Справа № 2 – 3842 / 10
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м у к р а ї н и
02 вересня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Самсонової О.А.,
при секретарі Півень Я.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування тварини із чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування тварини із чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві посилався на те, що 05 грудня 2009 року ОСОБА_2 купив у нього корову за 6200 грн. При цьому він передав одну тисячу гривень, а решту п’ять тисяч пообіцяв передати у січні 2010 року через ОСОБА_3 Оскільки на даний час гроші йому не сплачені, ОСОБА_2 гроші віддати відмовився, позивач просив суд зобов’язати ОСОБА_2 повернути йому корову «Лиску» та стягнути з відповідача на його користь 1400 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою суду від 15.06.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач суду пояснив, що належну йому корову на кличку Лиска він продав ОСОБА_3 На цей час вартість корови складала 6200 грн. ОСОБА_3, який приїхав за коровою з ОСОБА_2, передав позивачу 1200 грн. Оскільки ОСОБА_4 був винен ОСОБА_3 гроші в сумі 5000 грн., в рахунок цього боргу сторони зарахували решту вартості корови. Таким чином позивач продав відповідачу ОСОБА_3 свою корову, та між сторонами відбулися розрахунки. На даний час позивачу корова непотрібна, а до суду він звернуся на прохання ОСОБА_3, який не маючи документів на корову, сам не може звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування корови. Представляти інтереси ОСОБА_3 позивач у встановленому законом порядку уповноваженим не був.
Після перерви в судовому засіданні позивач змінив свою позицію у справі, пояснивши, що корову він продав ОСОБА_2, який йому сплатив не всі гроші. Тому простив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив, пояснивши, що корову він у позивача не купляв. Насправді до нього звернувся ОСОБА_3, пояснив, що має корову, яку необхідно продати. Оскільки ОСОБА_3 був йому винен гроші, але обіцяв борг погасити одразу ж після продажу корови, та просив посприяти в цьому, ОСОБА_2 позичив йому ще 1200 грн. для здійснення остаточного розрахунку за тварину з її попереднім власником. Оренду автомобіля також оплатив ОСОБА_2, до нього ж вони перевезли тварину. На утримання корови відповідач також витрачав свої кошти, доглядав за нею, докладав зусиль. Ця корова йому не потрібна, він готовий її віддати в будь-який час відразу ж після того, як ОСОБА_3 поверне йому увесь свій борг.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі. Заперечив первісні пояснення позивача про те, що він придбав у ОСОБА_1 корову. Пояснив, що тварину купив саме ОСОБА_2, обіцяв кошти в повному обсязі віддати трохи пізніше. Тому вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що у паспорті великої рогатої худоби серії FF №297598, виданому 26.09.2009 року, власником великої рогатої худоби жіночої статі, 10.08.2004 року народження на кличку «Лиска» вказаний ОСОБА_4 (а.с.20).
01 грудня 2009 року ОСОБА_4 вказану тварину продав ОСОБА_3, що підтверджується власноручною розпискою продавця (а.с.21).
Дана розписка в повному обсязі підтверджує первісні пояснення позивача про продаж корови саме ОСОБА_3 та спростовує його змінені пояснення про вчинення продажу корови ОСОБА_2
При цьому сторони у вказаній угоді розрахунок здійснили наступним чином. Вартість корови сторони визначили у розмірі 6200 грн. З вказаної суми 1200 грн. була сплачена позивачу ОСОБА_3 в момент укладення угоди, решту - 5000 грн. ОСОБА_5 зарахував в рахунок свого боргу перед ОСОБА_3
Після її придбання тварина була тимчасово передана на утримання ОСОБА_2, у якого знаходиться і на час розгляду справи судом.
Крім пояснень відповідача ОСОБА_2 вказане підтверджується також розписками ОСОБА_3 (а.с.23-24).
Пояснення відповідача ОСОБА_3 про те, що вказані розписки він підписував в нетверезому стані, жодним доказом не підтверджуються та вказаних вище висновків суду не спростовують.
Доказом укладення угоди купівлі-продажу тварини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є також постанова Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 10.03.2010 року, згідно якої ОСОБА_3 в заяві про неповернення йому коштів в сумі 5000 грн. ОСОБА_2 вказував, що вони з ОСОБА_2 придбали корову у ОСОБА_1 (а.с.5).
Відповідно до ст.12 ЦК України о соба здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
Як передбачено ст.180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України.
Написання позивачем розписки про продаж корови та проведення розрахунку за неї в повному обсязі відповідає наведеній вимозі закону.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу корови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувся, є чинним, сторонами не розірваний та не визнаний судом недійсним. Невнесення інформації про нового власника до реєстру тварин, що діє згідно Положення про реєстр тварин, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 17.09.2003 року №342, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 9 жовтня 2003 року за №912/8233 не тягне за собою недійсності договору.
У зв’язку з цим у позивача, який перестав бути власником внаслідок укладення договору купівлі-продажу, відсутні підстави вимагати повернення йому тварини.
Враховуючи, що право позивача порушено не було, спір у справі фактично виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які самостійних вимог у справі не заявляли, в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити за його безпідставністю.
У зв’язку з відмовою у задоволенні позову понесені судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування тварини із чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у десятиденний термін з дня його проголошення.
Головуючий суддя О.А. Самсонова