У х в а л а

ІМЕНЕМ уКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 28 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3., поданої ним в інтересах засудженого ОСОБА_1та представника цивільного відповідача ОСОБА_2. на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1

встановила:

вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця та мешканця Полтавської області, громадянина України, раніше не судимого,

було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 595 гривень і на підставі ст. 49 КК України звільнено від покарання в зв'язку із закінченням строків давності, а справу закрито.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2006 року цей вирок було скасовано в частині визначення підстав закриття справи щодо ОСОБА_1. й ухвалено звільнити останнього не від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, а від кримінальної відповідальності.

Цивільні позови ОСОБА_4. та ОСОБА_5. залишено без розгляду.

Згідно з вироком, з висновками якого погодився апеляційний суд, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 28 грудня 2002 року близько 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Ніссан-Максіма», що належить ЗАТ «Укртатнафта», на 119 кілометрі 300 метрах автошляху Бориспіль-Запоріжжя порушив пп. 10.1, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху - не переконався в безпеці руху, допустив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив достатній інтервал між транспортними засобами, не вибрав безпечну швидкість руху, й під час обгону автомобіля «Фольксваген-Транспортер», за кермом якого був ОСОБА_6. і який рухався в попутному напрямку, в'їхав у нього, внаслідок чого ОСОБА_4., що знаходилась у автомобілі «Фольксваген-Транспортер» на місці пасажира, були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник засудженого адвокат      ОСОБА_3., посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінально-процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати із закриттям справи за відсутністю в діях ОСОБА_1. складу злочину. На його погляд, аналіз слідової інформації, встановленої під час огляду місця події, дані експертних висновків про неможливість визначення місця контактування транспортних засобів та дій кожного з водіїв перед зіткненням, а також відсутність у справі інших достовірних та переконливих доказів, вказують на невинуватість ОСОБА_1. в інкримінованому йому злочині.

Представник цивільного відповідача АТ “Укртатнафта” ОСОБА_2., навівши по суті аналогічні доводи, також просить ухвалу апеляційного суду скасувати і з тих же підстав закрити справу. Доповнив, що травмування ОСОБА_4. сталося через недотриманням водієм ОСОБА_6вимоги Правил дорожнього руху про заборону перевезення пасажира з непристебнутим ременем безпеки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Порушуючи питання про скасування ухвали суду, сторона захисту, як видно зі змісту касаційних скарг, по суті свої вимоги мотивувала тим, що наведені у судових рішення висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не входить перевірка судових рішень з цих підстав. Тому доводи захисника та представника цивільного відповідача в цій частині перегляду не підлягають.

Крім того, в матеріалах справи немає законних підстав для скасування судових рішень й із зазначених у касаційних скаргах мотивів. Висновку про винуватість ОСОБА_1. у порушенні правил безпеки дорожнього руху, вчиненого за обставини, встановлених судом та викладених у вироку, суд дійшов на підставі показань свідка ОСОБА_5. про те, що керований ОСОБА_1. автомобіль під час виконання обгону вдарив його автомобіль у задню частину, внаслідок чого його відкинуло на огороджувальні троси, а пасажир ОСОБА_4. отримала тілесні ушкодження; показань потерпілої ОСОБА_4. про спричинення їй тілесних ушкоджень саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; показань самого ОСОБА_1. про зіткнення автомобілів під час виконання ним обгону; даних огляду місця події із зафіксованими в протоколі слідами про місце контактування транспортних засобів; даних огляду транспортних засобів про виявлення технічних пошкоджень характерних для описаного учасниками дорожньо-транспортної пригоди механізму зіткнення; даних висновків траспортно-трасологічної, автотехнічної експертиз та інших доказів.

Зі справи видно, що зібрані під час досудового слідства та судового розгляду докази були досліджені та оцінені судом за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи в сукупності, а обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на фактичних обставинах справи. Також, посилаючись на досліджені в судовому засіданні докази, суд обґрунтовано спростував твердження захисника ОСОБА_3., представника цивільного відповідача та ОСОБА_1. про невинність останнього, які за своїм змістом аналогічні доводам, зазначеним у касаційних скаргах.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1. у злочині, також ретельно перевірив подібного змісту твердження, наведені захисником ОСОБА_3. та представником цивільного відповідача в апеляційних скаргах, й, відхиляючи їх, виніс мотивовану ухвалу, висновки якої ґрунтуються на матеріалах справи.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що зазначені стороною захисту доводи про необхідність закриття справи щодо ОСОБА_1. не у зв'язку із закінченням строків давності, а через відсутність в його діях складу злочину, а також міркування представника цивільного відповідача про відсутність причинового зв'язку між діями останнього та травмуванням потерпілої, є безпідставним та необґрунтованими.

Під час розгляду справи в касаційному порядку не було встановлено інших істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів постановлені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити в задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_3., поданої ним в інтересах засудженого ОСОБА_1, та представника цивільного відповідача ОСОБА_2.

с у д д і :

Міщенко С.М.                       Пекний С.Д.                         Гриців М.І.