Справа № 2-2650/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград» про розірвання угоди на будівництво та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” про розірвання інвестиційного договору. Обґрунтовуючи поданий позов посилався на наявність договірних відносин між ним та відповідачем, на невиконаннях прийнятих за інвестиційним договором обов’язків відповідачем в зв’язку з чим просив розірвати інвестиційний договір, стягнути грошові кошти, компенсацію завданої моральної шкоди, збитки та судові витрати.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 23.02.2009 року (головуючий суддя Дрішлюк А.І.) позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Розірвано інвестиційний договір № 24/06 ИМ від 24 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Златоград”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” на користь ОСОБА_1, суму сплачену за договором, у розмірі 158 612 гривень 12 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень та на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та ІТЗ в сумі 30 грн. (а.с.45-47) .
27.03.2009 року представником відповідача було подано заяву про перегляд заочного рішення (а.с.53-54).
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 16.11.2009 року (головуючий суддя Дрішлюк А.І.) заочне рішення від 23.02. 2009 року, ухвалене у справі за позовом цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград» про розірвання угоди на будівництво та стягнення коштів було скасоване (а.с.84) . Позивачем були уточненні позовні вимоги де він просив стягнути з відповідача НП його користь 169619 грн.45 коп., моральну шкоду у розмірі 30000 грн. (а.с.93-94) .
Позивач в останнє судове засідання не з’явився, повідомив за телефоном про неможливість явки особисто через погодні умови та стан здоров’я, не заперечував проти розгляду справи по суті.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, підтримав письмові заперечення (а.с.142-144).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача суд вважає, що поданий позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні 24 червня 2005 року між позивачем, ОСОБА_1, в якості Інвестора, з одного боку, та ТОВ «Златоград», в особі директора Лебедєвої Лариси Вікторівни, що діяла на підставі Статуту, з іншого боку, був укладений інвестиційний договір № 24/06 ИМ (а.с. 9-11).
Як вбачається з тексту договору (1.1., 1.2.) його предметом була однокімнатна квартира загальною площею 49,35 кв.м. на АДРЕСА_1. Сторонами визначено строки будівництва (п. 8.1.): початок - червень 2005 року, кінець будівництва – грудень 2006 року; здача будинку в експлуатацію – 2008 рік.
Відповідно до умов договору інвестор (позивач) зобов’язався своєчасно внести інвестиції у вигляді грошових коштів на рахунок відповідача. Згідно з додатковою угодою від 24.06.2005 року, що є невід’ємною частиною договору, сума інвестиційного договору складає 21 221 доларів США, що було еквівалентно на момент внесення грошових коштів 107 272 гривень, при чому сума за 1 кв.м. складала 430 доларів США (а.с. 6).
На виконання цих умов договору позивач сплатив 24 червня 2005 року суму, обумовлену договором, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру №209 (а.с. 7).
Таким чином, позивачем були виконані всі обов’язки, що випливають із інвестиційного договору № 24/06 ИМ від 24.06.2005 р.
У свою чергу відповідач зобов’язався виконати будівництво житлового комплексу, передати позивачу об’єкт інвестування у стані та строки, що були зазначені в договорі.
Разом з тим, на момент розгляду справи в суді відповідач не приступив до будівництва жилого багатоквартирного будинку, чим не виконав обов’язки, передбачені п. 3.3. Договору, а саме: не виконав будівництво в обумовлений строк (лютий 2006 р.), не здав будинок до експлуатації (2008 рік), не передав позивачу квартиру.
З врахуванням положень ст.ст. 11, 509, 626, 639 ЦК України суд вважає встановленим, що сторони знаходяться в зобов’язальних договірних відносинах.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не виконав прийнятих на себе по договору зобов’язань. Правові наслідки таких дій відповідача передбачені ст. 611 ЦК України серед яких: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п.3.2. зазначеного Договору, інвестор (позивач) має право розірвати договір з підприємством (відповідачем) у разі не виконання останнім умов цього договору.
Таким чином, в зв’язку з невиконанням умов договору вимоги позивача про розірвання договору підлягають задоволенню. При цьому суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, оскільки відповідач посилається на перший абзац ч. 4 ст. 3, яка містить, ще другий абзац, який передбачає, що відповідна заборона на розірвання інвестиційних договорів не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. На момент розгляду справи в суді цій строк перевищений та був перенесений більш ніж на 18 місяців, оскільки окремо в договорі були встановлені і строки будівництва, і строки здачі в експлуатацію (а.с. 5).
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру стягнення, оскільки відповідно до ст. 524 ЦК України сторони визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, про що свідчить логічне та синтаксичне тлумачення додаткової угоди до інвестиційного договору (а.с. 6) , в якої використовувався сторонами термін „еквівалент”, а також закріплено ціну квадратного метра житла також в еквіваленті.
Відповідно до ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Виходячи з курсу НБУ на момент прийняття рішення суду 789, 09 гривень за сто доларів США вартість інвестиційного внеску позивача складає 167 452 гривень 79 коп.
Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання інвестиційного договору та стягнення грошових коштів з врахуванням змін в курсі валюти підлягають задоволенню.
Разом з тим, оцінюючи доводи позивача про завдання йому моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. суд відмовляє в їх задоволені виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що ЦК України не передбачає стягнення компенсації завданої моральної шкоди у разі невиконання зобов’язань за інвестиційним договором. Так само інвестиційний договір № 24/06 ИМ від 24 червня 2005 року, укладений між сторонами, не передбачає стягнення моральної шкоди за невиконання чи не неналежне виконання умов договору.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України к ожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнений від уплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно задоволеної частини вимог. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 524, 611, 625, 651, 653 ЦК України, ст. 3 Закон України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, ст.ст. 1, 3, 10, 60-62, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” про розірвання інвестиційного договору задовольнити частково.
Розірвати інвестиційний договір № 24/06 ИМ від 24 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Златоград”.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” на користь ОСОБА_1, суму сплачену за договором, у розмірі 167 452 гривень 79 коп.
В частині стягнення компенсації завданої моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та ІТЗ в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК