбавлення волі. У решті цей вирок залишено без зміни.      

       ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 28 липня 2006 року у вечері, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в магазині “Продукти” у с. Стригани Славутського району Хмельницької області, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки пляшкою від вина вдарив по голові ОСОБА_3., спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження від яких потерпілий помер.

        У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4. вказує на те, що суд невірно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки на його думку, засуджений перебував у стані необхідної оборони і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України. Крім того, захисник посилається на однобічність і неповноту досудового слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінального - процесуального закону та занадто суворе покарання засудженому. Також захисник стверджує, що смерть потерпілого ОСОБА_3. настала не від дії засудженого, а внаслідок ненадання кваліфікованої медичної допомоги. Зі змісту скарги вбачається, що захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_1. змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

         У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2. вказує на те, що суд при призначенні покарання засудженому не в повній міри врахував пом'якшуючі  обставини по справі. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1. змінити та пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

        Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

        Висновок суду про винуватість ОСОБА_1. у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3., від яких настала смерть потерпілого ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

       Так, засуджений ОСОБА_1. як під час досудового слідства так і судового розгляду давав послідовні показання про те, що 28 липня 2006 року у вечері, перебуваючи в магазині “Продукти” с. Стригани Славутського району, під час сварки, завдав своєму сину ОСОБА_3. удар пляшкою по голові.

       Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., даними протоколу огляду місця події від 29 липня 2006 року з якого вбачається, що на порозі та біля магазину “Продукти” в    с. Стригани Славутського району, виявлено плями бурого кольору (а.с. 8) та протоколом огляду місця події від 29 липня 2006 року, де  в кв. № АДРЕСА_1 у м. Славуті було виявлено труп ОСОБА_3. з черепно-мозковою травмою.

      Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_3. були заподіяні тілесні ушкодження у виді двох ран та саден в лобно - тім'яній області голови, перелому лобної та тім'яної кісток черепа, крововиливу під тверду та м'яку мозкові оболонки в лобно-тім'яної області. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Смерть ОСОБА_3. настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, здавленням речовини головного мозку (а.с.54-57).

         Доводи захисника про те, що смерть потерпілого ОСОБА_3. настала не від дій засудженого, а внаслідок ненадання кваліфікованої медичної допомоги, що призвело до неправильної  кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, наведені докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1. умисно спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а наслідки, у вигляді смерті потерпілого, знаходяться в прямому причинному зв'язку з діями засудженого. Помилка лікаря не усуває наявність причинного зв'язку між злочинними діями ОСОБА_1. та смертю потерпілого, оскільки смерть настала внаслідок умисного пошкодження, яке спричинив засуджений.

      Тому, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковано  за ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ст. 124 КК України, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що тілесні ушкодження потерпілому засуджений спричинив під час сварки. Докази про те, що ОСОБА_1. спричинив такі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони внаслідок нападу на нього потерпілого, в матеріалах справи відсутні.

      У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, також є безпідставними.     

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1. дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій захисника та потерпілої ОСОБА_2., на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано пом'якшив покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Покарання ОСОБА_1. призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. 75 КК України, про що йдеться у скарзі потерпілої ОСОБА_2., колегія суддів не вбачає. 

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1. в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

             Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

         Відмовити в задоволенні касаційних скарг потерпілої ОСОБА_2., захисника ОСОБА_4. щодо ОСОБА_1, засудженого вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2006 року.

                                                      судді:

       Міщенко С.М.              Коротких О.А.       Школяров В.Ф.