Справа № 2А-499/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 вересня 2010 року        Южноукраїнький міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді БОБРОВСЬКОГО І.М.

               при секретарі              ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1  до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Арбузинському районі Миколаївської області Павленко Анни Володимирівни про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Арбузинському районі Миколаївської області Павленко А.В. про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Мотивує свої вимоги тим, що 17 серпня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Арбузинському районі Миколаївської області Павленко А.В. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850.00 грн.. Вважає, що постанова незаконна, так як він не вчиняв адміністративного правопорушення.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить про задоволення позову. Пояснив, що згідно укладеного договору оренди землі від 30.07.2003 року , земельна ділянка площею 0.7 га використовується ТОВ «Плавні». Під час перевірки, яка здійснювалась державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Павленко А.В. 17 серпня 2010 року, було встановлено забруднення земельної ділянки площею 0.03 га. Проте інспектор не звернув уваги на ту обставину, що на даній ділянці ведуться будівель роботи і на території знаходяться в контейнерах відходи, для подальшого вивезення. Інша ж територія, площею 0.67 га перебуває в доглянутому стані, газони підстрижені, на клумбах висаджені квіти, декоративні дерева та кущі. Земельна ділянка прибирається щодня. Крім цього вказує, що майданчик обслуговування пляжу неодноразово ставав призером обласного конкурсу по обслуговуванню сіл. Просить про задоволення позову.

Відповідач – суб’єкт владних повноважень в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило, що дає можливість розглянути справу у його відсутність на підставі наявних доказів, у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України.

    Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що згідно до постанови № 25 від 17.08.2010 року про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 52 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850.00 гривень.

Позивач заперечує проти змісту постанови, указує на відсутність об’єктивних доказів скоєння ним правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою даної статті передбачено, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати суду всі документи і матеріали, які у нього маються і можуть бути використані, як докази по справі.

    Оскільки відповідач в судове засідання не з’явився та інших доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не надав, суд вправі вирішити справу на підставі доказів, що є в ній.

    Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

    На думку суду наявність будівельних відходів на майданчику, де ведуться будівельні роботи, не можна вважати псуванням сільськогосподарських та інших земель, а являється лише тимчасом необхідністю.

    А тому суд приходить до висновку про обгрунтованість доводів позивача Фаоафонова М.Д. щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.52 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

    За таких обставин суд вважає, що позивача не обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності у зв’язку з чим вважає за необхідне скасувати постанову №25 від 17.08.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850.00 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.52 КУпАП.

    Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1  до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Арбузинському районі Миколаївської області Павленко Анни Володимирівни про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

    Постанову № 25 від 17.08.2010 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850.00 грн., скасувати.

    Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити.

    Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.    

Суддя:                                                              І.М. Бобровський