Справа №22-а-218/06 Рядок 26

Головуючий у І інстанції -Овсієнко А. А. Доповідач - Здрилюк О. І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 серпня 2006 року                                                                                          місто Луцьк

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Сівчука Є.І., суддів - Подолюка В.А., Здрилюк О.І., при секретарі Губарик К.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Турійського районного центру зайнятості про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб щодо відмови у реєстрації трудового договору за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Турійського районного суду від 07 червня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; відповідач - Турійський районний центр зайнятості; представник відповідача - Швець Олександр Олексійович.

Колегія суддів -

встановила:

Постановою Турійського районного суду від 07 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Турійського районного центру зайнятості про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб щодо відмови у реєстрації трудового договору відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати цю постанову і постановити нову -про задоволення позовних вимог.

Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що суд не провів повного аналізу законодавства, яке регулює трудові відносини громадян, а саме - Кодекс законів про працю України та інші нормативні акти з цього питання.

При реєстрації трудового договору в центрі зайнятості жодна законодавча норма не зобов*язує до особистої присутності двох сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2006 року позивачем ОСОБА_1 було подано на реєстрацію відповідачеві укладений між нею та ОСОБА_2 трудовий договір НОМЕР_1. В зв*язку з відсутністю працівника ОСОБА_2, відповідно до вимог п.п.З, 10 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, відповідачем в реєстрації вказаного договору було відмовлено.

Оскільки посадові особи відповідача діяли відповідно до вимог чинного законодавства, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження порушення прав чи законних інтересів позивача, а тому в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення,  а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно до вимог п.3 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, при реєстрації трудового договору документи повинні подавати сторони, а не лише фізична особа і паспорт, трудову книжку, довідку відповідної державної податкової адміністрації про ідентифікаційний код має подати саме працівник.

А згідно п.10 цього Порядку... посадова особа центру зайнятості повинна ознайомити сторони під розпис щодо порядку реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, унесення відповідних записів до трудової книжки працівника та її зберігання.

Оскільки реєстрація трудового договору визначена певним порядком, який вимагає присутності обох сторін, а не лише однієї фізичної особи, то й вимоги відповідача щодо присутності обох сторін при реєстрації поданого позивачем трудового договору є правомірними.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для її зміни чи скасування підстав не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Турійського районного суду від 07 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді