Справа № 11-433/10 Головуючий в 1 інстанції Ференц-Піжук О.Р.
ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 10 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Хлапук Л. І.,
суддів – Силки Г. І., Міліщука С. Л.,
з участю прокурора – Кухарука В. В.,
засудженого – ОСОБА_2,
захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Нововолинського міського суду від 18 червня 2010 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нововолинська Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1
засуджено за ч.2 ст.296 КК України на 2(два) роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.121 КК України – на 7(сім) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7(сім) років.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Нововолинська Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працював укладальником – пакувальником в ТОЗ «Алюглас», не одруженого, жителя АДРЕСА_2 несудимого, -
засуджено за ч.2 ст.296 КК України на 2(два) роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.121 КК України – на 7(сім) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7(сім) років.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 залишено попередній – тримання під вартою, а ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати ОСОБА_7, з 5 серпня 2009 року, ОСОБА_2, з 18 червня 2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за те, що вони 29 травня 2008 року приблизно о 23 годині, знаходячись біля входу до приміщення бару «Чебуреки», розташованого у будинку № 29 по вулиці Святого Володимира в м. Нововолинську, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи в групі, демонструючи свою зверхність і фізичну силу, зневажаючи встановлені правила поведінки, що супроводжувалось особливою зухвалістю та насильством із нанесенням побоїв, які тривалий час не припинялись, використовуючи малозначний привід, з хуліганських спонукань вчинили побиття громадянина ОСОБА_8, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, у вигляді саден на обличчі, завушної гематоми зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час вчинення хуліганських дій, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 нанесли удари руками та ногами по голові і тулубу гр. ОСОБА_8, в результаті чого спричинили потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно – мозкової травми ( ЧМТ), саден м’яких тканин голови, гострої лівобічної субдуральної гематоми із здавленням і дислокацією серединних структур вправо, епісиндром, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.
Захисник ОСОБА_4 в апеляції зазначає, що вирок суду постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує на однобічність і неповноту дослідження обставин справи та на невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вважає, що судом необґрунтовано засуджено ОСОБА_2, як за ч.2 ст. 296 так і ч.2 ст.121 КК України. Прохає вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд та звільнити її підзахисного з під варти на підписку про невиїзд.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції вказує, що його дії слід кваліфікувати за ст. 123 КК України так, як тілесні ушкодження ОСОБА_8 він заподіяв разом з ОСОБА_7 перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. Прохає вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_3 в апеляції зазначає, що вирок суду є незаконним. Так як судом неповно і однобічно досліджені обставини справи, а висновки у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того суд невірно дав юридичну оцінку діям підсудного ОСОБА_7 та безпідставно засудив останнього за ч.2 ст.296 і ч.2 ст.121 КК України. Допущені судом при розгляді справи норми матеріального і процесуального права. Прохає скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_7 в своїй апеляції та доповненні до неї вказує на незаконність засудження його за ч.2 ст.296, ч.2 ст.121 КК України. Зазначає, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 заподіяв знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане неправомірними діями самого потерпілого. Вважає, що судом також невірно визначено йому строк відбуття покарання. Прохає вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку захисників, які просять задовольнити їх апеляції та апеляції засуджених, міркування прокурора, який заперечив апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у вчиненні ними хуліганства групою осіб, що супроводжувалось особливою зухвалістю та заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 відповідають доказам зібраним по справі, яким суд дав належну оцінку з дотриманням вимог кримінально – процесуального законодавства.
Посилання захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_7 в апеляціях на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи є непереконливими і об’єктивно спростовуються сукупністю наявних доказів.
Як показав потерпілий ОСОБА_8, що 29 травня 2008 року приблизно о 23 годині ОСОБА_7 викликав його з бару « Чебуреки», який знаходиться по вул. Святого Володимира в м. Нововолинську. Піднімаючись сходами, які вели на вулицю з бару, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 нанесли йому удари кулаками в обличчя звинувативши, що він ударив ОСОБА_5. Після чого висловлюючись нецензурною лайкою, виштовхали його на вулицю та продовжували наносити удари кулаками по обличчю і голові. Збивши з ніг підсудні нанесли йому удари руками і ногами по голові від яких він утратив свідомість. Продовжували йому наносити удари ОСОБА_7 і ОСОБА_2 руками і ногами по тулубу і голові коли присутні громадяни відвели його по ліву сторону входу у бар, де він знову втратив свідомість, а також хтось із підсудних ударив його ногою в голову коли він сидів на тротуарі за баром.
Аналогічні показання давав потерпілий ОСОБА_8 на досудовому слідстві ( т.1 а. с. 24).
При відтворенні обстановки і обставини події потерпілий підтвердив свої показання, вказавши місце при виході з бару, біля бару, та за баром, де ОСОБА_7 і ОСОБА_2 29 травня 2008 року біля 23 години побили його наносячи удари руками і ногами по тулубу та в голову ( т.1 а. с. 25, 26).
Показання потерпілого ОСОБА_8, щодо часу, місця та обставин вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_2 відносно нього хуліганських дій з особливою зухвалістю та спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, об’єктивно стверджується показаннями свідків ОСОБА_9, та ОСОБА_10 Ці свідки як на досудовому слідстві так і в суді підтвердили, що ОСОБА_8 29 травня 2008 року близько 23 години біля бару та за баром побили ОСОБА_7 і ОСОБА_2 Удари наносили руками і ногами в голову та по тулубу. На їх прохання припинити бійку, продовжували наносити удари потерпілому ( т.1 а. с. 27, 34, т.2 а. с.48,59).
Про те, що 29 травня 2008 року в м. Нововолинську біля бару ОСОБА_8 побили ОСОБА_7 і ОСОБА_2 підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12
З висновку – медичної експертизи видно, що у потерпілого ОСОБА_8 виявлено садна на обличчі, завушну гематому зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Закрита черепно – мозкова травма, садна м’яких тканин голови, гостра лівобічна субдуральна гематома, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпеки для життя. Лівобічна субдуральна гематома утворилась від ударно – потрясаючої дії тупого предмета в момент утворення саден на голові. Решту тілесних ушкоджень від ударної травмуючої дії тупих предметів.( т.1 а. с. 39,40).
Визнання ОСОБА_8 інвалід другої групи знаходиться в прямому причинному зв’язку із черепно – мозковою травмою яку він отримав 29 травня 2008 року, що підтверджується висновком судово – медичної експертизи від 11. 03. 2010 року ( т.1 а. с.263).
Дані висновки експерт Суворовський В. А. підтвердив у судовому засіданні ( т.2 а. с. 67).
Про те, що 29 травня 2008 року близько 23 години біля бару « Чебуреки» ОСОБА_7 і ОСОБА_2 побили потерпілого ОСОБА_8 не заперечують і самі підсудні ( т.2 а. с.31, 32).
Посилання засуджених в апеляціях, що їх дії слід кваліфікувати за ст. 123 КК України, так як вони знаходились у стані сильного душевного хвилювання, оскільки ОСОБА_8 ударив ОСОБА_5 і не хотів попросити у неї вибачення, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами. Потерпілий ОСОБА_8 на досудовому слідстві і в суді заперечував нанесення ним удару ОСОБА_5. Сама ОСОБА_5 не змогла пояснити за яких обставин це відбулося. Крім того, досудовим слідством та судом встановлено, що причиною побиття потерпілого ОСОБА_7 і ОСОБА_2 був хуліганський мотив – малозначний привід, пов'язаний з втручанням ОСОБА_8 щодо відшкодування вартості пропаленої кофти ОСОБА_9. Ці обставини також підтвердили свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12
Наведеними доказами також спростовуються посилання захисників в апеляції, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні підсудними на грунті особистих неприязних відносин.
Доводи апеляційних скарг захисників, що гематома утворилась від останнього удару, який був нанесений потерпілому, коли він сидів за баром на тротуарі одним із підсудних та те, що суд не розмежував хто із підсудних і які тілесні ушкодження заподіяв ОСОБА_8 є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи. Судом першої інстанції достовірно встановлено із показань вищевказаних свідків та потерпілого, що підсудні обоє, неодноразово наносили ОСОБА_8, удари ногами і руками в голову , обличчя та по тулубу, тобто діяли в групі осіб. А гематома утворилась у момент утворення саден на голові від дії тупого предмету, що підтверджується висновком експертизи . Дані обставини підтвердив експерт і в судовому засіданні.
Безпідставні також твердження захисника ОСОБА_4 про те, що слідчий не вправі був порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.296 КК України, після повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування. Як видно з матеріалів справи, суд відповідно до вимог ст. 278 КПК України повернув справу прокурору для проведення додаткового розслідування за клопотанням потерпілого і його представника. Тому прокурором обгрунтовано була скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.296 КК України, а слідчим порушено щодо останнього кримінальну справу.
Немає у колегії суддів також сумнівів щодо правильності встановлення судом часу заподіяння ОСОБА_8 умисних тяжких тілесних ушкоджень підсудними, бо висновки суду в цій частині ґрунтуються на показаннях потерпілого, його представника ОСОБА_14, яка підтвердила, що її внук ОСОБА_8 29 травня 2008 року пізно ввечері прийшов додому сильно побитий та заляканий і не хотів звертатись за медичною допомогою. 31 травня 2008 року з погіршенням його стану здоров’я вона викликала швидку і він був госпіталізований в обласну лікарню, де було проведено хірургічне втручання та видалено гематому, а пізніше визнано інвалідом другої групи. Час заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень підтверджується і висновком судово – медичної експертизи ( т.1 а. с.17,18, 263, 264). Тому доводи апеляції про те, що потерпілий тілесні ушкодження міг отримати при інших обставинах, так як до лікаря звернувся лише 31 травня 2008 року, суперечать матеріалам справи та є припущеннями самих апелянтів, яке спростовується вищевказаними доказами та обґрунтованими висновками суду.
Перевіркою апеляційним судом матеріалів справи та вироку суду також встановлено, що органами досудового слідства під час його проведення та судом під час судового розгляду справи та постановлення вироку, не допущено будь – яких порушень кримінально – процесуального закону, які б тягнули його безумовне скасування. Вирок суду є законним і обґрунтованим. Тому доводи апеляцій захисників та засуджених в цій частині є такими, що суперечать матеріалам справи і не ґрунтуються на вимогах кримінально – процесуального закону.
Сукупність зібраних у справі та досліджених доказів свідчить про те, що суд правильно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_2 злочинів та вірно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України.
Законних підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд про що просять апелянти в апеляціях, колегія суддів не вбачає, апеляції захисників і засуджених задоволенню не підлягають.
Покарання засудженим ОСОБА_7 і ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд врахував тяжкість вчинених злочинів, наслідки які наступили та дані про осіб засуджених. Враховано судом також і пом’якшуючі обставини на які вказують апелянти у своїх апеляціях, тому призначено засудженим мінімальне покарання за сукупністю злочинів.
Безпідставним є також посилання засудженого ОСОБА_7, що судом неправильно визначено йому початок строку відбуття покарання. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_7 по цій справі був взятий під варту і затриманий 5 серпня 2009 року ( т.1 а. с. 190, 191). По попередній справі по якій постановлено вирок 5 січня 2010 року ( т.2 а. с. 68 – 71) і який виконується самостійно ОСОБА_7 був взятий під варту 8 липня 2009 року. Тому строк відбуття покарання відповідно до ч.2 ст.338 КПК України ОСОБА_7 обчислений вірно з 5 серпня 2009 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Нововолинського міського суду від 18 червня 2010 року, щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий \ підпис \ Л.І. Хлапук
Судді \ підписи \ Г.І. Силка, С. Л. Міліщук
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка