Справа № 2-3504/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИВ:
В Малиновський районний суд м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку звернувся ОСОБА_1. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що йому належить квартира АДРЕСА_1. В 1998 році між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, від якого народилася донька – ОСОБА_4 В 2007 році вищевказаний шлюб було розірвано, але до теперішнього часу колишня жінка та дитина продовжують жити за вказаною адресою. Відповідачка не сплачує комунальних платежів, та добровільно виселитись не бажає, хоча створила нову сім’ю та зареєструвала новий шлюб. Таким чином, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю, та виселити відповідачку із квартири, а також зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В процесі розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги, в останніх з них змінив коло осіб, що на його думку, підлягають створюють перешкоди в користуванні йому в зв’язку з чим підлягають виселенню з квартири (а.с. 103).
Відповідачка позов не визнала, посилалась на передачу грошових коштів позивача, за що вона була зареєстрована зі згоди матері позивача за спірною адресою разом з дитинною від першого шлюбу, на порушення прав дитини позивача – малолітньої ОСОБА_4. Інші обставини зафіксовані технічними засобами фіксації процесу.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка приєднана до матеріалів справи.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали.
Представник Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області заперечував проти задоволення позову в частині виселення відповідачки та її дітей, оскільки вони є колишніми членами сім’ї позивача, вселились та зареєструвались зі згоди колишнього власника майна матері позивача, останній набув право власності, мешкав в квартирі зі своєї родини до розлучення та не має право висиляти колишніх членів своєї сім’ї. Інші мотиви та доводи зафіксовані технічними засобами фіксації процесу.
Представник органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради підтримав позицію представника Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, звернув увагу суду на те, що порушено питання про виселення неповнолітньої та малолітньої при цьому остання є донькою позивача по справі. Інші мотиви та доводи зафіксовані технічними засобами фіксації процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 з 1996 року, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна №14136, укладеного на Одеській товарній біржі 05.0.1996 р. (а.с. 8).
19.12.1998 р. Київським районним відділом РАЦС зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та відповідачкою, про що зроблено актовий запис №573. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1. народилась донька, ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 батьком якої є позивач (а.с. 12).
З довідки КП ЖКС „Черьомушки” №148 від 15.04.2010 р вбачається, що за вищевказаною адресою на реєстраційному обліку з 22.01.1999 р. знаходяться ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що є донькою ОСОБА_2 Таким чином, вселення та реєстрація цих осіб відбулась зі згоди власника квартири на той час, а саме ОСОБА_6
05.05.2005 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нерухомого майна, на підставі якого позивач прийняв в дарунок квартиру АДРЕСА_1. Тобто чоловік відповідачки – позивача по справі набув право власності на майно разом з обтяженням (правом користування), і цілком логічно, що не оспорював права на проживання своїх членів в набутому майні.
В 2007 році шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано, про що зроблено актовий запис №325 від 31.07.2007 р. (а.с. 13).
25 грудня 2007 року відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_3 (а.с. 66-67).
На запит суду до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області стосовно встановлення осіб, що мешкають в АДРЕСА_1 було отримано відповідь за вх. №1617 з якої вбачається, що на протязі близько 2 років за вказаною адресою мешкає відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з неповнолітньою та малолітньою (а.с. 99-101).
З відповіді КП „ОМБТІ та РОН” стосовно наявного у вказаних осіб нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_2, та ОСОБА_3 нерухоме майно не зареєстроване (а.с. 43).
У відповідності до ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Згідно ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Таким чином посилання сторони позивача на загальні положення про право власності, його абсолютний захист (ст. ст. 316-319, 391 ЦК України) не враховують вищевказані спеціальні норми, які передбачені для захисту прав та законних інтересів колишніх членів сім’ї власника жилого приміщення. Крім того, згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Суд вважає, що порушуючи питання про виселення своєї колишньої родини, позивач діє перш за все на шкоду інтересам своєї малолітньої доньки ОСОБА_6, яка народилась та мешкає в спірній квартирі, яка відповідно до ст. 176 СК України має право вимагати від батьків передачі у користування дитини майна, яке має забезпечити її виховання та розвиток. При цьому права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.
Суд також звертає увагу позивача на те, що ч. 7 ст. 319 ЦК України встановлює загальне правило відповідно до якого діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Такі випадки передбачені ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР. При цьому законом спеціально передбачена процедура припинення речових прав, яким є право користування (ст. 406 ЦК України).
Оцінюючи доводи сторони позивача, що ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за різноманітні комунальні послуги, що підтверджується відповідними довідками про стан рахунків, квитанціями та іншим, то суд виходить з того, сторона має право порушити відповідні питання в самостійному проваджені Щодо перешкоджання іншим особам, зокрема батькам позивача отримати доступ до квартири, створення перешкод в спілкуванні з дитино, то ці питання повинні вирішуватися за позовом відповідних зацікавлених осіб за наявності для того правових підстав в рамках самостійного провадження.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. Згідно зі ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Таким чином, суд відмовляє в частині позовних вимог стосовно виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири позивача, та зняття їх з реєстраційного обліку, оскільки судом встановлено їх приналежність до родини позивача, а їх реєстрація співпадає з обраним місцем проживання.
Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_3 суд користується положеннями ст. 150 ЖК УРСР, та ст.ст. 317, 319 ЦК України та виходить з того, що вказана особа без згоди власника майна вселилась в спірне майно, не є колишнім членом родини позивача, його проживання в квартирі позивача протирічить моральним засадам суспільства, порушує принцип добросовісності, справедливості, а тому підлягає виселенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 63, 64, 150, 156 ЖК УРСР, ст. ст. 29, 317, 319, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 6,7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 10, 60, 61, 74, 130, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, СУД –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
В частині інших позовних вимог заявлених до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеської області – відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК