К о п і я
Справа № 2 - 5131/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
08 вересня 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 22 у в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулись до суду з позовом при визнання за ними права власності на автомобіль ВАЗ-2107, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21.05.2006 року придбали його у відповідача, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_4, котрий видав їм довіреність на право розпорядження (керування) транспортним засобом а вони, відповідно, оплатили вартість автомобіля, передавши
25 000,00 грн., що підтверджено розпискою. Зазначаючи, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, що 21.05.2006 року був укладений договір купівлі-продажу, позивачі, посилаючись ст.ст.220, 328, 334 ЦК України, просили визнати за ними право власності на автомобіль.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату розгляду справи був вчасно та належним чином повідомлений, будь-яких клопотань до суду не надсилав, своєї думки щодо вимог не висловив.
Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши позивачів, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так у судовому засіданні встановлено, що автомобіль ВАЗ-2107, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2, виданого МРЕВ-2 УДАІ УМВС України в Одеській області 20.04.2005 року (а.с.11).
21 травня 2006 року ОСОБА_4, котрий діяв від імені ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_2 розпоряджатися (керувати, продавати тощо) автомобілем ВАЗ-2107, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки до 20 квітня 2009 року (а.с.6).
Згідно наданої розписки, 21.06.2006 року відповідач отримав від позивачів за вказаний автомобіль 25000 гривень, що еквівалентно 5000 доларів США (а.с.7).
29 квітня 2009 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_2 розпоряджатися (керувати, продавати тощо) автомобілем ВАЗ-2107, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки з правом передоручення до 29 квітня 2012 року (а.с.5).
Згідно постанови старшого слідчого СУ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у зв’язку з порушенням кримінальної справи відносно відповідача та для забезпечення цивільного позову, був накладений арешт на спірний автомобіль (а.с.8).
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
(ч.1 ст.319 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).
Транспортний засіб є рухомою річчю (майном), право власності на таке майно набувається на підставі правочинів. Договір купівлі-продажу транспортного засобу як правочин опосередковує перехід транспортного засобу як майна у власність.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Договір купівлі-продажу є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин, зокрема, має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.4, 5 ст.203 ЦК України).
Правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі
(п.3 ч.1 ст.208 ЦК України).
Таким чином, для договору купівлі-продажу транспортного засобу обов’язковою є письмова форма.
Купівля-продаж є двостороннім правочином.
Представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає, зокрема, на підставі договору (ст.237 ЦК України).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю
(ст.244 ЦК України).
Довіреність є документом, що підтверджує особу і повноваження представника на право вчиняти правочин з третіми особами від імені та в інтересах довірителя. Довіреність – односторонній правочин, в якому висловлено волю однієї особи (довірителя). Згода представника на видачу довіреності не потрібна, однак він має право відмовитись від виконання дій, на які його уповноважує доручення.
Матеріалами справи підтверджено, що спірний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_3 і тільки йому належать права володіння, користування, розпорядження належним йому транспортним засобом як майном. Реалізуючи права власника на власний розсуд, ОСОБА_3 21.05.2006 року через представника та 29.04.2009 року особисто вчинив односторонні правочини, а саме уповноважив позивачів від його імені розпоряджатися (керувати, продавати тощо) належним йому транспортним засобом. Довіреність (односторонній правочин) посвідчено нотаріально. Дійсність довіреності не оскаржено та не скасовано.
Таким чином, 21.05.2006 року та 29.04.2009 року ОСОБА_3 висловив свою волю щодо визначення осіб і наділення їх правом розпорядження від його імені належним йому майном. Даний правочин не створив переходу права власності на транспортний засіб від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони не набули права володіння, користування, розпорядження на спірний транспортний засіб.
Купівля-продаж як двосторонній правочин є погоджена дія двох осіб.
Як 21.05.2006 року, так і 29.04.2009 року мала місце дія однієї особи, а саме ОСОБА_3 (видача довіреності), і не було погодженої дії трьох осіб, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на припинення і, відповідно, набуття цивільного права власності на транспортний засіб та цивільного обов’язку, обумовленого цим правом.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що 21.05.2006 року чи 29.04.2009 року сторони вчинили правочин купівлі-продажу транспортного засобу з реальним настанням правових наслідків, що обумовлені ним.
Надана ОСОБА_3 розписка про отримання ним за автомобіль грошових коштів в сумі 25 000,00 грн. не є передбаченою п.3 ч.1 ст.208 ЦК України письмовою формою договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Крім того, на момент звернення до суду спірний автомобіль перебуває під арештом і права на його відчуження на даний час не має і його власник ОСОБА_3
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачі не довели належними і допустимими доказами обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Судові витрати сплачені.
Керуючись ст.ст.10, 11, 64, 88, 169, 209, 212-215, 218, 222, 224-228 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.
Копію рішення направити відповідачеві.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: