К о п і я
Справа № 2 - 417/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 вересня 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.
за участі представника позивачки ОСОБА_1,
представника відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 22 у в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа: Одеська універсальна біржа “Вітязь”, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася з позовом до свого сина ОСОБА_4 та невістки ОСОБА_5 з вимогами про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання її покупцем нерухомого майна, визнання права власності на квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що квартиру АДРЕСА_1 позивачка мала намір придбати з метою проживання і використання разом з чоловіком, плануючи переїхати на старості на постійне проживання до сина. Також позивачка повідомила, що для купівлі зазначеної квартири вона продала 03.09.1999 року квартиру АДРЕСА_3. За договором оренди позивачка дала згоду сину ОСОБА_4 на проживання у її квартирі разом з його сім'єю. У зв'язку з конфліктною ситуацією, яка склалася у сім'ї сина з дружиною ОСОБА_5 та поділом майна, позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного між відповідачем ОСОБА_4 та залученою до участі у справі відповідачкою ОСОБА_6, котра діяла на той час від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачка вважає недійсним у частині покупця ОСОБА_4, оскільки квартира була придбана за її гроші для користування квартирою і проживання в ній. Позивачка просила задовольнити її вимоги на підставі ст.ст.215, 217, 328, 392 ЦК України.
У судовому засіданні представник позивачки підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_5 та її представник позов не визнали, вважали вимоги безпідставними та надуманими, суду повідомили, що позивачка достатньо освічена людина, у випадку придбання квартири для себе мала можливість надати відповідну довіреність на ім’я сина, наміру змінити місце проживання не мала і по цей час проживає і працює в Російській Федерації, жодних дій щодо переїзду в м.Одесу навіть після виходу на пенсію не вчиняла. Також повідомили, що квартира куплена за спільні з ОСОБА_4 кошти, а даний позов між матір’ю та сином виник для того, щоб уникнути поділу майна подружжя, що знаходиться у провадженні суду, та залишити ОСОБА_5 без права на ? частку даної квартири.
Відповідач ОСОБА_4 позов визнав повністю, суду повідомив, що дійсно купував квартиру за кошти матері та для її подальшого проживання. Визнання позову відповідачем ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки він зацікавлений у вирішенні спору на користь позивачки для вирішення на його користь спору щодо поділу майна подружжя.
Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з’явились, до суду надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнання позовних вимог, згідно заяв повідомили, що квартиру приходила дивитись ОСОБА_3 з ріелтором і вона вирішила купувати квартиру. До визнання позову зазначеними відповідачами та вказаних у заяві обставин суд ставиться критично, оскільки сам факт огляду квартири позивачкою та намір її купити не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з іншою особою. Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 було 13 років, ОСОБА_8 – 9 років, тобто вони були малолітніми дітьми і в їх інтересах діяла мати – ОСОБА_6.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано припинення юридичної особи - третьої особи у справі Одеської універсальної біржі “Вітязь”.
Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вивчивши та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так у судовому засіданні встановлено, що 22 листопада 1999 року відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_6, котра діяла у своїх інтересах та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, квартиру АДРЕСА_1. Договір був зареєстрований на Одеській універсальній біржі “Вітязь”, що відповідало на той час діючим нормам Закону, право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_4
04.01.2000 року в КП ОМБТІ та РОН за №352 пр. стор.20 – р.№443.
Згідно п.6 Договору, квартира продана з торгів за 18500 гривень, які продавець отримала до підписання Договору, новим власником квартири став ОСОБА_4.
Доводи позивачки щодо продажу нею 03.09.1999 року квартиру АДРЕСА_3 та намір купити за ці кошти для себе спірну квартиру не обґрунтовані, доказів про те, що саме за ці кошти куплена квартира суду не надано, таке ствердження позивачки носить характер припущення, на підставі якого не може ґрунтуватися рішення суду.
Щодо зайнятості на роботі та неможливості бути присутньою при укладенні договору купівлі-продажі й оформлення на своє ім’я як поважну причину оформлення квартири на сина, та наданої розписки про передачу грошових коштів для придбання квартири, суд виходить з наступного: позивачка має вищу освіту, працювала і по цей час працює на посадах головного бухгалтера, до придбання квартири перебувала в місті Одесі у сина, мала можливість звернутись до нотаріуса як в Російській Федерації так і в місті Одесі з приводу надання довіреності для придбання на її ім’я нерухомого майна, однак цього не зробила, на протязі близько десяти років після оформлення квартири з вимогами про переоформлення не зверталась, жодних дій, направлених на зміну місця проживання в м.Одесу за вказаний період не вчиняла, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивачки.
До наданої розписки від 22 вересня 1999 року (а.с.21), враховуючи надані пояснення відповідача ОСОБА_4 та існування спору між ним та співвідповідачкою ОСОБА_5 щодо поділу спільного майна подружжя, суд ставиться критично як до спроби уникнути такого поділу.
Показання свідків ОСОБА_9, котрий повідомив, що надавав своїй племінниці ОСОБА_5 для придбання спірної квартири грошові кошти у розмірі 10000 доларів США, які в подальшому були йому повернуті і про це було відомо її чоловіку ОСОБА_4, та ОСОБА_10, матері відповідачки ОСОБА_5, котра пояснила, що квартира купувалась для проживання дочки з чоловіком та дітьми, для чого усі разом допомагали у придбанні квартири, позичали гроші, які в подальшому повертали, додатково підтверджують факт придбання подружжям ОСОБА_5 спірної квартири.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які мають бути врегульовані за нормами ЦК України в редакції
1963 року.
Укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, котра діяла у своїх інтересах та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, договір купівлі-продажу не суперечить вимогам ст.ст.227, 228 ЦК України в редакції 1963 року, Закону України “Про біржі”, що діяв на той час, позивачкою не доведено придбання квартири саме нею та для її користування, тому підстави для визнання Договору частково недійсним відсутні.
Наданий позивачкою договір найму, що ніби-то був укладений з відповідачем ОСОБА_4, не відповідає діючим на той час нормам, що регулюють такі правовідносини, а саме: ч.2 ст.277 ЦК України в редакції 1963 року, та ст.ст.158 - 162 ЖК України, та судом до уваги не приймається.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що спірна квартира була оформлена на ОСОБА_4 на законних підставах, умови договору сторонами виконані повністю, тому немає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-64, 81, 88, 158, 209, 212 – 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа: Одеська універсальна біржа “Вітязь”, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності – відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які не приймали участь у справі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не приймали участь у справі – в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: