Справа № 2-3009/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Цілюрика В.П.,

за участю секретаря – Мельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати провести відповідні нарахування та виплату соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою та просить суд визнання протиправною бездіяльність відповідача – Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Харкова щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визнати право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати провести відповідні нарахування і виплату соціальної допомоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року та зобов’язати відповідача в подальшому щомісячно нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії у встановленому розмірі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач в судове засідання не прибув, згідно письмової заяви, наявної в матеріалах справи, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без представника відповідача, проти позовних вимог заперечує.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, які просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 9).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому з 09.07.2006 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року та наступний час щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, про задоволення цих вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від № 2195-IV від 18.11.2004 року, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 по 31.12.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен  нарахувати позивачу  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від № 1058-IV від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п. п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в 2008 році позивачу підлягають суми доплати до пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Але, за цей період часу позивачу підлягають виплаті грошові кошти з урахуванням виплачених сум.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, за 2009 рік у позивачу підлягають доплати до пенсії з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Проте, позивачу підлягають виплати з урахуванням вже виплачених йому сум за цей період часу.

Також позивачу підлягають стягненню доплати до пенсії з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року.

Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на теперішній час не зупинена, відповідно до норм діючого законодавства розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України «Про Державний бюджет», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Позивачу за вказаний період часу були виплачені підвищення до пенсії, тому суд вважає за необхідне зобов’язати вказаного відповідача зробити перерахунок до пенсії з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Судом достовірно встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

    Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-     щодо призначення пенсії;

-     підготовки документів для її виплати;

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком до скасування Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не підлягають задоволенню, оскільки судом не можуть бути захищені права фізичної особи, які можливо будуть порушені в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають стягненню у відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щомісячного підвищення до пенсії, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати провести відповідні нарахування та виплату соціальної допомоги – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням йому на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року з урахуванням сплачених раніше сум .

В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 08,50 (вісім п’ятдесят) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37,00 (тридцять сім) грн.

Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                 В.П. Цілюрик