ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2010 р. Справа № 5/41-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Зарицькому М.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради, м.Бердичів
на рішення господарського суду Житомирської області
від "16" червня 2010 р. у справі № 5/41-НМ (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Бердичів
до Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради, м.Бердичів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Манелюка М.І., м.Бердичів
про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса від 08.02.2010 р. таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 р. у справі №5/41-НМ позов Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволено: визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. 08.02.2010 р., зареєстрований у реєстрі за №164 про стягнення з підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 10998,58 грн., 1594,31 грн. пені, 161,85 грн. річних, 646,87 грн. інфляційних - таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради на користь підприємця ОСОБА_2 85,00 грн. витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, стягнуто з підприємця ОСОБА_2 у дохід Державного бюджету України 500,00 грн. штрафу за невиконання вимог ухвал суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 р. по справі №5/41-НМ повністю і прийняти нове рішення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зокрема, вказує, що господарським судом визнано виконавчий напис від 06.02.2010 р. таким, який вчинено з порушенням однорічного строку з дня виникнення вимоги в частині основного боргу, відповідно до ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат", якою передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Тобто, судом норми ст.51 ЦК України застосовані до ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат". Проте, зі ст.51 ЦК України вбачається, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовується нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Отже, в даному випадку до вимоги, що виникла між установою та фізичною особою-підприємцем застосовується термін не більше трьох років і цей термін ще не минув. Тому, виконавчий напис від 08.02.2010 р. про стягнення основного боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вчинено без порушень.
Вказує, що підписавши акт звірки, підприємець ОСОБА_2 визнав борг з орендної плати (в т.ч. пені), що утворився з 01.06.2008 р. по 31.08.2010 р. на загальну суму 12774,41 грн. Оскільки підприємець не здійснив відповідних розрахунків, відповідач звернувся до нього з претензією від 30.10.2009 р. №956 на загальну суму 13401,61 грн., яка і підлягає стягненню на підставі виконавчого напису від 08.02.2010 р.
Зазначає, що враховуючи переривання перебігу позовної давності щодо неустойки 16.09.2009 р. (дата підписання акту звірки взаємних розрахунків, що є письмовою формою визнання боргу орендарем) відповідач вважає, що для стягнення пені строк позовної давності також не минув.
Посилаючись на викладене, скаржник зазначає, що приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. було вчинено виконавчий напис від 08.02.2010 р. на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості підприємця ОСОБА_2 (оригінал договору оренди, рахунок, акт звірки взаємних розрахунків, претензія).
В засідання суду скаржник свого представника не направив, надіславши на адресу суду клопотання (вх.№371 від 02.09.2010 р.) про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв"язку із зайнятістю повноважного представника Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради у роботі постійно діючих депутатських комісій міської ради.
Колегією суддів розглянуто дане клопотання та відхилено з огляду на наступне.
Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
При цьому, слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Частиною 3 ст.28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, зазначена у клопотанні особа є не єдиною особою, що має право представляти інтереси управління в суді.
Крім того, у спростування викладених у клопотанні від 02.09.2009 р. доводів, саме клопотання від імені відповідача підписане начальником управління комунальним майном, що підтверджує можливість забезпечення відповідачем (за його бажання) участі його представника при здійсненні апеляційного розгляду справи.
Також, судовою колегією враховуються наведені у ст.101 ГПК України приписи про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зважаючи на які, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, який є позивачем у справі, правом подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленим ст.96 ГПК України, не скористався; свого представника в судове засідання не направив, надіславши на адресу суду клопотання (вх.№02-01/5786/10 від 02.09.2010 р.) про розгляд апеляційної скарги без його участі. В клопотанні підприємець також зазначив, що вважає доводи апеляційної скарги надуманими і такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, а також положення ч.2 ст.96 ГПК України, за яким відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.
Підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради про визнання виконавчого напису, вчиненого 08.02.2010 р. приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. (якого було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ухвала суду від 22.04.2010 р., а.с.39), за реєстровим №164, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 10998,58 грн., 1594,31 грн. пені, 161,85 грн. річних, 646,87 грн. інфляційних, таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані приписами пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 та статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" і ст.258 Цивільного кодексу України.
Як уже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 р. у справі №5/41-НМ, що оскаржується, позов підприємця ОСОБА_2 до Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Манелюка М.І. задоволено та визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. 08.02.2010 р., зареєстрований у реєстрі за №164, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 10998,58 грн., 1594,31 грн. пені, 161,85 грн. річних, 646,87 грн. інфляційних - таким, що не підлягає виконанню.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно наявних у справі матеріалів, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради (орендодавець) укладено договір №648 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2006 р. (а.с.10-14) та додатки до нього: №1 від 29.12.2007 р. (а.с.17), №2 від 29.10.2008 р. (а.с.19). На виконання вказаних договорів відповідач передав, а позивач прийняв приміщення, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Короленка, 41т, корисною площею 309,40 кв.м, за користування якого останній зобов'язався сплачувати орендні платежі щомісячно в 15-денний термін наступного за звітним періодом місяця.
Відповідно до ч.1 ст.87 Закону України "Про нотаріат", яка кореспондується з положеннями пункту 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04. №20/5 (зі змінами і доповненнями), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
08.02.2010 р. Приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим №164 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 10998,58 грн., 1594,31 грн. пені, 161,85 грн. річних, 646,87 грн. інфляційних.
У відповідності до ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Змістом пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 (зі змінами і доповненнями) також встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У даному випадку, документи, надані третьою особою, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис, зокрема, розрахунок №1/11 від 30.11.2009 р. (а.с.72), письмове звернення відповідача №1010 від 01.12.2009 р. до третьої особи про вчинення виконавчого напису (а.с.75) та виконавчий напис нотаріуса від 08.02.2010 р. за реєстровим №164 (а.с.78) свідчать, що заборгованість за оренду нежитлового приміщення виникла за період липень 2008 року - вересень 2009 року, яку останній зобов'язувався сплачувати згідно договору відповідно в 15-денний термін наступного за звітним періодом місяця. При цьому, в зазначених доказах відсутній розрахунок нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Водночас, спірний виконавчий напис нотаріуса про стягнення з позивача основного боргу, пені, інфляційних і 3% річних вчинено 08.02.2010 р., тобто, з порушенням однорічного строку, передбаченого ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат", а для стягнення пені ст.258 ЦК України - з порушенням строку позовної давності.
Також слід зазначити, що згідно п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 (зі змінами і доповненнями), заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (абз.2 п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 (зі змінами і доповненнями)).
Пунктом 9 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (зі змінами і доповненнями) встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору оренди; б) засвідчена стягувачем копія рахунка, надісланого боржникові, з відміткою про непогашення заборгованості після вручення письмового попередження.
Водночас, у даному випадку, всупереч вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 (зі змінами і доповненнями), Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (зі змінами і доповненнями), третьою особою - Приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. вчинено спірний виконавчий напис без засвідченої стягувачем копії рахунку, надісланого боржникові з відміткою про непогашення заборгованості після вручення письмового попередження. Докази направлення відповідачем позивачу саме засвідченої копії рахунка з відміткою про непогашення заборгованості, у матеріалах справи відсутні.
Згідно змісту пункту 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 (зі змінами і доповненнями), при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
У відповідності до п.287 вищезазначеної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчий напис має містити, зокрема, суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення.
Однак, в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса наявна невідповідність суми боргу, зазначеної цифрами і прописом, а саме: 14182,61 грн. та 12188,61 грн. відповідно. Такий зміст виконавчого документа не дає змоги встановити, яка саме сума підлягає сплаті, та суперечить вимогам вчинення виконавчого напису, зазначеним у пункті 287 вищеназваної Інструкції.
Таким чином, приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М.І. виконавчий напис від 08.02.2010 р. за реєстровим №164 вчинено без документів, які б свідчили про безспірність суми боргу, та за період більше одного року, що суперечить вимогам статей 87,88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 (зі змінами і доповненнями), пункту 9 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (зі змінами і доповненнями) та не дотримано вимог п.287 вищеназваної Інструкції.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія відзначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача про правомірність вчинення спірного виконавчого напису після закінчення однорічного строку з моменту настання права вимоги, з посиланням на те, що позивач є фізичною особою, а не підприємством, установою, чи організацією. Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 у спірних правовідносинах виступає не фізичною особою, а саме суб"єктом підприємницької діяльності, тобто, особою, яка здійснює підприємницьку діяльність. Тому, з врахуванням ст.51 Цивільного кодексу України, за якою до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин, на фізичну особу-підприємця поширюється правовий режим, аналогічний до режиму юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Судова колегія погоджується також з висновками господарського суду першої інстанції про те, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом, який підтверджує заборгованість, Акт звірки відповідно до чинного законодавства - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Крім того, з даного акту неможливо встановити період виникнення заборгованості та період нарахування пені.
Інші надані відповідачем нотаріусу документи, зокрема, рахунки №1/11 від 30.11.2009 р. (а.с.72) і №3/1 від 21.01.2010 р. (а.с.76) та претензія №956 від 30.10.2009р. (а.с.73), як і акт звірки розрахунків, не можуть підтверджувати безспірність вимог, оскільки у вказаних документах значиться різна сума заборгованості та різний період нарахування боргу. Крім того, як претензія №956 від 30.10.2009 р., так і підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків з орендної плати від 16.09.2009 р. не є документами, на підставі яких вчиняється виконавчий напис нотаріуса, як передбачено п.9 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 (зі змінами і доповненнями).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В даному випадку, відповідач не обґрунтував своїх заперечень належними та допустимими засобами доказування.
З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 р. у справі №5/41-НМ є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін. Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 р. у справі №5/41-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради, м. Бердичів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №5/41-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - третій особі
5 - в наряд