Справа № 2-3508/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та виселення,
в с т а н о в и в :
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2, третя особа – Степанова Ірина Анатоліївна з позовом про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та виселення (т.1, а.с.7-9) . В поданому позові просила визнати заповіт, вчинений ОСОБА_5 19 листопада 2007 року та посвідчений приватним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Степановою І.А., за реєстровим номером 7552, яким вона заповіла все належне їй майно відповідачці по справі ОСОБА_2 – недійсним. В обґрунтування позову зазначила, що її сестра ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в момент підписання даного договору знаходилась в тяжкому стані, в стані різко вираженої інтоксикації організму, вона хворіла онкологічною хворобою та приймала значну кількість лікарських препаратів знеболювального характеру, більшість з яких мають побічні дії, незабаром після вчинення заповіту від 19 листопада 2007 року, а саме 25 листопада 2007 року вона померла.
Для визначення стану ОСОБА_5 судом була призначена посмертна судова - психіатрична експертиза, провадження було зупинено, справу направлено до Одеській клінічній психіатричній лікарні № 1 (т.1, а.с.138-139) . 07.05.2009 року до суду повернулися матеріали справи та письмо-акт №489, згідно якого судові експерти психіатри не можуть прийняти до експертного дослідження зашифровану інформацію з аудіо носія технічного запису судових засідань, без отримання роздруківки. Крім цього експертами були затребувані додаткові матеріали – медична документація та інш. (т.1, а.с.143) .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що було складено актовий запис про смерть №14 у Буцинівської сільської раді Роздільнянського району Одеської області (т.1, а.с.166) . Провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивачки (т.1, а.с.176) .
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.03.2010 року провадження по справі було відновлено, судом було допущено процесуальне правонаступництво – в якості позивача визнана ОСОБА_1, яка 25.05.2010 року подала змінену позовну заяву, відповідно до якої просила визнати заповіт, вчинений ОСОБА_5 19.11.2007 року та посвідчений приватним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Степановою І.А. за реєстровим номером 7552, яким вона заповіла усе належне її майно ОСОБА_2 – недійсним. Просила визнати за нею право власності на жилу квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування та виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 (т.1, а.с.254-255) .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 1.06.2010 року було задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи. Листом від 08.06.2010 року № 382 комісія судових експертів повернула матеріали справи без виконання та подала клопотання про надання додаткових матеріалів (т.2, а.с.2) , які були витребувані судом та приєднані до матеріалів справи (т.2, а.с. 10-11) . Згідно висновку зазначеної експертизи померла ОСОБА_5, 1938 року народження, на момент підписання нею заповіту 19.11.07 року якихось психічних вад не виявляла, була здатна усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними (з врахуванням наявності в неї онкологічного захворювання). ОСОБА_5, 1938 року народження була здатна в повної мірі вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, з врахуванням обставин на які посилається позивачка – ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог ( в частині наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна у повної мірі усвідомлювати фактичний зміст своїх дії та їх наслідки з врахуванням обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог (в частині наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна в повної мірі усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та в повній мірі усвідомлено реалізовувати його.
В судовому засіданні представник позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні. Відповідачка та її представник позов не визнали.
Мотиви та додаткові доводи сторін, інших учасників процесу зафіксовано технічними засобами фіксації процесу.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши зібрані по справі докази суд дійшов висновку, що пред'явлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1998 року №3-13018, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (т.1, а.с.10) .
19.11.2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Степановою І.А. за реєстровим номером 7552, яким вона заповіла усе належне її майно ОСОБА_2 (т.1, а.с.60) .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 27.11.2007 року було зроблено відповідний актовий запис за №10440, та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси було видано Свідоцтво про смерть (т.1, а.с.59).
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обґрунтовуючи заявлений позов, сторона позивача посилалась на ст. 225 ЦК України, ч. 2 ст. 1257 ЦК України як підставу для визнання заповіту недійсним (т.1, а.с. 224-225).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 08.07.2010 року по справі була призначена посмертна судово – психіатрична експертиза на вирішення якої були поставлені наступні питання: які індивідуально-психологічні особливості мала ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту від 19 листопада 2007 року; яка особиста значимість для ОСОБА_5 обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтуванні заявлених позовних вимог (зокрема, наявність захворювання, прийом ліків та інш.) за яких був вчинений заповіт від 19 листопада 2007 року; у якому емоційному стані була ОСОБА_5 під час вчинення заповіту від 19 листопада 2007 року; чи здатна була ОСОБА_5, з урахуванням обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтуванні заявлених позовних вимог (зокрема, наявність захворювання) повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями; чи здатна була ОСОБА_5, з урахуванням обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтуванні заявлених вимог (зокрема, наявність захворювання), усвідомлювати - і в якій мірі - фактичний зміст власних дій та їх наслідків; чи здатна була ОСОБА_5, повною мірою прогнозувати наслідки власних дій; чи здатна була ОСОБА_5 повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та в повній мірі усвідомлено реалізовувати його. Проведення експертизи було доручено експертам при Одеській клінічній психіатричній лікарні № 1, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України (т.2, а.с. 14-16).
Згідно висновку зазначеної експертизи (акт № 710) померла ОСОБА_5, 1938 року народження, на момент підписання нею заповіту 19.11.07 року якихось психічних вад не виявляла, була здатна усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними ( з врахуванням наявності в неї онкологічного захворювання). ОСОБА_5, 1938 року народження була здатна в повної мірі вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, з врахуванням обставин на які посилається позивачка – ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог (в частині наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна у повної мірі усвідомлювати фактичний зміст своїх дії та їх наслідки з врахуванням обставин, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог (в частині наявності захворювання). ОСОБА_5 була здатна в повної мірі усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та в повній мірі усвідомлено реалізовувати його (т.2, а.с. 28).
Таким чином, обставин встановлених законом для застосування ст. 225 ЦК України та визнання заповіту недійсним судом (ч. 2 ст. 1257 ЦК України) не встановлено. Посилання позивача на пояснення своїх свідків суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справ, є протилежні пояснення сусідів, та з врахуванням висновку експертів позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачка є спадкоємцем після смерті спадкоємця другої черги ОСОБА_3, відповідач – спадкоємцем по заповіту. Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст.ст. 1233, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Відповідно до ст.1235 ЦК України з аповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. При цьому відповідно до ст. 1223 ЦК України позивачка отримує право на спадкування тільки у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом. Таких обставин судом не встановлено. Таким чином позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на жилу квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування та виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 225, 1233, 1235, 1236, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 130, 208, 209, 212 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, Постановою Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про спадкування” N 7 від 30.05.2008 р., СУД –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову від 25.05.2010 р. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та виселення – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через суд першої інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК