Справа № 22ц-3318/10 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В.
Категорія: 57 Доповідач: Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 вересня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Киці С.І.,
суддів – Данилюк В.А., Матвійчук Л.В.,
при секретарі Лінік Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за апеляційною скаргою відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2010 року позов задоволено.
Визнано дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у 2009 році щорічної разової грошової допомоги інваліду війни в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком - протиправними.
Стягнуто з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в користь ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу інваліду війни в розмірі 3554 ( три тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) гривні.
В апеляційній скарзі відповідач Департамент соціальної політики Луцької міської ради просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на неврахування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального права. Просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: І групи – десять мінімальних пенсій за віком, ІІ групи – вісім мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи – сім мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 3), і має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня та отримав вказану допомогу в 2009 році в розмірі 430 гривень (а.с. 4).
Також судом встановлено, що разова грошова допомога інвалідам війни до 5 травня 2009 року виплачувалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ”Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та „Про жертви нацистських переслідувань” від 18.03.2009 року. Цією ж постановою передбачено, що Міністерство фінансів та Державне казначейство забезпечують до 10 квітня 2009 року шляхом перерахування коштів Міністерству праці та соціальної політики для подальшого їх перерахування місцевим органам праці та соціального захисту населення для здійснення виплати разової грошової допомоги.
Ст.17-1 зазначеного Закону від 01 січня 1994 року, передбачено, що виплата разової грошової допомоги проводиться органами праці та соціального захисту населення до 5 травня поточного року через поштові відділення зв'язку або установи банків шляхом перерахування на особистий рахунок громадян за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Конституційний Суд України своїми рішеннями від 9 липня 2007 року № 1-29/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, отже відмова відповідача у проведенні перерахунку разової грошової допомоги позивача з врахуванням вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - є неправомірною.
За змістом ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем Департаментом соціальної політики Луцької міської ради неправильно і не у повному розмірі було нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу до 5 травня, а тому правильно визнав неправомірними дії відповідача по виплаті позивачу цієї допомоги в розмірі 430 гривень та стягнув на користь позивача грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » розмірів разової грошової допомоги як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи відповідача, що суд неправильно визначив розмір мінімальної пенсії за віком який необхідно враховувати при визначенні суми одноразової допомоги суперечать вимогам чинного законодавства, яким передбачені такі виплати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування постанови апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 22 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: