Справа № 2-а-87/10

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 серпня 2010 року     Згурівський районний суд Київської області в складі :      

                головуючого                     судді     ХИЖНОГО Р.В.    

                при секретарі                            НОСОВІЙ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Згурівка Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВЛАСОВА МИХАЙЛА МИКОЛАЙОВИЧА, інспектора ДПС Голосіївського ВДАІ в м. Києві, про оскарження дій суб»єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому вказує, що 20 липня 2010 року інспектор ДПС Голосіївського ВДАІ в м. Києві Власов М.М. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову по справі Серії АА № 409169, якими позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 255 гривень.

З даним рішенням позивач не згоден та вказав, що в м. Києві по вул. Заболотного, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю не більше 60 км/год., де був зупинений працівником ДАІ, який повідомив позивачу, що він перевищив швидкість. На прохання позивача пред»явити показники приладу вимірювання швидкості руху, працівник ДАІ показав на прилад, який лежав в службовому автомобілі і повідомив, що саме даним приладом було зафіксовано перевищення швидкості руху. Проте, показників приладу відповідач не показав та склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення і виніс постанову по даній справі.  ОСОБА_1 вважає, що твердження відповідача про перевищення ним швидкості є припущення, тому що в момент фіксування швидкості руху його автомобіля, поруч рухався інший автомобіль, який мав більші габарити та більшу швидкість.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, так як в даній ситуації відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому просить суд : визнати  Постанову Серії АА № 409169 по справі про адміністративне правопорушення від 20.07.2010 року про притягнення його - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 255 ( двісті п»ятдесят п»ять ) гривень – протиправною, скасувати її повністю та провадження в справі закрити.

  В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, направив заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить його адміністративний позов задоволити. Відповідач – інспектор ДПС Голосіївського ВДАІ в Київській області Власова М.М. в судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, заяв та заперечень проти позову не направив.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Копіями паспорта Серії СК № 574641 та посвідчення водія Серії КХА № 216736 встановлено особу позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Згурівка Київської області ( а.с. 5 – 6, 9 ).

Відповідно до копії постанови Серії АА № 409169 встановлено, що 20 липня 2010 року інспектором ДПС Голосіївського ВДАІ в м. Києві Власов М.М. було притягнуто до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень ( а.с. 7 ).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ 21154» д/н НОМЕР_1 належить гр. ОСОБА_3 ( а.с. 10 ).

Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки,стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов»язаний з»ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті » встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень, які прийняті ( вчинені, допущені ) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи ( їх об»єднань ), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ( перебування, знаходження ) цієї особи – позивача, або адміністративним судом за місцем знаходження відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання ( перебування, знаходження ) в Україні , тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.  

Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.    

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що  позов підлягає до задоволення, так як в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строк оскарження відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач не пропустив. Відповідач – інспектор ДПС Голосіївського ВДАІ в м. Києві ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, заяв та заперечень проти позову не направив.

Керуючись ст.ст.122,280,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті », ст.ст.18,19,159,160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЛАСОВА МИХАЙЛА МИКОЛАЙОВИЧА, інспектора ДПС Голосіївського ВДАІ в м. Києві, про оскарження дій суб»єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності – задоволити повністю.

    Визнати  Постанову Серії АА № 409169 по справі про адміністративне правопорушення від 20.07.2010 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 255 ( двісті п»ятдесят п»ять ) гривень – протиправною, скасувати її повністю та провадження в справі закрити.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                 Р.В. ХИЖНИЙ