У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Демянчук С.В., Пашкевич О.Є.
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року в справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради та визнання договору оренди недійсним, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради та визнання договору оренди недійсним за недоведеністю.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи обгрунтовує тим, що у відповідності до договору оренди землі від 31.08.2007 р. (надалі Договір) Рівненська міська рада надала, а вона та ОСОБА_2 прийняли в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходиться у м. Рівне на АДРЕСА_1. Договір був зареєстрований у Рівненській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.09.2007 р. за № 040758800202.
У п. 31 вказаного Договору передбачено обов’язок орендарів використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Договір підписано на виконання рішення Рівненської міської ради №797 від 07.06.2007 р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Апелянт вказала, що у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку їй та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» міститься висновок управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №01-22/781 від 26 грудня 2006 року про передачу земельної ділянки в оренду строком на 10 років та про наявні обмеження на використання земельної ділянки. Даним висновком Управління підтвердило, що згідно ст. 110, ст.111. ст. 112 Земельного кодексу України обмежень на використання даної земельної ділянки не має.
Розробивши передпроектну пропозицію «Реконструкція з надбудовою гаража НОМЕР_1 під кафе та складські приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 звернулась для отримання в управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Листом №06-13-1039/16 від 01 квітня 2009 року зазначене Управління відмовило у наданні такого дозволу мотивуючи свою відмову тим, що згідно з генпланом міста земельна ділянка знаходиться в комунально-складській зоні, в якій, відповідно до переліку дозволених видів використання території, будівництво кафе не передбачено.
Таким чином, позивачі позбавлені можливості використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», а використання такої ділянки за іншим призначенням буде суперечити умовам Договору та чинного земельного законодавства.
Відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Приписами ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частиною 5 названої норми ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів ст. 215 зазначеного Кодексу недійсним може визнаватись правочин в момент вчинення якого сторонами недодержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентуються Законом України «Про місцеве самоврядування», пп.9 п.«а» ч. 1 ст. 31 якого до відання виконавчих органів міської ради належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.
Апелянт вважає, що при укладенні спірного договору відповідачем не дотримано вимог ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволенні її позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 частини першої ст. 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовними вимогами до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради та визнання договору оренди недійсним.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України встановлено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „ спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності “ слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності .
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 зводяться до оскарження рішення суб”єкта владних повноважень - Рівненської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки то суд першої інстанції зобов”язаний був розглянути даний спір у порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 15, 307, 313-315 ЦПК України, на підставі ст. 17 КАС України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. ОСОБА_1 може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : С.В. Демянчук
О.Є. Пашкевич