УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Хруняка Є.В.,
суддів Томенчука Б.М., Ладики Я.І.,
з участю: прокурора Левенець Я.І.,
адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши 26 липня 2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. на вирок Коломийського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель АДРЕСА_1 Івано-Франківської області, неодружений, працюючий слюсарем Коломийського вагонного депо, згідно ст. 89 КК України судимості немає, засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 10 років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою, залишено без зміни, а строк відбуття покарання зараховано з 12 грудня 2005 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 - 7326 грн. матеріальних збитків, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3 - 15000 грн. моральної шкоди та 150 грн. по оплаті праці адвоката, кожному.
За вироком ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 11 грудня 2005 року з 13 години, розпиваючи спиртні напої спочатку в кафе „Смак", а потім в ресторані „Смак" в АДРЕСА_1 з потерпілим ОСОБА_2, між ними виникла суперечка, під час якої потерпілий ОСОБА_2. вдарив ОСОБА_7
Біля 23 години 30 хвилин ОСОБА_2. та ОСОБА_3 . повернулись до кафе „Смак", де продовжували вживати спиртні напої.
По закриттю кафе, на алеї перед кафе „Смак", ОСОБА_2 та ОСОБА_7 продовжили вияснення стосунків між собою, під час якого ОСОБА_7, бажаючи протиправно заподіяти ОСОБА_2 смерть, наніс йому невстановленим в процесі слідства плоским колюче-ріжучим предметом удар в ділянку голови, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_2.
Не погоджуючись з вироком, потерпілі подали апеляцію, в якій просять вирок скасувати із-за м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання та задовольнити їхні позови в частині матеріальної та моральної шкоди в повному об'ємі.
Справа №11-340/2006р. Головуючий у І інстанції Ілюк Б.В.
Категорія ст. 115 ч.І КК України Доповідач Хруняк Є.В.
2
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., адвоката ОСОБА_6, які підтримали свою апеляцію, засудженого ОСОБА_7, який пояснив, що умислу у нього на вбивство потерпілого не було, прокурора та адвоката ОСОБА_5, які вважали, що вирок є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2., доведена наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч.І КК України і не оспорюється в поданій апеляції.
Твердження в апеляції потерпілих про те, що призначене покарання ОСОБА_7 не відповідає вчиненому, оскільки суд першої інстанції не врахував ряд обставин, що обтяжує йому покарання, а саме, що він вчинив особливо тяжкий злочин, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що завдану шкоду добровільно не відшкодував.
Виходячи із міркувань потерпілих, суд повинен був дані обставини визнати як обтяжуючі.
Однак, згідно ст. 66 КК України, такі обтяжуючі покарання, як відшкодування завданої шкоди та попереднє притягнення до кримінальної відповідальності, то ці обставини не можуть бути враховані як обтяжуючі при обранні судом покарання.
Із поштової квитанції вбачається, що родичі засудженого добровільно частково відшкодували заподіяну шкоду потерпілим ОСОБА_7
Що ж до обставин, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, від якого настали тяжкі наслідки, то при обранні ОСОБА_7 покарання, суд врахував таку обставину.
Колегія суддів також вважає, що суд дослідив і встановив характер взаємовідносин між засудженим і потерпілим, а саме: що вони були в хороших, дружніх стосунках, що раніше разом навчались і були товаришами. При цьому в судовому засіданні також встановлено, що умисел на вбивство у ОСОБА_7 виник раптово. Дана обставина врахована судом при визначенні ступеня суспільної небезпечності скоєного ОСОБА_7 і відповідно вплинула і на обрання йому міри покарання.
Колегія суддів вважає, що суд постановив законний вирок і в частині задоволення цивільного позову.
Присуджуючи кожному з потерпілих по 15000 грн. моральної шкоди, суд виходячи з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" врахував характер і обсяг моральних і фізичних страждань, істотність змін в житті кожного з них.
Безпідставними є і твердження потерпілих про те, що суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що показання ОСОБА_7 щодо обставин злочину були нелогічними і непослідовними.
В судовому засіданні не здобуто жодних доказів, які б підтверджували версію потерпілих про те, що умисел на вбивство у ОСОБА_7 виник заздалегідь, що він підшукав заздалегідь знаряддя злочину - колюче-ріжучий предмет, який мав при собі.
Суд першої інстанції встановив, що злочин ОСОБА_7 вчинив на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_2 Засуджений ОСОБА_7 підтвердив, що між ними виник конфлікт. Також встановлено, що після цього ОСОБА_2., виясняючи стосунки з засудженим наніс йому удар в обличчя, в результаті чого у ОСОБА_7 з носа потекла кров. Дану обставину підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3., ОСОБА_8 Ця обставина і вплинула на подальший емоційний стан засудженого, його поведінку, виникнення у нього умислу на скоєння злочину.
З урахуванням наведеного, колегія судців не знаходить підстав для задоволення апеляції потерпілих.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року відносно засудженого ОСОБА_7 - без зміни.
Головуючий Є.В. Хруняк
Судді: Б.М. Томенчук
ЯЛ. Ладика