ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 р. | № 8/833 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Панченко Н.П., Рибака В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Будівельна фірма “Альфа-Сервіс” |
на постанову | від 23.05.2006 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 8/833 |
за позовом | Колективного малого підприємства “Інмакон” (надалі –Підприємство) |
до | ТОВ “Будівельна фірма “Альфа-Сервіс” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 195517,63 грн. |
зустрічний позов про | визнання договору неукладеним |
за участю представників: |
від позивача | - Коваленко Р.О. |
від відповідача | - Павличенко В.Л. |
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом про стягнення 190227,40 грн. основного боргу, 2720,25 грн. штрафних санкцій, 1712,05 грн. інфляційних нарахувань, 857,93 грн. відсотків річних, а всього –195517,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалось на неналежне виконання Товариством зобов’язань по оплаті робіт, виконаних за договором на виконання робіт при будівництві житлового будинку № 01/06-05 від 01.06.2005 р.
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивач просив суд стягнути з відповідача 216304,40 грн. основного боргу, 2720,25 грн. штрафних санкцій, 1712,05 грн. інфляційних нарахувань, 857,93 грн. відсотків річних, а всього –221594,63 грн.
Товариство проти пред’явлених вимог заперечувало, посилаючись на відсутність оригіналу договору, на підписання договору не директором Товариства, а також на неналежну якість виконаних Підприємством робіт.
В процесі розгляду справи Товариство в порядку ст. 60 ГПК України пред’явило зустрічний позов про визнання договору на виконання робіт при будівництві житлового будинку № 01/06-05 від 01.06.2005 р. неукладеним з підстав відсутності в ньому всіх істотних умов.
Підприємство проти вимог за зустрічним позовом заперечувало та вказувало на те, що договір № 01/06-05 від 01.06.2005 р. виконувався сторонами у передбачений ним спосіб, роботи виконані належним чином, а Товариство проти якості робіт не заперечувало.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2006 р. (суддя Катрич В.С.) у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено: визнано укладений сторонами договір на виконання робіт при будівництві житлового будинку № 01/06-05 від 01.06.2005 р. неукладеним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2006 р. скасовано. Первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства 216304,40 грн. основного боргу, 1712,05 грн. збитків від інфляції, 857,93 грн. відсотків річних; в іншій частині первісного позову відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.06.2005 р. між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір на виконання робіт при будівництві житлового будинку № 01/06-05 (надалі –Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а саме влаштування монолітного залізобетонного ростверку та монолітного каркасу будівлі. Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець якісно виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, здає виконані роботи Замовнику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт. Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна робіт, що доручені для виконання виконавцю, визначається протоколом узгодження договірної ціни, згідно додатку № 1. Відповідно до п. 5.3 Договору оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджена ціна робіт за одиницю виміру по найменуванням: влаштування монолітного з/б каркасу та влаштування монолітного з/б ростверку.
В силу ст. ст. 11, 202, 509, 837 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175 ГК України на підставі договору підряду між сторонами виникли та існують зобов’язальні відносини.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Підприємством документально не доведено правомірність заявлених позовних вимог. В Договорі не зазначено ціну та строки виконуваних робіт, що є істотними умовами договору, а тому згідно ч. 8 ст. 181 ГК України договір є неукладеним.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими твердженнями господарського суду першої інстанції.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що заявлена Товариством вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі, і є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Задовольняючи первісний позов частково, суд виходив з обставин неналежного виконання Товариством грошового зобов’язання по оплаті робіт, виконаних Підприємством належним чином за Договором. Відмовляючи в первісному позові частково суд вказав на те, що договором не передбачено забезпечення виконання зобов’язань у вигляді сплати штрафних санкцій.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові висновки господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні відносини сторін; надав належну юридичну оцінку встановленим сторонами в договорі порядку прийняття виконаних робіт та порядку проведення розрахунків; дослідив обставини належного виконання позивачем зобов’язань по виконанню робіт, які були прийняті відповідачем без заперечень по якості, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками акти прийняття виконаних робіт, а також дослідив обставини неналежного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті виконаних робіт, в порушення умов Договору та положень ст. ст. 525, 526, 530, 599, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України; встановив розмір заборгованості; підставно задовольняючи вимоги за первісним позовом частково суд апеляційної інстанції правомірно застосував до відносин сторін положення ст. 625 ЦК України та стягнув борг з урахуванням інфляційних нарахувань та відсотків річних з мотивів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а також підставно відмовив у стягненні штрафних санкцій з підстав відсутності у Договорі положення про таке забезпечення виконання зобов’язання; при цьому, суд мотивовано спростував необґрунтовані посилання відповідача на необхідність визнання Договору неукладеним.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони вільно виявили своє волевиявлення і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали Договір та приступили до його виконання. Товариство приймало виконувані роботи та частково здійснювало їх оплату.
За таких обставин, коли Договір виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, а посилання відповідача на протилежне не свідчить в даному випадку про невиникнення між сторонами зобов’язальних відносин, не є перешкодою для здійснення сторонами цивільних прав та не є підставою для визнання Договору неукладеним, що правомірно враховано судом апеляційної інстанції, який мотивовано вказав на те, що вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, не призводить до поновлення порушених прав, не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, і є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно задоволено первісний позов частково, мотивовано припинено провадження у справі за зустрічним позовом. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Порушення норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 11110 ГПК України), колегією суддів не встановлені.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Будівельна фірма “Альфа-Сервіс” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. у справі № 8/833 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Панченко
В. Рибак