ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. м.Вінниця Справа № 2-а-3494/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянув в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до: громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про: примусове видворення (під вартою) за межі України
Обставини справи:
01 вересня 2010 року Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (Ленінський РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2 прибув в Україну через контрольно-пропускний пункт "Сімферополь" з приватною метою. Перебуваючи на території України, змінив статус свого перебування займаючись торгівельною діяльністю на ринках м. Вінниці, Вінницької області, України загалом. При проведенні заходів, направлених на протидію нелегальній еміграції, громадянин Узбекистану ОСОБА_2 був виявлений працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області. В зв’язку з чим, 26.07.2010 року прийнято рішення про видворення його за межі України з подальшою забороною в'їзду на територію України терміном на 6 місяців. Відповідач повинен був покинути територію України 22.08.2010 року, однак у зазначений термін цього не зробив, чим порушив встановлений порядок перебування в Україні. Таким чином, посилаючись на те, що дозволу на працевлаштування в Україні відповідача немає, власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування на території України в цілому не виявлено, а також те, що у шлюбі з громадянкою України відповідач не перебуває, ніхто з його близьких родичів не є громадянами України, просив примусово видворити його за межі України.
Сторони в судове засідання не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про отримання поштового відправлення.
Разом з тим, 8 вересня 2010 року на адресу суду надійшла заява відповідача (вх. № 19260) про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи те, що сторони повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, відсутня потрібність у виклику свідків чи експерта, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд -
ВСТАНОВИВ :
Громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну 27 травня 2010 року через контрольно-пропускний пункт “Сімферополь” з приватною метою.
Перебуваючи на території України, відповідач змінив статус свого перебування займаючись торгівельною діяльністю на ринках м. Вінниці, Вінницької області, України загалом.
При проведенні заходів, направлених на протидію нелегальній еміграції, громадянин Узбекистану ОСОБА_2 був виявлений працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у ВІнницькій області.
За порушення міграційного законодавства України, на підставі статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 26 липня 2010 року начальником Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 із забороною в’їзду терміном на шість місяців та зобов’язано покинути територію України у термін до 22 серпня 2010 року.
Рішення мотивовано, зокрема, тим, що у визначений термін особа територію України не залишила та на даний час перебуває на нелегальному становищі в Україні; офіційно не працює; дозвіл на працевлаштування в Україні відсутній. Власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування в Україні в цілому та у м. Вінниці, зокрема, не виявлено. У шлюбі з громадянкою України не перебуває, ніхто з його близьких родичів не є громадянином України.
З прийнятим рішенням та порядком його оскарження відповідач ознайомлений у той же день, про що свідчить його підпис на рішенні (а.с. 9).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі- Закон №3929), відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Закону №3929, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Статтею 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, а саме: якщо іноземець чи особа без громадянства вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
За наявності інших вище перелічених підстав для видворення іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Статтею 1 Закону України “Про міліцію” визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я , права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Частиною восьмою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Такі спори, відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), відносяться до компетенції адміністративних судів.
Примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (ч. 5 ст. 32 Закону №3929).
Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення з України.
Аналіз наведених норм, з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв’язку та наслідків застосування дає підстави дійти висновку про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.
Рішення начальника Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області від 26 липня 2010 року про видворення у встановлений строк відповідачем не виконано. При цьому, зазначене рішення, відповідачем не оскаржено.
Щодо визнання відповідачем позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву, якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, зважаючи на відсутність приймаючої сторони, джерел доходу, законних підстав для перебування на території України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, більше того, визнаються відповідачем, а отже підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112,136, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 09.09.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
08.09.2010