Справа № 2-3511/2010

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

  17 серпня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права користування житловим будинком, зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, треті особи Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси 07 липня 2008 року звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовною заявою про визнання права користування житловим будинком (т. 1, а.с. 3-5) . В обґрунтуванні позову вони зазначили, що реєстрація та вселення до спірного домоволодіння  позивачів проводилося за згодою первинного власника домоволодіння – ОСОБА_10 та в установленому законом порядку, тому вони мають право користування цим будинком.

Ухвалою суду від 22 грудня 2008 року було задоволено заяву ОСОБА_3 від 19 листопада 2008 року (т. 1, а.с. 51)  та об’єднано в одне провадження позовні вимоги по  цивільній справі № 2-4741/08 (головуючий суддя – Михайлюк О.А.) та позовні вимоги по цивільній справі № 2-5822/08 (головуючий суддя – Дрішлюк А.І.), визнано позов ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 – первинним, позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення – зустрічним (т. 1, а.с. 56-57) .

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 неодноразово уточнювали позовні вимоги (т. 1, а.с. 84-85; т.1, а.с. 218-222),    в остаточній редакції позову від 17 липня 2009 року (т. 1, а.с. 248-252) просили суд задовольнити їх позовні вимоги шляхом усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення сім’ї ОСОБА_6 з житлового будинку та господарських побутових споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали, зустрічний позов не визнали.  Відповідачі свій позов підтримали, первинний не визнали.  

До матеріалів справи були приєднанні заперечення проти зустрічного позову (т. 1, а.с. 236) , а також додаткове обґрунтування процесуальної позиції відповідачів по зустрічному позову (т.2,  с. 112-115).

Представник Малиновського РВ ОМУ ГУМУВС України в Одеській області в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (орган опіки та піклування) надав до суду заяву в який просив при винесенні рішення суду врахувати інтереси неповнолітніх дітей (т.2,  а.с. 36).    

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та від імені неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права користуванні житловим будинком  не підлягають задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_8, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку – підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2007 року по справі № 2-1034/07  (головуючий - суддя Демченко О.М.) за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були вселені та визнано право власності кожної з них на Ѕ частину (50/100) житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_3 не перешкоджати власникам в здійсненні права власності на належні їм частині спірного домоволодіння (т.1, а.с. 66-73) . Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17115272  та Витягу № 17115130 від 19 грудня 2007 року виданого КП ОМБТІ та РОН ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ домоволодіння № 66 по вул. Платановій в м. Одесі (т. 1,  а.с. 79, 80) .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Таким чином, зустрічний  позов заявлено в межах прав  та законних інтересів наданих власнику майна.  

Вирішуючи спір та відмовляючи в первинному позові суд враховує наступне.  

Відповідно до Довідки  про витяг з домової книги про склад сім’ї та прописку видану головою КТСН-6 від 10.02.2005 року (т. 1, а.с. 17) та довідкою від 19.06.2008 року (т. 1 а.с. 19)  про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6 постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1. Надаючи оцінку законності їхнього проживання в спірному домоволодінні позивачів суд виходить з того, що відповідачі набули право власності в наступному порядку.

08 червня 1996 року померла ОСОБА_13 про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 5475 та Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси 09 червня 1996 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 3) .

15 жовтня 2005 року помер ОСОБА_10 про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 497 та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського  районного управління юстиції 09 лютого 2005 року видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (т. 2, а.с. 4) .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.04.2007 року в межах цивільної справи № 2-1034/07 (головуючий суддя Демченко О.М.   (т.1, а.с. 66-73)  було вирішено спір між спадкоємцями - сторонами по справі, надана оцінка зібраним по справі доказам, зокрема обставинам, на які знов посилається сторона позивача вже в межах цивільної справи № 2-3511/10.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином вирішуючи спір в межах цивільної справи № 2-3511/10 суд зобов’язаний враховувати вже встановлені юридичні факти.  

Відповідно право власності відповідачами набуто в установленому законом порядку, було оспорено позивачами та підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. Правовою перешкодою для виселення, тобто задоволення в повному обсязі зустрічного позову є порушене позивачами питання про визнання права користування відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, тобто право користування членів сім’ї власника житлового будинку.  

Оцінюючи факт набуття права користування позивачами суд враховує п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12.04.1985 р. вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Таким чином,  набуття відповідного права користування мало місце за життя попереднього власника, що підтверджено рішенням Малиновського суду м. Одеси від 27.04.2001 р. головуючий суддя Железнов В.М. (т.1, а.с.112 ) відносно ОСОБА_3

Разом з тим, стаття 156 ЖК УРСР регламентує правове положення колишніх членів сім’ї власника, та формулювалась до конкретних випадків, тобто за умови залишення права власності за власником. Випадки щодо зміни власника відповідною диспозицією статті не встановлюються. Така позиція суду відповідає практиці Верховного суду України за цією  категорією справ, відповідно до якої з припиненням права власності особи на жиле приміщення члени його сім’ї також втрачають право користування жилим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника. В розглядаємому випадку смерть власника ОСОБА_15 відповідно до ст. 346 ЦК України призвела до припинення права власності, і відповідно до припинення права користування членів його сім’ї.      

Щодо посилань сторони позивача на ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом, вирішуючи питання про виселення суд керується відповідними вищевказаними нормами закону. При цьому виходячи з положень спеціальних законів, які регламентують захист прав неповнолітніх та малолітніх осіб, зокрема ст. 8  Закону України „Про охорону дитинства” , ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” суд відмовляє у виселенні неповнолітнього ОСОБА_5, малолітнього ОСОБА_6 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку неповнолітніх.

Оскільки суд розглядає справу відповідно до ст. 11 ЦПК України виходячи з засад диспозитивності, що означає в межах заявлених сторонами  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, то за правовою підставою вказаною позивачем (т.1, а.с. 3-5, ст. ст. 9, 156 ЖК УРСР, ч. 4 ст. 311 ЦК України, ст. 41 Конституції України) первинний позов задоволенню не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.    

На підставі викладеного, керуючись ст. 8  Закону України „Про охорону дитинства” , ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”,  ст. 41 Конституції України, ст.ст. 9, 156 ЖК УРСР, ст. ст. 311, 346, 383 ЦК України,  п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12.04.1985 р., ст.ст. 10, 11, 60, 61, 130, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права користування житловим будинком - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_9, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які виступають від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, треті особи Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити частково.

    Усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку.

    Виселити ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з домоволодіння  за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку.

В частині виселенні неповнолітнього ОСОБА_5, малолітнього ОСОБА_6 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку неповнолітніх – відмовити.

Встановити порядок виконання рішення суду згідно з яким воно після набрання ним законної сили є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення апеляційної скарги через суд першої інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                 А.І. ДРІШЛЮК