У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 вересня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3. - фахівця в галузі права ОСОБА_4., на постанову судді Апеляційного суду Львівської області від 1 червня 2007 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню                     

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, 

громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12, 187 ч. 4, 304, 355 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,

громадянина України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,

громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12, 187 ч. 4, 304 КК України, а також по обвинуваченню

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4року народження,

громадянки України,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12, 187              ч. 4 КК України, зі стадії попереднього розгляду повернуто на додаткове розслідування.

         ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. обвинувачувались у тому, що 15 грудня 2003 року приблизно о 1^й годині ночі за попередньою змовою між собою та невстановленими особами на ім'я “Петро” та “Микола” проникли в будинок ОСОБА_6., що в с. Довгому Стрийського району Львівської області, і вчинила там  на неї розбійний напад, під час якого вбили потерпілу та її дворічну доньку ОСОБА_7. Після цього вони заволоділи майном потерпілої на загальну суму 780 гривень і з місця події зникли.

         При попередньому розгляді справи прокурор заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, оскільки при провадженні досудового слідства, на його думку, було порушено право обвинуваченого ОСОБА_3. на захист, що унеможливлювало призначення справи до судового розгляду. Своє клопотання вмотивовував тим, що ОСОБА_3. пред'явлене обвинувачення у злочинах, санкція статті, за якою кваліфікується один із них, передбачає довічне ув'язнення, а тому участь захисника при провадженні досудового слідства була обов'язковою і захист прав та законних інтересів мав здійснювати професійний адвокат, а не фахівець у галузі права, що мало місце в даному випадку.

         Обговоривши клопотання прокурора зі всіма учасниками попереднього розгляду справи, суддя дійшов висновку про його обґрунтованість і наявність порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3., а тому для усунення цієї неправильності досудового слідства направив справу на додаткове розслідування. При цьому він органу досудового слідства запропонував усунути таку неправильність шляхом  належного забезпечення права на захист ОСОБА_3. при пред'явленні обвинувачення, проведенні інших процесуальних дій, в тому числі і при виконанні вимог ст. ст. 218-222 КПК України.

         Крім того, суддя привернув увагу органу досудового слідства на неналежне виконання вимог, що містяться в ухвалах апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2005 року та 28 липня 2006 року і в ухвалі колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 липня 2005 року, щодо перевірки заяв обвинувачених про застосування до них при розслідуванні справи недозволених методів.

         У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_4., який, як фахівець у галузі права, здійснював захист ОСОБА_3. на досудовому слідстві та в суді, просить постанову в частині направлення справи на додаткове розслідування через порушення права на захист скасувати як таку, що не ґрунтується на законі та суперечить положенням частини першої ст. 59 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, які передбачають право громадянина вільного вибору захисника на власний розсуд, а також не узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13 - рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав постанову судді про направлення справи на додаткове розслідування законною і обґрунтованою, а касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Направляючи справу ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. на додаткове розслідування, суд, посилаючись на приписи частин  2 і 3  ст. 44 КПК України та роз'яснення, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, дійшов висновку, що ОСОБА_4., як фахівець у галузі права, до захисту прав і законних інтересів ОСОБА_3. та надання йому необхідної юридичної допомоги при провадженні кримінальної справи слідчим допущений був неправомірно, так як його повноваження на участь у справі як захисника належним чином не були підтверджені.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, підставою для допуску ОСОБА_3до участі  у справі як захисника ОСОБА_3. стала угода за № 38, укладена 2 березня 2004 року між ОСОБА_9і приватним підприємством “Жан плюс” про надання юридичних послуг її синові - ОСОБА_3, в тому числі і здійснення юридичного захисту його інтересів у процесі дізнання, досудового слідства та в судах України у кримінальній справі стосовно нього (т. 3, а.с. 243).

Та обставина, що приватне підприємство “Жан плюс” вправі було надавати юридичну допомогу, підтверджується даними, що містяться у витягу із Статуту даного господарюючого суб'єкта, зареєстрованого і затвердженого в установленому законом порядку (т. 3, а.с. 248).

Із наявного у справі доручення вбачається, що вищезгадана юридична особа уповноважила надавати юридичну допомогу ОСОБА_3. фахівцю в галузі кримінального права ОСОБА_3. (т. 3, а.с. 244).

Розглянувши заяву ОСОБА_3про допуск його до справи як захисника та долучені до неї вищезгадані документи, слідчий, який розслідував справу, задовольнив її і своєю постановою від 10 березня 2004 року допустив фахівця в галузі кримінального права  до  захисту прав  і  законних  інтересів ОСОБА_3. та надання йому необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі (т. 3, а.с. 250).

Таке рішення слідчого узгоджуються з положеннями ст. 44 КПК України,  які   ґрунтуються   на   Рішенні  Конституційного  Суду   України № 13 - рп/2000 від 16 листопада 2000 року, (справа про право вільного вибору захисника), яким надано офіційне тлумачення частини першої статті 59 Конституції України щодо можливості вибору особою для захисту своїх прав у кримінальному процесі будь-якого фахівця в галузі права і яким реалізація заявником такого права була визнана можливою.

При з'ясуванні питання про те, чи в даному конкретному випадку мало місце порушення права ОСОБА_3. на захист, суддя мав виходити насамперед із волевиявлення обвинуваченого мати захисника із числа фахівців у галузі права, чи із числа адвокатів, а також як із роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” від 24.10.2003 року № 8, так і положень вищезгаданого Рішення Конституційного Суду України, враховуючи при цьому, що перші є рекомендаційними, а останні - імперативними, а, отже, такими, що мають пріоритетне значення.

Посилання в постанові судді на те, що, допускаючи ОСОБА_3до справи як захисника ОСОБА_3., слідчий не з'ясував яким саме законом надавалось йому таке право, на думку колегії суддів, є неправильним. Відсутність спеціального закону щодо надання правової допомоги громадянам України не може бути перешкодою для реалізації установленого частиною першою статті 59 Конституції України права особи на вільний вибір захисника своїх прав, оскільки така норма Конституції є нормою прямої дії.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів не може погодитись з висновком судді про наявність порушення органом досудового слідства права ОСОБА_3. на захист, а тому вважає за необхідне постанову в частині направлення справи на додаткове розслідування з цієї підстави скасувати.

Що ж стосується висновку судді про неналежне виконання органом досудового слідства вказівок, що містяться в попередніх судових рішеннях, про необхідність проведення перевірки заяв обвинувачених про застосування до них під час розслідування справи недозволених методів, то він сторонами не оспорюється.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційну скаргу захисника ОСОБА_4. задовольнити.

         Постанову судді Апеляційного суду Львівської області від 1 червня 2007 року в частині направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на додаткове розслідування з  підстави  порушення  права ОСОБА_3. на захист скасувати.

         У решті постанову залишити без зміни.

судді:

          Ю.М. Кармазін                     С.М. Вус                           С.Д. Пекний