УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 серпня 2006р.                                                                    м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої               Ясеновенко Л.В.,

суддів                        Шишка А.І., Павлишиної А.Т.,

секретаря                 Гаран Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про повернення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про визнання недійсним договору позики, -

встановила:

23.02.06р. ОСОБА_3  і інтересахОСОБА_1  звернулась з позовом до ОСОБА_2  про повернення боргу, посилаючись на те, що 25.02.04р. відповідач позичив у ОСОБА_1 10600 грн. за умови повернення всієї суми до 27 липня 2004 року, однак не повернув кошти і по даний час.

Просила стягнути з відповідача борг в сумі 10600 грн.; три проценти річних -502,69 грн.; індекс інфляції - 2061,23 грн.; проценти на рівні облікової ставки НБУ -1457,26 грн.; витрати по оплаті допомоги адвоката в сумі 600 грн. та 147 грн. судових витрат.

20.03.06р. ОСОБА_2  звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу  ОСОБА_4  про визнання недійсним договору позики.

В заяві зазначив, що кошти в сумі 10600 грн. позичив його син ОСОБА_5., а для гарантії повернення боргу позивачка попросила його укласти договір позики, на що він і погодився.

Посилаючись на те, що договір позики був укладений ним під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, ОСОБА_2 просив задовольнити позов.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року позов  ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду та вказує на помилковість висновку про те, що укладена між сторонами угода була дійсною, а не мнимою. Скаржник також вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на користь позивачки за користування позикою проценти на рівні облікової ставки НБУ в сумі 1457,26 грн., оскільки проценти за користування позикою стягуються лише при укладанні договору з кредитною установою.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Справа № 22-ц-996/2006р.                              Головуючий у 1 інстанції Кавацюк М.Ф.

Категорія 16                                                     Доповідач Ясеновенко Л.В.

2

Відповідно до ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцев позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2. 10600 грн., про що був укладений нотаріально посвідчений договір. За цим договором відповіла зобов'язувався повернути суму боргу до 27 липня 2004 року, однак зобов'язання свого ні виконав.

При таких обставинах справи, суд прийшов до правильного висновку при обгрунтованість позовних вимог.Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд врахував положення ст. 625 ЦК про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредиторі зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом також були враховані положення ст. 1048 ЦК про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 не представив належних доказі] на підтвердження позовних вимог.

Так, згідно ст. 1051 ЦК, якщо договір позики має бути укладений у письмовії формі, рішення суду не може грунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді:

Л.В. Ясеновенко А.І. Шишко А.Т. Павлишина