ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
19 серпня 2010 року справа № 5020-10/235
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»
(01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12)
(04070, місто Київ, вул.Іллінська,8)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99055, АДРЕСА_3)
(99055, АДРЕСА_1)
про розірвання договору та повернення майна,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_2, довіреність №1323 від 16.08.2010;
відповідача –не з’явився.
01.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про розірвання договору та повернення майна.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору фінансового лізингу №01-277/08-обл від 29.08.2008, а саме, обов’язку щодо сплати лізингових та інших платежів.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 29.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та своєчасно (повернення поштового відправлення вх. №20517 від 17.08.2010 /а.с.33-36/.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
29.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія (Лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №01-247/08-обл (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов’язується на підставі договору купівлі-продажу (поставки) набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - Предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого вказані в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.13-14/.
Відповідно до Специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток №2 до Договору) /а.с.16/ предметом лізингу є фронтальний колісний міні навантажувач GMMC, однокошовий, 2008 року випуску, вартістю 142200,00 грн. з ПДВ, в кількості 1 шт.
Статтею 3 Договору передбачено, що Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком №1 до Договору /а.с.15/, та умов статті 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) /а.с.18-20/, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.7, 3.8, 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору).
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору), та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета Лізингу , але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Набрання Договором сили визначено сторонами після його підписання з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового платежу, передбаченого пунктом 3.2. Загальних умов, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх обов’язків (пункт 9.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.
На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач отримав Предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.09.2008 /а.с.21/, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.
Таким чином, Предмет лізингу знаходиться у Відповідача та використовується ним.
Відповідач доказів виконання умов Договору щодо сплати у повному обсязі лізингових та інших платежів не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зобов’язання з передачі Об’єкту лізингу Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, Відповідач умови пункту 3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) належним чином не виконав –лізингові платежі відповідно до Графіку систематично не сплачує.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем за період з 22.09.2008 по 30.06.2010 складає 122643,56 грн., що підтверджується розрахунком, що наданий Позивачем /а.с.12/.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, а також Законом України «Про фінансовий лізинг».
Згідно з частиною першою статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу, згідно з частиною другою статті 806 ЦК України, застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до статті 1 Закона України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 11 Закона України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний:
1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;
3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;
4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;
5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;
7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
На підставі вищевказаного, заборгованість за період з 22.09.2008 по 30.06.2010 у розмірі 122 643,56 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеною та обґрунтованою.
У зв’язку з систематичним порушенням Відповідачем умов пункту 3.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) Позивач вимагає розірвання Договору та повернення Предмету лізингу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 №723/97-ВР Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Пунктом 8.1.1 та 8.2 статті 8 Загальних умов фінансового лізингу встановлено: «Лізингодавець має право вилучити Предмет лізингу в таких випадках: Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах. Примусове вилучення Предмету лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України, тобто органами Державної виконавчої служби на підставі судового наказу або виконавчого напису нотаріусу.
Матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем умов Договору у строк, встановлений цим Договором.
Таким чином, позов про розірвання договору та повернення Предмету лізингу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір фінансового лізингу №01-277/08-обл від 29.08.2008, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
3. Зобов’язати фізичну особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865) предмет лізингу за договором фінансового лізингу №01-277/08-обл від 29.08.2008, а саме: фронтальний колісний міні навантажувач GMMC, однокошовий, модель GMMC-650, 2008 року випуску, вартістю 142200,00 грн. з ПДВ, в кількості 1 шт.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, місто Київ, вул. Михайлівська,12, ідентифікаційний код 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті державного мита в розмірі 1507,00 грн. (одна тисяча п’ятсот сім грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 25.08.2010.